Рішення № 103636400, 04.03.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2022 року

справа №380/24079/21

провадження № П/380/24326/21

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43317547), в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця від 24.11.2021 ВП № 61921269 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі № 1.380.2019.002063.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що державним виконавцем протиправно прийнято постанову від 24.11.2021 ВП № 61921269 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі № 1.380.2019.002063, оскільки позивач вживав усіх можливих заходів щодо виконання вищезазначеного рішення. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомляло відповідача про обставини, які унеможливлюють виплату пенсії стягувачу у виконавчому провадження - ОСОБА_1 . Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 20.12.2021 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 01.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 16.02.2022 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002063 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року та здійснити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат. Рішення суду в частині зобов`язання виплатити пенсію ОСОБА_1 допущено до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

20 грудня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року та здійснити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат.

27 квітня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61921269 щодо виконання виконавчого листа № 1.380.2019.002063, виданого 20 грудня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом. Про прийняття вказаної постанови позивача повідомлено листом від 27 квітня 2020 року № В-8/03.1-26/61921269/9145.

Листами від 05 травня 2020 року № 1300-0308-8/28884, від 08 травня 2020 № 1300-0806-8/29956 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання судового рішення в частині зобов`язання виплатити пенсію ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць (червень 2018 року) здійснено виплату у розмірі 2788,99 грн органом Пенсійного фонду додатковими відомостями у вересні 2019 року згідно з встановленою датою виплати 10 число. Заборгованість по пенсійній виплаті за липень 2018 року в розмірі 2788,99 грн та компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 469,66 грн (розмір буде переглянуто після виплати пенсії за липень 2018) включено в Реєстр судових рішень за реєстраційним номером 1335581 та буде виплачено органом Пенсійного фонду після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованостей внутрішньо переміщеним особам.

Відповідач надіслав позивачу вимогу від 12 листопада 2020 року № В-8/03.1-35/61921269/1793, в якій зазначено про необхідність у триденний термін з дня отримання вимоги повідомити про здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року згідно із рішенням суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002063.

Листом від 17 листопада 2020 року № 1300-5305-8/93910 позивач повідомив відповідача про те, що пенсійна виплата ОСОБА_1 за липень 2018 року в розмірі 2788,99 грн та компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати пенсії буде виплачена органом Пенсійного фонду після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, оскільки на момент поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України такий порядок не визначений. Крім того, заборгованість, яка виникла на виконання рішення суду включена в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

16 грудня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 61921269, якою за невиконання без поважних причин рішення на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Вказане підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №380/12530/20, яким відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови про накладення штрафу від 16.12.2020 ВП № 61921269 та залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021.

10.09.2021 державний виконавець надіслав на адресу позивача повторну вимогу №В-8/03.1-26/61921269/23168, в якій вказав про необхідність повідомлення органом Пенсійного фонду про здійснення виплати пенсії стягувачу ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року згідно з судовим рішенням по справі №1.380.2019.002063.

На вимогу державного виконавця, позивач листом від 22.09.2021 №1300-5305-883588 повідомив відповідача про те, що пенсійна виплата ОСОБА_1 за липень 2018 року в розмірі 2788,99 грн та компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати пенсії буде виплачена органом Пенсійного фонду після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, оскільки на момент поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України такий порядок не визначений.

Постановою державного виконавця від 24.11.2021 ВП № 61921269 на позивача накладено штраф в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що боржником документального підтвердження виконання рішення суду не надано, причини невиконання, наведені у листі від 22.09.2021 №1300-5305-883588, не є поважними.

Не погодившись з такою постановою ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило її до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на думку позивача, постанова про накладення штрафу від 24.11.2021 ВП № 61921269 винесена протиправно, оскільки позивачем вжито усіх можливих заходів щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 №1.380.2019.002063, а тому відсутні підстави для накладення штрафу. Отже, при вирішенні даної справи суд надає оцінку доводам позивача щодо фактичного виконання вказаного судового рішення.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до с.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Зокрема, ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону № 1404-VIII передбачає, що Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.16, п.18 вищезазначеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частина 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачає, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Суд встановив, що 16.12.2020 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу ВП № 61921269, якою за невиконання без поважних причин рішення на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з цією постановою державного виконавця позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №380/12530/20, яке набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На повторну вимогу державного виконавця від 10.09.2021 №В-8/03.1-26/61921269/23168 позивачем надано пояснення, які є аналогічні за змістом з тими, що були надані перед первинним накладенням штрафу. Цим поясненням вже надана оцінка судом в рішенні від 16.06.2021 у справі №380/12530/20.

Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що неможливість виконання позивачем рішення суду від 08.07.2019 у справі №1.380.2019.002063 зумовлена виключно відсутністю окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Оцінюючи поважність причин невиконання виконавчого документа суд звертає увагу на те, що у рішенні суду від 08.07.2019 у справі №1.380.2019.002063 (на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 61921269) надано оцінку та відхилено доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про те, що пенсійна виплата ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 буде виплачена органом Пенсійного фонду після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, оскільки відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат.

Таким чином суд вважає, що невиконання рішення суду від 08.07.2019 у справі №1.380.2019.002063 у зв`язку з відсутністю окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам не може бути поважною причиною невиконання рішення суду.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області без поважних на те причин повторно не виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002063. Доказів протилежного позивачем не надано державному виконавцю на його вимогу, а тому відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» це є підставою для накладення на боржника штрафу за повторне невиконання без поважних причин судового рішення.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення штрафу від 24.11.2021 ВП № 61921269, оскільки повторне невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002063 у зв`язку з відсутністю окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам не є поважною причиною такого невиконання.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відтак суд вважає, що позивач не виконав рішення суду від 08.07.2019 у справі №1.380.2019.002063 без поважних причин, а тому приймаючи постанову про накладення штрафу від 24.11.2021 ВП № 61921269 відповідач дотримався засад виконавчого провадження, викладених у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України про скасування постанови відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України про скасування постанови відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан