Рішення № 103636145, 10.03.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2022 рокум. Ужгород№ 260/6383/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:

1) прийняти позовну заяву до розгляду;

2) визнати дії ГУ ПФ України в Закарпатській області протиправними та скасувати рішення № 0700-0305-8/43670 від 10.11.2021 про відмову у призначенні мені пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру»;

3) зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до вислуги років, яка згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII надає мені право на пенсію за вислугою років, як військову службу період мого навчання в Національній академії внутрішніх справ України (служба в органах внутрішніх справ України) із 15.08.1995 по 04.02.1999, тобто 3 роки 5 місяців 19 днів та період роботи в органах прокуратури із 16.09.1999 по 20.10.2021? тобто 22 роки 1 місяць 5 днів, а всього 25 років 6 місяців 24 дні;

4) зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити мені, ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років на підставі ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, зі змінами та доповненнями, виходячи із розрахунку 60 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи в органах прокуратури перед зверненням до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років;

5) стягнути здійснені мною документально підтверджені судові витрати в сумі 908 грн. за рахунок відповідача у справі;

6) справу розглянути за моєї участі.

22 листопада 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - ОСОБА_1 , безперервно працював в органах прокуратури Закарпатської області із 16 вересня 1999 року. При цьому, із 11 вересня 2020 року по день звернення до суду, згідно наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури за № 842 від 11 вересня 2020 року, позивач працює у відділі нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Закарпатської обласної прокуратури. Так, 20 жовтня 2021 року, з метою реалізації свого конституційного права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», надавши всі необхідні документи.

Листом за №0700-0305-8/43670 від 10.11.2021 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» мотивуючи тим, що згідно поданих позивачем документів його стаж роботи складає 22 роки 01 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Позивач зазначає, що станом на 20.10.2021 року тобто на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вислуга років, яка дає право на призначення позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами та доповненнями (в редакції чинній на момент звернення), складала 25 роки 06 місяців і 24 днів, у тому числі: 3 років 5 місяців 19 днів (із 15.08.1995 по 04.02.1999) служба в органах внутрішніх справ, з яких: навчання в Національній академії внутрішніх справ України (з 15.08.1995 по 04.02.1999), 22 роки 01 місяців 05 днів (із 16.09.1999 по 20.10.2021) робота на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Закарпатської області, тобто на день звернення із заявою про призначення пенсії. Позивач наголошує, що відповідач повинен був зарахувати йому до вислуги років, що дає право на пенсію згідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», навчання в Академії внутрішніх справ України, як військову службу строком з 15.08.1995 по 04.02.1999. З огляду на викладене позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13 грудня 2021 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що 10.11.2021 року відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного стажу для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що позивач працює у органах прокуратури Закарпатської області з 16 вересня 1999 року.

20.10.2021 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із письмовою заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

За результатами розгляду заяви від 20.10.2021, листом за №0700-0305-8/43670 від 10.11.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що відділом з питань призначення управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову в призначенні позивачеві пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно вищезазначеного листа-відповіді про відмову у переході з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» за вислугою років обґрунтовано тим, що відповідно до норм ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років вислуги років, якщо звернення настало з 1 жовтня 2020 року, а згідно поданих позивачем документів стаж його роботи складає 22 роки 01 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст. 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 зазначено, що положення ч. 5 ст. 17 Конституції України поширюються і на службу в органах прокуратури. Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів. Також, в абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. В абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом ст. ст. 1,3,6 (ч.2), 8, 19 (ч.2), 22,23,24 (ч. 1) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, встановлено приписами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно ч.8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення із заявою до органів Пенсійного Фонду України позивач працював в органах прокуратури і продовжує працювати в органах прокуратури Закарпатської області.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Згідно ч.6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Таким чином, до вислуги років, що дають право на пенсію зараховується час роботи на відповідних посадах прокурорів, слідчих та військова служба.

Так, станом час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років (про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру»), а саме: 20.10.2021 року вислуга років, яка дає право на призначення пенсії позивачеві за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» складала 25 років 06 місяців і 24 днів, у тому числі: 3 років 5 місяців 19 днів (із 15.08.1995 по 04.02.1999) служба в органах внутрішніх справ, з яких: навчання в Національній академії внутрішніх справ України (з 15.08.1995 по 04.02.1999), 22 роки 01 місяців 05 днів (із 16.09.1999 по 20.10.2021) робота на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Закарпатської області, що підтверджується: трудовою книжкою НОМЕР_2 ; довідкою Національної академії внутрішніх справ України № НА-73 від 05.02.1999 про проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ та навчання в Національній академії внутрішніх справ України із 15.08.1995 по 04.02.1999 (З роки 5 місяців 19 днів); наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури № 842 від 11.09.2020.

Щодо проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України, тобто навчання в Національній академії внутрішніх справ, яке прирівнюється до проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) в редакціях, що були чинними в період з 1995-1999 років, тобто під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалося Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом міністрів України.

Відповідно до п. 20 розділу II «Права, обов`язки і відповідальність» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, зі змінами та доповненнями, яке діяло під час перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, - час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.

Статтею 23-1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ, в редакціях, що були чинними в період з 1995-1999 років, тобто в період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ (навчання в спеціалізованому ВНЗ), пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (зі змінами та доповненнями) порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», зі змінами та доповненнями, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Проходження позивачем безперервно служби в органах внутрішніх справ у період із 15 серпня 1995 року по 04 лютого 1999 року підтверджується довідкою Національної академії внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України № НА-73 від 05.02.1999 р., зокрема відповідно до останньої у вищезазначений період ОСОБА_1 навчався на факультеті підготовки кадрів спеціальних підрозділів кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ України.

Згідно вищезазначеної довідки, наказом від 05.08.1995 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу, а наказом від 04.02.1999 року № 19 о/с - звільнений з неї.

Таким чином, строк навчання у Національній академії внутрішніх справ, який входить в строк служби позивача в органах внутрішніх справ, складає 3 роки 5 місяців 19 днів (з 15.08.1995 по 04.02.1999).

Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

За приписами частин 2-3 ст. 18 ЗУ «Про міліцію» № 565-ХІІ, у редакції, чинній на час навчання позивача в навчальному закладі системи МВС України, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повинно було зарахувати позивачеві до вислуги років, що дає йому право на пенсію згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», у повному обсязі строк його служби в органах внутрішніх справ України, а саме: навчання в Національній академії внутрішніх справ України строком з 15.08.1995 по 04.02.1999, що складає 3 роки 5 місяців 19 днів, яке прирівнюється до проходження військової служби, а також, трудовий стаж в органах прокуратури із 16.09.1999 по 20.10.2021 (день звернення із заявою про призначення пенсії), що складає 22 роки 01 місяць 05 днів, тобто мою загальну вислугу років, яка складає 25 років 6 місяців 24 дні.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно записами трудової книжки позивача, такий пропрацював безперервно в органах прокуратури Закарпатської області 22 роки 01 місяць 05 днів (з 16.09.199 по 20.10.2021) (на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії).

З врахування вищезазначеного, відповідач повинен був зарахувати позивачеві до вислуги років, що дає право на пенсію згідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», у повному обсязі строк служби в органах внутрішніх справ та трудовий стаж в органах прокуратури Закарпатської області, який дає право на пенсію за вислугою років і становить на 20.10.2021 складав 25 роки 06 місяців 24 днів.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення оформлене листом за № 0700-0305-8/43670 від 10.11.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягають до задоволення.

Як результат, вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 , до вислуги років, яка відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII надає йому право на пенсію за вислугою років, як військову службу період його навчання в Національній академії внутрішніх справ України (служба в органах внутрішніх справ України) із 15.08.1995 по 04.02.1999, тобто 3 роки 5 місяців 19 днів та період роботи в органах прокуратури із 16.09.1999 по 20.10.2021, тобто 22 роки 1 місяць 5 днів, а всього 25 років 6 місяців 24 дні та зобов`язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури від 19.10.2021 року № 21 126-вих.2021 про складові заробітної плати/грошового забезпечення та додатку № 1 до даної довідки, суд приходить висновку, що такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю прийняття рішення та відповідності його чинному законодавству.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В даному випадку, питання щодо розрахунку та нарахування пенсії віднесено до компетенції відповідача.

У пункту 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд зазначає, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 21003 від 14 листопада 2021 року.

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення оформлене листом за № 0700-0305-8/43670 від 10.11.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 , до вислуги років, яка відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII надає йому право на пенсію за вислугою років, як військову службу період його навчання в Національній академії внутрішніх справ України (служба в органах внутрішніх справ України) із 15.08.1995 по 04.02.1999, тобто 3 роки 5 місяців 19 днів та період роботи в органах прокуратури із 16.09.1999 по 20.10.2021, тобто 22 роки 1 місяць 5 днів, а всього 25 років 6 місяців 24 дні та зобов`язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

5. У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 21003 від 14 листопада 2021 року.

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення оформлене листом за № 0700-0305-8/43670 від 10.11.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 , до вислуги років, яка відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII надає йому право на пенсію за вислугою років, як військову службу період його навчання в Національній академії внутрішніх справ України (служба в органах внутрішніх справ України) із 15.08.1995 по 04.02.1999, тобто 3 роки 5 місяців 19 днів та період роботи в органах прокуратури із 16.09.1999 по 20.10.2021, тобто 22 роки 1 місяць 5 днів, а всього 25 років 6 місяців 24 дні та зобов`язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

5. У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець