Рішення № 10363513, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/24807.07.10

За позовом Закритого акціонерного товариства "ОТІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єврокредитбуд"

про стягнення боргу 44 160 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача –Самойленко М.Л. –дов. № 25 від 16.04.10, (був Мацюка В.В. –дов. № 2 від 05.01.10)

від відповідача –не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Отіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єврокредитбуд" про стягнення 44160,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на монтажні та пусконаладжувальні роботи ліфтового обладнання Д2 № 10103М від 21.11.2008 р. ЗАТ "Отіс" виконало роботи по монтажу та наладці ліфтів на суму 136320,00 грн., проте відповідач повністю за виконані роботи не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.10 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.06.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.10 розгляд відкладено на 07.07.10, за клопотанням представника відповідача та зважаючи на часткове виконання ухвали про порушення провадження у справі позивачем.

07.07.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Відповідач у судове засідання вдруге не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

21.11.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Отіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єврокредитбуд" (замовник) було укладено договір на монтажні та пусконаладжувальні роботи ліфтового обладнання Д2 № 10103М (надалі –"Договір"), за умовами якого прийняв на себе зобов’язання виконати роботи по монтажу та наладці ліфтів в/п 630 кг на шість зупинок, кількістю дві одиниці за адресою: Бориспільський район, с. Просілки, вул. Броварська, 4.

У п.2.1 договору встановлена загальна вартість робіт, яка складає 136320,00 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50 % вартості робіт.

Умовами договору встановлено, що подальші розрахунки здійснюються між Сторонами протягом п’яти банківських днів від дати підписання Акту виконаних робіт.

Між сторонами у справі виникли правовідносини будівельного підряду.

Виконання позивачем взятих на себе зобов'язань підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за березень, травень 2009 року на загальну суму 136320,00 грн., вартість яких засвідчена відповідними довідками форми КБ-3 (копії яких залучені до матеріалів справи).

Договір, акт приймання виконаних робіт та довідка форми КБ-3 підписані представниками сторін їх підписи скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Акти підписані без застережень і зауважень.

Відповідачем на виконання п. 2.5 договору перераховано відповідачу авансовий платіж у сумі 68160,00 грн. Проте кінцева оплата за виконані роботи не здійснена в повному обсязі, а оплачена лише частково у сумі 24000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за прийняті підрядні роботи станом на день подання позовної заяви складає складала 44160,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.843 цього кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за виконані роботи розрахувався лише частково.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 44160,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та їх розміру відповідач не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єврокредитбуд" (юр.адр.02094, м. Київ, пр.Карельський,8; факт адр.02140,м. Київ, вул. Л.Руденко, 6а оф.513, код ЄДРПОУ 34726899) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства "Отіс" (03062,м. Київ, вул. Екскаваторна, 37, код ЄДРПОУ 14357579) основний борг 44160 (сорок чотири тисячі сто шістдесят),00 грн., витрати по сплаті державного мита 441(чотириста сорок одна), 60 грн., витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 236 (двісті тридцять шість),00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Курдельчук І.Д

Дата підписання: 13.07.10