Ухвала суду № 103635088, 18.02.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/5736/22

Провадження № 1-кс/947/2477/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2022 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Дериш М.Ю., прокурора Павлюченка В.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника адвоката Єлуашвілі І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого Білицької Н.В., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Павлюченко В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62021150020000157 від 22.06.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт Одеса» Одеської митниці, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченних ч.3 ст.368, ч.2 ст.3692 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021150020000157, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.3692 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом виконувача обов`язків начальника Одеської митниці Держмитслужби № 562-о від 03.08.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці Держмитслужби.

У подальшому згідно наказу виконувача обов`язків начальника Одеської митниці Держмитслужби № 416-о від 04.11.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником Одеської митниці 15.11.2021, на ОСОБА_1 покладено наступні обов`язки: здійснення контролю за дотриманням громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів через митний кордон України: здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України засобами авіатранспорту, здійснення перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України; Здійснення митного огляду товарів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України у зоні діяльності митного поста; здійснення аналізу та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю; використання у процесі митного контролю технічних та спеціальних засобів, що безпечні для життя й здоров`я людей, тварин і рослин та не завдають шкоди товарам; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені обмеження щодо їх переміщення через митний кордон, без документів, що підтверджують дотримання таких обмежень, товарів, на які встановлено заборони, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки; здійснення митного контролю та митного оформлення транспортних засобів і товарів дипломатичних представництв, а також працівників дипломатичних служб, які перемішуються через митний кордон України, відповідно до законодавства; у межах компетенції проведення заходів щодо запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил; ініціювання та складання протоколів про порушення митних правил; контроль за впровадженням і дотриманням на Митному посту порядків і технологічних схем переміщення товарів повітряним видом транспорту, контроль за діяльність підприємств та організацій, що розміщуються у пункті пропуску через державний кордон України; забезпечення організації та контролю за діяльністю в зоні діяльності Митного поста магазинів безмитної торгівлі, отримання звітності від них згідно чинного законодавства; вжиття заходів щодо призупинення митного оформлення товарів за підозрою у порушенні ПІВ, у тому числі за власною ініціативою; забезпечення схоронності готівкових коштів, отриманих при сплаті митних платежів або внесення грошової застави, та товарів, транспортних засобів і документів, вилучених за протоколом про порушення митних правил або прийнятих на зберігання за уніфікованою митною квитанцією МД-1, до моменту передачі їх на склад (в касу) Митниці; участь у розгляді заяв і скарг суб`єктів ЗЕД на дії працівників Митного поста при виконанні митних процедур під час здійснення митного оформлення товарів, прийняття рішень про відмову в митному оформленні; підготовка відповідей та матеріалів на запити правоохоронних органів, проектів відповідей на звернення громадян із питань, що відносяться до компетенції Митного поста.

Крім того, ОСОБА_1 має наступні права: за дорученням керівництва Митного поста брати участь у роботі комісій, експертних груп, у нарадах, семінарах тощо з питань, що належать до компетентності Митного поста; вносити на розгляд керівництва Митного поста пропозиції щодо вдосконалення роботи підрозділу, поліпшення умов праці, внесення змін до колективного договору; запитувати і одержувати у встановленому порядку від інших підрозділів Митниці, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємство, установ та організації і громадян документи, відомості і матеріали, які необхідні для виконання покладених на нього обов`язків; вносити на розгляд керівництва Митного поста пропозиції щодо залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю; вилучати товари, що переміщуються контрабандним шляхом, транспортні та інших засобів, що використовуються для переміщення предметів контрабанди та предметів, що переміщуються через митний кордон України з порушенням митних правил; вимагати від посадових осіб підприємств, установ, організацій, учасників ЗЕД та фізичних осіб надання пояснень щодо обставин, пов`язаних з порушеннями митних правил та контрабандою; користуватися (під час виконання службових обов`язків) інформаційними, телекомунікаційними системами Митниці, системами телевізійного спостереження зв`язком, автотранспортом, оргтехнікою та іншими технічними засобами Митниці, використовувати в інтересах митного поста локальні інформаційні мережі.

Відповідно до ст.ст.19, 68 Конституції України ОСОБА_1 , зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст.22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Особи уповноважені на виконання функцій держави у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити заходів на запобігання проявів корупції.

Згідно ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», наказу про призначення на посаду та посадової інструкції ОСОБА_1 є представником влади, займає посаду працівника митниці, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, здійсненням правозастосовних та правоохоронних функцій, тобто являвся службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.1 ст.544 Митного кодексу України, призначенням митних органів є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

Відповідно до ч.2 ст.544 Митного кодексу України на органи доходів і зборів покладені, окрім інших і такі основні завдання, у тому числі: забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи; здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо; аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю; забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митній території України; здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, надання дозволів на здійснення зазначених видів діяльності; здійснення інших визначених законом повноважень, покладених на органи доходів і зборів.

Згідно з Приміткою до ст.364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 22, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності. Вказаним особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Зазначені особи зобов`язані вживати невідкладно заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди визначені ст. 24 вказаного закону.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_1 , усупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочин, а саме одержав неправомірну вигоду для себе за невчинення будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Так, установлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Одеса-аеропорт», тобто являючись відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, знаходячись на території міжнародного аеропорту «Одеса», що розташований по вул. Центральний Аеропорт, 2, в м. Одесі, 13.06.2021 під час проходження митного контролю ОСОБА_2 , який прибув до аеропорту літаком із республіки Туреччина, вказав останньому, що за подальше безперешкодне проходження митного контролю через митний пост «Одеса-аеропорт» та нестворення штучних перешкод при переміщенні товарів через митний кордон України, ОСОБА_2 повинен надавати ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розрахунку 100 доларів США за переміщення однієї сумки з речами.

ОСОБА_2 , реально сприймаючи висловлені ОСОБА_1 погрози, усвідомлюючи можливість застосування до нього зазначених заходів, які можуть виразитися у створенні штучних перешкод при проведенні митних формальностей щодо товарів, які ОСОБА_2 планує у подальшому переміщувати через митний кордон, був вимушений погодитися на неправомірні вимоги висловлені ОСОБА_1 .

Надалі ОСОБА_2 27.11.2021 за досягнутою із ОСОБА_1 домовленістю безперешкодно пройшов митний контроль через митний пост «Міжнародний аеропорт «Одеса», перемістивши через митний кордон України товар чотири валізи із речами. При цьому ОСОБА_1 , з метою одержання у подальшому неправомірної вигоди, перебуваючи при виконанні службових обов`язків та знаходячись на митному посту «Міжнародний аеропорт «Одеса», будь-яких заходів щодо створення штучних перешкод, зокрема, шляхом призупинення митного оформлення товарів або їх вилучення, при перетині ОСОБА_2 митного кордону України не вчинив.

У подальшому, 16.02.2021 близько 16.00 год. ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на узбіччі дороги поблизу житлового будинку, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 16а, одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 400 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 11296 гривень, за безперешкодне проходження ОСОБА_2 митного контролю через митний пост «Міжнародний аеропорт «Одеса» та нестворення ОСОБА_1 штучних перешкод при переміщенні ОСОБА_2 товарів через митний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.11.2021 року ОСОБА_3 , перебуваючи у міжнародному аеропорту «Одеса», розташованому за адресою м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2, звернувся до ОСОБА_1 з метою встановлення порядку повернення вантажу дев`яти сумок з речами, вилучених працівниками митного посту «Одеса-аеропорт» у липні-серпні 2021 року згідно митних квитанцій МД-1 серія РА № 306913 та МД-1 серія РА № 306725.

ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_3 , що за надання йому неправомірної вигоди, розмір якої ОСОБА_1 повідомить додатково, з метою повернення вилученого вантажу він може вплинути на прийняття відповідного рішення старшим державним інспектором відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці ОСОБА_4 , яка згідно своїх посадових обов`язків здійснює видачу власникам або уповноваженим ними особам товарів зі складу Одеської митниці.

У подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи власний злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди, 09.02.2022 разом з ОСОБА_3 прибув на склад Одеської митниці, розташований за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 6, та у ході спілкування з ОСОБА_4 досягнув домовленості з останньою про повернення ОСОБА_3 вилученого вантажу дев`яти сумок з речами.

Того ж дня на виконання досягнутої із ОСОБА_1 домовленості ОСОБА_4 видала ОСОБА_3 вищевказаний вантаж згідно митних квитанцій МД-1 серія РА № 306913 та МД-1 серія РА № 306725.

У подальшому, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, 09.02.2022 приблизно о 15.30 год., перебуваючи на території складу Одеської митниці, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 6, у транспортному засобі марки «OPEL INSIGNIA», днз НОМЕР_1 , одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у розмірі 700 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 19572 гривні, за здійснення впливу на старшого державного інспектора відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці ОСОБА_4 , яка відповідно до п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являється особою уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття нею рішення про видачу ОСОБА_3 вищевказаного вантажу.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3692 КК України одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи своє клопотання необхідністю запобігання ризикам передбачених ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись та обґрунтовуючи наступним.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даний час досудовим слідством встановлено, що є реальний ризик, передбачений п. 2 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім цього, станом на теперішній час у кримінальному провадженні допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а потерпілий та свідки не допитані в судовому засіданні, показання яких, згідно принципу безпосередності дослідження доказів суд може сприймати лише у ході допиту під час судового розгляду, що дає підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни або відмови від дачі останніми свідчень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат Єалушвілі І.В. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання сторони обвинувачення. Просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний підтримав правову позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 17.02.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.3692 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.3692 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.3692 КК України, які є умисними, корисливими злочинами, їх суспільно-небезпечний характер, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, з урахуванням заборони застосування норми ст.75 КК України, щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб засуджених за корупційні кримінальні правопорушення, ймовірний спосіб його вчинення, який був поєднаний з вимаганням неправомірної вигоди, слідчий суддя приходить до переконання про наявність достатніх підстав вважати про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.3692 КК України, враховуючи кваліфікуючі ознаки даного діяння, які ставляться у вину підозрюваному, зокрема зайняття останнім службового становища, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого впливу на свідків, які можуть повідомити важливі обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.

Таким чином,беручи доуваги,що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненніумисного,корисливого тяжкого злочину, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, беручи до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, кваліфікуючі ознаки інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зокрема службове становище підозрюваного, ймовірний спосіб вчинення кримінального правопорушення, поєднаний з вимаганням неправомірної вигоди, враховуючи характеризуючі дані підозрюваного, а також встановлені в судовому засіданні ризики у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Білицької Н.В., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Павлюченко В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62021150020000157 від 22.06.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали становить 60 діб та обчислюється з моменту затримання особи 16.02.2022 року та припиняє свою дію 16.04.2022 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Білицької Н.В., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Павлюченко В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62021150020000157 від 22.06.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали становить 60 діб та обчислюється з моменту затримання особи 16.02.2022 року та припиняє свою дію 16.04.2022 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.