Вирок № 103634694, 10.03.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/1013/22

1-кп/465/970/22

Вирок

Іменем України

10.03.2022 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дрогобич Львівської області, із середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді номера обслуги 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст.ст.9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в особливий період, який триває з моменту видання Указу Президента України №15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків 08.10.2021 року близько 08.00 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та по даний час обов`язки військової служби не виконує.

Таким чином, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 08.10.2021 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) без поважних причин, в умовах особливого періоду, чим вчинив дезертирство самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення злочину. Вказав, що проходив військову службу за контрактом як солдат у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . У 2021 році його дружина завагітніла і потребувала догляду, оскільки існувала загроза викидня. Відпроситися з військової служби він не міг, тому самостійно прийняв рішення покинути військову частину, що й зробив 08.10.2021 року. З того часу проживає у АДРЕСА_2 разом з дружиною, який надає підтримку. Про вчинене шкодує, розуміє, що зробив неправильно, усвідомлює порушення ним обов`язків військовослужбовця, у скоєному кається, просить суворо не карати.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Отже, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 дезертирства самовільного залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненного ним злочину, який з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечних дій, а саме тимчасово залишити військову службу для вирішення сімейних питань на противагу виконанню військового обов`язку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючих обставин, якими суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним у розкритті злочину, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, брав участь в антитерористичній операції на Сході України, має офіційний статус учасника бойових дій, згідно характеристики за місцем служби до виконання своїх службових обов`язків та наказів командирів ставиться відповідально, у період перебування за межами військової частини інших правопорушень не вчиняв.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Водночас дані, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , в сукупності із встановленими пом`якшуючими відповідальність обставинами, дають підстави суду визначити таке покарання на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.408 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, сприяння ним проведенню досудового розслідування, готовність відповідати за скоєне, відсутність судимостей, характеристика з місця служби, сімейні обставини вагітність дружини, підтверджена наявною в матеріалах справи медичною документацією, думка прокурора про доцільність застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1