Рішення № 103632955, 08.02.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7900/21

(2/199/504/22)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що відповідно до наказу №186-к від 18.12.2019 року Казенного підприємства «Південукргеологія» ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта з 19.12.2020 року з посадовим окладом 8700,00 грн. на місяць.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року за №1052-р Казенне підприємство «Південукргеологія» перетворено у Державне комерційне підприємство «Південукргеологія».

23.07.2021 року згідно з положеннями ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати на підприємстві, позивач подав заяву на звільнення.

Відповідно до наказу №19-к від 23.07.2021 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю України, згідно зі ст.38 КЗпП України.

У наказі про звільнення вказано, що згідно зі ст.44 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустки у розмірі 17 календарних днів.

Позивач зазначає, що в день звільнення 23.07.2021 року відповідач не здійснив остаточний розрахунок та виплату належних позивачу коштів, що є грубим порушенням КЗпП України, тому посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути із Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 54 409 гривень 04 копійки та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 54 672 гривні 00 копійок.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №186-к від 18.12.2019 року Казенного підприємства «Південукргеологія» ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта з 19.12.2020 року з посадовим окладом 8700,00 грн. на місяць (а.с.10).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року за №1052-р Казенне підприємство «Південукргеологія» перетворено у Державне комерційне підприємство «Південукргеологія».

Відповідно до наказу №19-к від 23.07.2021 року ОСОБА_1 провідного юрисконсульта юридичного відділу звільнено за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю України, згідно зі ст.38 КЗпП України.

У наказі про звільнення вказано, що згідно зі ст.44 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустки у розмірі 17 календарних днів (а.с.12).

У день звільнення із Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» із позивачем ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок по заробітній платі. Заборгованість на день звільнення по заробітній платі та розрахунковим платам становить 54409,04 гривень, що підтверджується довідкою Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» №0/12-177 від 06.10.2021 року (а.с.14).

Згідно зі ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України від 24.03.95 року №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Відповідно до вимог ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За положеннями ст.117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП України) та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред`являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов`язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст.614 Цивільного кодексу України обов`язок доведення її відсутності лежить на власникові.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117,237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за нормами ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 14 грудня 2016 року по справі №6-788цс16.

Дослідивши в ході судового розгляду спірні правовідносини, надані докази та застосувавши вищенаведені норми права, суд вважає позов задовольнити та стягнути із Державного комерційного підприємства «Південукргеологія», на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 54 409 гривень 04 копійки та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 54 672 гривні 00 копійок, а всього 109 081 (сто дев`ять тисяч вісімдесят одну) гривню 04 копійки.

Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із Державного комерційного підприємства «Південукргеологія підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 951 гривню 70 копійок, а також 948 гривень 70 копійок судового збору на користь держави.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах виплати заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 57-60, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 21, 47, 49, 94, 116, 117 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, - задовольнити

Стягнути із Державного комерційного підприємства «Південукргеологія», код ЄДРПОУ 01432150, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 54 409 гривень 04 копійки та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 54 672 гривні 00 копійок, а всього 109 081 (сто дев`ять тисяч вісімдесят одну) гривню 04 копійки.

Стягнути із Державного комерційного підприємства «Південукргеологія», код ЄДРПОУ 01432150, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 951 (дев`ятсот п`ятдесят одну) гривню 70 копійок.

Стягнути із Державного комерційне підприємство «Південукргеологія», код ЄДРПОУ 01432150, 948 (дев`ятсот сорок вісім) гривень 70 копійок судового збору на користь держави.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне комерційне підприємство «Південукргеологія», код ЄДРПОУ 01432150, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Чернишевського, 11.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя