Рішення № 103632342, 01.03.2022, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2022 року м.Тернопіль Справа №921/761/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м.Київ, в особі відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція, м.Вараш Рівненської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерна група Терполімергаз, м.Тернопіль

про стягнення 104575,66грн,

за участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м.Київ в особі відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція, м.Вараш Рівненської області, звернулося 17.11.2021 (згідно накладної на поштове відправлення №3440304321653) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерна група Терполімергаз, м.Тернопіль, про стягнення 75755,60грн пені та 28820,06грн штрафу, нарахованих на підставі договору поставки №53-122-01-21-10329 від 09.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовуються фактом порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення поставки труби поліетиленової у визначений договором строк.

Зокрема, позивач вказує, що 27.04.2021 відповідач у листі №27/04-21-01 від 27.04.2021, посилаючись на підвищення ринкової ціни на сировину для виробництва поліетиленових труб та комплектуючих до них більше ніж на 25%, відмовився виконати поставку товару, що є предметом закупівлі та повідомив про неможливість виконання умов договору. В свою чергу, підприємство у листі №7907/041 від 30.04.2021 повідомило про необхідність здійснення поставки за договором №53-122-01-21-10329 від 09.02.2021 та наголосило про відповідальність у разі порушення строків поставки.

У відповіді на відзив на позов №23085/001-юр від 29.12.2021 (вх.№33 від 04.01.2022) позивач звертає увагу на те, що відповідачем у торгах заявлено початкову ціну на товар в розмірі 343096,00грн без ПДВ, тоді як очікувана вартість оголошеної закупівлі була визначена в розмірі 345400,00грн, що є на 2304,00грн більше від запропонованої відповідачем ціни. Тобто позивач свідомо заявив у тендерній пропозиції меншу ціну за товар, а після визначення переможця торгів, не відмовлявся від укладення договору поставки. Водночас, із довідки Львівської торгово-промислової палати №19-091175 від 12.12.2021 вбачається, що зміна ціни на трубу поліетиленову в сторону збільшення зафіксована лише в одного з чотирьох контрагентів, тому твердження відповідача про збільшення вартості сировини є неправдивою та не підтвердженою документально.

В подальшому, у листі №11/05-21-01 від 11.05.2021 ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз» просило розірвати договір №53-122-01-21-10329 від 09.02.2021 на підставі ст.652 ЦК України у зв`язку з істотною зміною обставин. Утім, позивач не погодився на пропозицію розірвати договір, оскільки не вбачав для цього правових підстав тому й надалі просив у найкоротший термін здійснити поставку труби (лист №9494/001-юр від 28.05.2021). Враховуючи невиконання відповідачем свого договірного обов`язку, спираючись на пункт п.9.1 договору позивачем нараховано штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, які просить суд стягнути в примусовому порядку.

Заперечення відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнає (відзив без номера від 15.12.2021, надіслано за накладною на поштове відправлення №4600500969433). При цьому посилається як на підставу невиконання умов договору на різке підвищення ринкової ціни на сировину для виробництва поліетиленових труб та комплектуючих до них а саме більше, ніж 25% що унеможливило здійснити імпорт їх за попередньо узгодженими цінами та відповідно виготовити та поставити товар. Про дану обставину позивача було повідомлено листом №27/04-21-01, натомість ВП «Рівненська АЕС`ДП «НАЕК «Енергоатом» у листі №7907/041 від 30.04.2021 наполягало на здійсненні поставки товару. Оскільки поставити товар товариство не мало змоги, ТОВ «ПГ «Терполімергаз» звернулося до ВП «Рівненська АЕС`ДП «НАЕК «Енергоатом» з листом-пропозицією №11/05-21-01 про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин на підставі ст.652 ЦК України. Однак ВП «Рівненська АЕС`ДП «НАЕК «Енергоатом» у листі №9494/001-юр від 28.05.2021 повідомив про відсутність правових підстав для розірвання договору поставки №53-122-01-20-10329 від 09.02.2021.

Відповідач зазначає, що він не міг передбачити таке різке підвищення цін, тому прийнятий ТОВ «ПГ «Терполімергаз» ризик виявився надзвичайно обтяжливим та порушує його інтереси. Разом з тим товариство вважає, що ціновою довідкою №19-19/1175 від 13.12.2021, наданою Львівською торгово-промисловою палатою, підтверджується неможливість поставки товару за обумовленою в договорі ціною, адже в ній вказано та підтверджено факт збільшення вартості труби поліетиленової 250х14,8мм ПЕ100SDR17.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2021 цей позов розподілено для розгляду судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання заяв чи клопотань по суті спору. Судове засідання, призначене на 21.12.2021, було відкладено на 25.01.2022, втім судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 08.02.2022 судове засідання призначено на 22.02.2022, в якому оголошувалася перерва до 01.03.2022.

В судове засідання учасники судового процесу не з`явилися.

Суд враховує, що Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05:30год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, і дані обставини ймовірно вплинули на можливість участі представників сторін в судовому засіданні.

Разом з тим, в ході розгляду цього спору сторонами висловлено власну позицію щодо спірних правовідносин; сторонами не заявлено про можливість надання додаткових доказів та не повідомлено про інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, а тому з огляду на зібрання всіх доказів по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Щодо строку розгляду цього господарського спору.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

У даній справі суд враховує обставину перебування судді Андрусик Н.О. у відпустці у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в період з 24.01.2022 по 07.02.22; відсутність підстав для передачі справи на розгляд іншому складу суду, що в сукупності свідчить про перенесення судових засідань з поважних причин, тому суд вважає, що вирішення даного спору здійснено в межах розумного строку.

Фактичні обставини справи.

09.02.2021 за результатами проведення процедури держзакупівлі №UA-2020-12-09-007005-c між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" як Змовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Полімерна група Терполімергаз як Постачальником було укладено договір поставки №53-122-01-21-10329, предметом якого є поставка труби поліетиленової.

За умовами договору Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Замовника продукцію, а саме: 800 метрів труби поліетиленової ПЕ100SDR17 250х14,8мм (44160000-9), загальною вартістю 411715,20грн (з ПДВ), а Замовник зобов`язався її оплатити за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток №1 до договору), п.п.1.1, 1.2 договору)).

Згідно з п.1.3. договору, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення правил Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов договору.

У пункті 2.1. договору сторонами обумовлено ціну продукції, що поставляється за договором, котра становить 343096,00грн, ПДВ - 68 619,20грн, а також загальну суму договору - 411715,20грн (п.2.2 договору). При цьому кількість продукції, асортимент, комплектність, технічні вимоги та ціна за одиницю продукції визначається у Специфікації №1, що є додатком №1 до договору.

Як вбачається з пункту 3.1. договору, дана продукція поставляється Постачальником в строк по 01.05.2021 на умовах DDP згідно правил «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - м.Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Також у договорі сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання сторонами своїх зобов`язань.

Так, у випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов`язався сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення. При цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по договору (п.9.1 договору).

У п.9.2 договору сторонами визначено строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.1 договору, два роки.

Згідно з п. 11.1 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі, який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.

Договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставі, передбаченій законом або за згодою сторін (п.11.3 договору).

Також сторонами у додатку №2 до договору погоджено технічні вимоги до товару, що поставляється.

Постачальником товар не був поставлений замовнику, що не заперечується відповідачем у справі.

З змісту листа №27/04-21-01 від 27.04.2021 слідує, що причиною неможливості ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз» здійснити поставку товару, що є предметом закупівлі, є різке підвищення ринкової ціни на сировину для виробництва поліетиленових труб та комплектуючих до них більше, ніж на 25%.

У відповідь BП «Рівненська АЕС» листом №7907/041 від 30.04.2021 повідомила ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз» про необхідність виконання умов договору поставки №53-122-01-21-10329 від 09.02.2021 та звернуто увагу на відповідальність за порушення строків поставки.

В подальшому, у листі №11/05-21-01 від 11.05.2021 ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз» просило погодити розірвання даного договору на підставі ст.652 ЦК України у зв`язку з істотною зміною обставин. Утім, дана пропозиція позивачем відхилена, з посиланням на відсутність правових підстав для розірвання договору поставки №53-122-01-20-10329 від 09.02.2021 та просив у найкоротший термін здійснити поставку товару, передбаченого специфікацією до договору (№9494/001-юр від 28.05.2021).

З матеріалів справи та із змісту поданих учасниками справи заяв по суті спору вбачається, що договір №53-122-01-20-10329 від 09.02.2021 не розірваний за згодою сторін, відтак, такий може бути розірваний в судовому порядку на підставах, передбачених законом. Однак, матеріали справи не містять доказів розірвання договору чи визнання його недійсним судом, а тому такий договір є обов`язковим до виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Встановлено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання та не поставлено позивачу визначений договором товар, у зв`язку з чим підприємством на підставі пункту п.9.1 договору нараховано відповідачу штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 75755,60грн та штраф у розмірі 28820,06грн за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки продукції.

Дані вимоги є предметом позову у справі.

Норми права, що підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки, за яким позивач зобов`язався передати (поставити) відповідачу у власність товар трубу поліетиленову, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст.ст.638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) такий правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, ст.. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із Звіту про результати проведення процедури закупівлі №UA-2020-12-09-007005-c від 10.02.2021 та умови договору поставки (п.3.1) поставка товару мала бути здійснена у строк по 01.05.2021.

Судом встановлено, і це підтверджується сторонами, поставку товару не було здійснено.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормами ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст.627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч.1 ст.546 ЦК України засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Так, згідно ч.3ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також, одночасне стягнення пені та штрафу узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Так, у абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 9.1 укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов`язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки; при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

Суд відзначає, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, позивач відповідно до умов договору і положень чинного законодавства має право на застосування штрафних санкцій до відповідача у зв`язку з порушенням останнім строку виконання господарського зобов`язання (поставки товару).

З урахуванням викладеного, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені за порушення умов договору, котра нарахована за період з 06.05.2021 (1 робочий день) по 05.11.2021 на вартість непоставленого товару в розмірі 411715,20грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 75755,60грн пені та, відповідно, про задоволення вимог в цій частині позову.

Враховуючи прострочення відповідачем свого зобов`язання за договором щодо поставки товару більше ніж на 30 діб, судом також визнаються законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від вартості товару, поставку якого прострочено.

З огляду на вірність викладеного у позовній заяві розрахунку штрафу (411715,20грн х 0,074=28820,06грн), вимога позивача про стягнення з відповідача 28820,06грн штрафу також підлягає до задоволення.

Щодо заперечень відповідача про неможливість виконання умов договору поставки за цінами, узгодженими в ньому, з огляду на підвищення ціни на сировину для виробництва поліетиленових труб та комплектуючих до них більше, ніж на 25% з посиланням на цінову довідку №198-09/1175 від 13.12.2021, суд зазначає таке.

У листах №27/04-21-01 від 27.04.2021, №11/05-21-01 від 11.05.2021 ТОВ Полімерна група Терполімергаз вказувало про неможливість поставки труб саме через підвищення вартості імпортованої сировини для їх виготовлення. Однак доказів на підтвердження наведених обставин до справи не долучено. Натомість цінова довідка №198-09/1175 від 13.12.2021, на яку посилається відповідач, містить інформацію про вартість готової продукції (труби полімерної), а не про вартість сировини для її виготовлення, що не може свідчити про підвищення цін на сировину на 25% і більше.

При цьому, суд враховує, що відповідно до цінової довідки №198-09/1175 від 13.12.2021 станом на 09.02.2021, тобто на дату проведення процедури закупівлі, вартість труби поліетиленової 250х14,8мм ПЕ100 SDR17 у чотирьох постачальників коливалася від 822грн до 986грн. В той час відповідачем свідомо була запропонована нижча ціна 514,64грн за 1м труби. Отже, відповідачу було відомо про можливі ризики, на які він погоджується, продовжуючи участь у процедурі закупівлі товарів по заявленій ним ціні.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а тому збитковість окремої господарської операції не може слугувати підставою для невиконання суб`єктом господарський відносин договірних зобов`язань чи бути підставою для уникнення відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

З огляду на наведене заперечення відповідача судом відхиляються.

Висновки суду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

Судові витрати.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерна група Терполімергаз (вул.Микулинецька, 31, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 37306731) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул.Назарівська 3, м.Київ, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція (м.Вараш Рівненської області, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 05425046) 75755 (сімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять)грн 60коп. пені, 28820(двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять)грн 06коп. штрафу та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 09.03.2022.

Суддя Н.О. Андрусик