Рішення № 10363115, 12.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/9512.07.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного

          відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до          Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради про           стягнення 25667, 18 грн.

                                                                       Суддя Гавриловська І. О.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача:           Гаркавенко С.В.

Від відповідача:           Щур К.І., Макусь Н.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

          На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення 31650, 42 грн. боргу спожитої без дозволу теплової енергії з урахуванням ПДВ та її 5-тикратної вартості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.11.2009 р. в ході перевірки виконання умов договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії було виявлено самовільне (без дозволу енергопостачальної компанії) споживання теплової енергії для потреб опалення, про що складено акт № 5209000535 від 11.11.2009 р.

Ухвалою суду від 26.02.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/95 та призначено її розгляд на 07.04.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Приймаючи до уваги необхідність витребувати необхідні документи у справі, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали від 26.02.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.04.2010 р. розгляд справи було відкладено до 21.04.2010 р.

У судовому засіданні 21.04.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а також надали суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи до уваги необхідність витребувати додаткові докази у справі, ухвалою суду від 21.04.2010 р. розгляд справи було відкладено до 12.05.2010 р.

У судовому засіданні 12.05.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2010 р. надав витребувані документи.

Представники відповідача повторно пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 12.05.2010 р. було оголошено перерву до 19.05.2010 р. з метою витребування у позивача додаткових документів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, розгляд справи був відкладений до 31.05.2010 р.

Через службу діловодства суду 20.05.2010 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 25667, 18 грн.

У пункті 17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За таких обставин, оскільки господарським судом було прийнято зменшення позовних вимог, про яке заявлено позивачем, то за таких обставин має місце нова ціна позову –25667,18грн.

У судових засіданнях у даній справі судом неодноразово оголошувалися перерви для витребування додаткових доказів у справі та для їх дослідження, зокрема: 31.05.2010 р. –до 02.06.2010 р. о 9:30; 02.06.2010 р. –до 09.06.2010 р. о 11:20; 09.06.2010 р. –до 14.06.2010 р. о 12:10; 14.06.2010 р. –до 23.06.2010 р. о 10:30; 23.06.2010 р. –до 12.07.2010 р. о 10:00.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та ЖЕО-103 Комунальним підприємством «Голосіїво-житло», правонаступником якого є Комунальне підприємство «ЖЕО-103»Голосіївської районної у м. Києві ради, (абонент) 01 січня 2004 року був укладений договір № 8021045 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3. Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової площі України від 28.10.1999 р. № 307/262, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.1999 р. № 825/4118, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору.

У відповідності до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. зазначеного договору, енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 12.5.1. Правил користування тепловою енергією, розрахунок за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань розрахункових приладів обліку або розрахунковим способом, і діючих тарифів за розрахунковий період (місяць).

Пунктом 5.1. договору № 8021045 від 01.01.2004 р. сторони погодили, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з підпунктом 2.3.6. пункту 2.3. договору, абонент зобов’язався за споживання теплової енергії без дозволу енергопостачальної організації понад встановлені договором максимальні теплові навантаження по кожному параметру теплоносія та джерелу теплопостачання, сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої понад дозволене договором максимальне годинне навантаження.

Відповідно до пункту 2.3.7 пункту 2.3. договору № 8021045 від 01.01.2004 р., абонент зобов’язався за самовільне підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.

Згідно з підпунктом 3.1.6. пункту 3.1. даного договору, при включенні абонентом теплового обладнання, експлуатація якого була заборонена енергопостачальною організацією або не підготовленого до опалювального сезону, кількість теплової енергії, яка подається на це обладнання, визначати як при самовільному включенні мережної води.

У відповідності до пункту 5.4. договору, межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку № 6 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Згідно з підпунктом 6.3.2. пункту 6.3. договору № 8021045 від 01.01.2004 р., абонент несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (наряду) енергопостачальної організації або понад встановлених цим договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 31650, 42 грн. боргу спожитої без дозволу теплової енергії з урахуванням ПДВ та її 5-тикратної вартості, посилаючись на те, що відповідачем вчинено споживання теплової енергії без дозволу (наряду) позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У відповідності до пункту 7.4. Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової площі України від 28.10.1999 р. № 307/262, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.1999 р. № 825/4118, готовність об’єкта до опалювального сезону оформляється актом, який видає енергопостачальна організація споживачу не пізніше 30 вересня поточного року; енергопостачальна організація залишає за собою право не подавати тепло на непідготовлений до опалювального сезону об’єкт. Включення чи відключення споживача виконується згідно з нарядом.

21.09.2009 р. було складено акт № 174 готовності до опалювального періоду, згідно з яким підтверджена готовність об’єкта за адресою: вул. Деміївська, 33 (о/р8021045) до опалювального сезону 2009/2010 року.

Відповідно до пункту 11.2.3. Правил користування тепловою енергією, за самовільне підключення систем теплопостачання або підключення їх без приладів обліку споживачі відшкодовують енергопостачальній організації вартість збитків, завданих споживанням цими системами теплової енергії. Оплата проводиться з моменту останньої перевірки споживача (а для опалювальних установок –з початку опалювального сезону до моменту виявлення самовільного підключення), але не більше ніж за період перевірки обладнання, зазначений у договорі. Відмова споживача від підписання акта не звільняє його від оплати в установленому порядку.

          Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач самовільно (без дозволу енергопостачальної організації) споживав теплову енергію на потреби опалення господарчого блоку.

У підтвердження зазначеного порушення позивач надав суду акт № 5209000535 від 11.11.2009 р., в якому зафіксовано, що при проведенні рейдової роботи з перевірки виконання умов договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії встановлено: теплопостачання блока господарчого на вул. Деміївська, 33 здійснюється від теплових мереж Київенерго; договір на теплопостачання: о/р –8021045. Зокрема, в даному акті зазначено, що на період обстеження виявлене самовільне без дозволу енергопостачальної організації споживання теплової енергії на потреби опалення зазначеного блока господарчого. Доступ до ІТП не надано, внутрішньо будинкова система центрального опалення працює. Наряд на включення опалення не видавався.

Проте зазначений акт суд не визнає належним доказом самовільного споживання відповідачем теплової енергії, оскільки він не містить запису про те, що при проведенні перевірки та складанні акту був присутній представник відповідача, а також не містить запису про відмову уповноваженого представника відповідача від підписання акту, як це передбачено пунктом 11.2.3. Правил користування тепловою енергією, а тому цей акт є таким, який складений в односторонньому порядку. Крім того, зазначений акт не містить даних, яким саме шляхом відповідач приєднався до теплових мереж та не вказано про відкриття зовнішніх засувок, які знаходяться у виносних камерах, про зняття пломб тощо.

Будь-яких інших належних доказів у підтвердження факту самовільного споживання відповідачем теплової енергії позивачем суду не надано.

За таких обставин Господарський суд міста Києва визнає необґрунтованим твердження позивача про самовільне споживання відповідачем теплової енергії, а нарахування, здійснені позивачем відповідачу за вказане порушення, суд визнає безпідставними.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог АЕК «Київенерго»до Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради, у зв’язку з чим у позові про стягнення 25667, 18 грн. за самовільне споживання теплової енергії відмовляє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

При цьому, враховуючи, що в ході судового розгляду даної справи позивачем було зменшено позовні вимоги, у зв’язку з чим нова ціна позову –25667, 18 грн., тоді як позивачем було сплачено 316, 51 грн. державного мита, то за таких обставин позивачу підлягають поверненню з Державного бюджету України 59, 84 грн. зайво сплаченого державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 26187763) з Державного бюджету України 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 84 коп. зайво сплаченого державного мита, яке було перераховане платіжним дорученням № 526 від 27.01.2010 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 37/95).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.