Ухвала суду № 103629504, 01.03.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7370/20

Номер провадження:1-кп/521/452/22

УХВАЛА

01 березня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Черевко С.П.,

за участю секретаря судового засідання Табарчук Н.С.,

прокурора Бойко Н.В.,

захисників: Климчицького К.Б., Дубровської Г.М., Жукова Т.В., Славової О.А., Гамарц О.С., Астіон О.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінального провадження № 521/7370/20 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кожного окремо, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 294, ст. 392 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження, судом, в порядку ст. 331 КПК України, були розглянуті клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинувачених, оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 спливає, а завершити судовий розгляд зазначеного кримінального провадження до визначеного строку з постановленням кінцевого рішення по справі не вбачається за можливе з об`єктивних причин, оскільки по справі не допитано велику кількість свідків, не досліджені письмові докази сторін кримінального провадження, не допитані обвинувачені.

В ході судового засідання прокурор підтримав подані ним клопотання та просив суд продовжити дію запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 60 діб посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та на обставини, які на думку прокурора свідчать про їх обґрунтованість тяжкість інкримінованих злочинів, негативні дані щодо про осіб обвинувачених, значну матеріальну шкоду, завдану злочинами, наявність великої кількості потерпілих осіб та свідків, які не були допитані в ході судового розгляду, тощо.

Захисники Дубровська Г.М., Клемчицький К.Б., Славова О.А., Жуков Т.В., Гамарц О.С., та Астіон О.І. кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою у відношенні їх підзахисних та просили застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою чи домашній арешт.

При цьому захисники, кожен окремо, відмітили відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та відсутність з боку прокурора належного обґрунтування щодо оголошених ним ризиків.

Захисник Жуков Т.В. також подав в судовому засіданні письмові заперечення проти клопотання прокурора. При цьому захисник у своєму запереченні та виступі послався на те, що сама по собі тяжкість обвинувачення не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, повністю відбув покарання за попереднім вироком, має постійне місце проживання.

Також захисник відзначив, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, дані, викладені у клопотанні та у обвинуваченні щодо ОСОБА_7 неможливо відмежувати від наслідків всіх інших дій вчинених іншими учасниками масових заворушень, майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням, не доведена у встановленому законом порядку та є суб`єктивним оціночним поняттям цивільного позивача, а отже, зазначені обставини у сукупності не є підставою для обґрунтування прокурором необхідності подальшого застосування до ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу.

Забезпечити доставку до суду обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не представилося можливим у зв`язку з введеним відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в країні військовим станом та фактичними бойовими діями на території держави та м. Одеси.

Судом такожбули вжиті заходи щодо проведення судового засіданні у режимі відеоконференції з ДУ «Одеській слідчий ізолятор», однак, під час судового засідання, вийти на зв`язок з зазначеною установою не надалося за можливе.

Отже, судом були вжиті всі можливі заходи щодо забезпечення участі обвинувачених в судовому засіданні. Разом з цим, судом було належним чином забезпечений захист інтересів обвинувачених захисниками, які безпосередньо прийняли участь в судовому засіданні.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, надані прокурором характеризуючі матеріали на особи обвинувачених, вислухавши думку учасників судового провадження, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні злочинів, які, в тому числі, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за скоєння яких, за сукупністю злочинів, обвинуваченим у разі доведення їх вини загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

Разом з цим, судом враховується, що тяжкість обвинувачення сама по собі, з урахуванням позиції ЄСПЛ не може бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

При цьому, з рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» вбачається, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою у відношенні кожного з обвинувачених суд також враховує вимоги ст. ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі Конвенція) та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. При цьому, суд не встановлює зволікань з боку сторони обвинувачення в надані доказів, оскільки прокурором належним чином забезпечується хід судового процесу та виконання обов`язків прокурора з підтримки публічного обвинувачення у даному провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне відмітити, що з урахуванням обставин даної справи, її суспільного резонансу, тривалість тримання обвинувачених під вартою, з урахуванням особливостей розгляду даного кримінального провадження, його складності, наявності великої кількості потерпілих та інших учасників, є розумною та виправданою, що у даному випадку свідчить про те, що інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтерес забезпечення права обвинувачених на свободу.

Зазначене свідчить про те, що тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченим, може свідчити на користь того, що ризик переховування обвинувачених від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).

Крім того, суд встановлює наявність іншого ризику скоєння іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст. 177 КПК).

Вказаний ризик підтверджується наявністю судимостей у кожного з обвинувачених за умисні тяжкі злочини. Крім того, на користь обґрунтованості даного висновку свідчить те, що злочини, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у разі доведеності їх вини, були скоєні ними під час фактичного відбування покарання за попередніми вироками суду які набрали законної сили.

Вирішуючи питання про наявність вказаного ризику стосовно всіх обвинувачених і кожного окремо, слід зазначити, що кожен з обвинувачених раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у більшості випадків за скоєння тяжких злочинів, що свідчить про стійкий та систематичний характер їх протиправної поведінки.

Крім цього судом також враховуються надані прокурором характеристики обвинувачених з місць відбування покарання та попереднього ув`язнення, згідно яких, по кожному з обвинувачених окремо, існує реальна можливість для висновків стороннього спостерігача про те, що обвинувачені негативно характеризуються, оскільки, кожен з них, має значну кількість стягнень, у тому числі непогашених, накладених за грубі порушення умов утримання.

Зазначені довідки щодо обвинувачених були отриманні на останній запит прокурора від 05.10.2021 року, № 09/2/2-1820вих-21.

З наведених даних також вбачається, що кожен з обвинувачених, на протязі 2020-2021 років, тобто за час перебування під вартою в умовах попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню, багаторазово притягувалися за грубі порушення умов утримання.

Дані обставини, з урахуванням наявних у кожного обвинуваченого судимостей та інших даних про їх особи, у своїй сукупності, належним чином свідчать про небажання стати на шлях виправлення і перевиховання, та стійку спрямованість особистості кожного на нехтування встановленими правилами поведінки при утриманні під вартою.

Зазначені висновки суду, також у повній мірі співвідносяться з виключно негативною поведінкою обвинувачених під час розгляду даного кримінального провадження у суді, а саме: агресивними діями щодо сторін кримінального провадження, нецензурною лайкою в залі суду, заподіянням собі тілесних ушкоджень та пошкодженням майна суду, непідкоренням розпорядженням головуючого, за вчинення чого, в подальшому, обвинувачені були видалені з зали судових засідань. Описана деструктивна поведінка обвинувачених, явним чином свідчить про направленість їх дій на не встановлення істини по справі, а на вчинення штучних перешкод при розгляді даного кримінального провадження в розумні строки у спосіб і за процедурою передбаченою КПК.

Також, при прийнятті рішення про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує і інші обставини відносно них, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан їх здоров`я; ступень міцності соціальних зв`язків; майновий стан; наявність постійного місця проживання чи його відсутність; значний розмір майнової шкоди завданий злочинами, характеристики особи.

Щодо доводів захисника Жукова Т.В., викладених в запереченнях на клопотання, про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 постійного місця проживання, а також наявності міцних соціальних зв`язків, відсутності обґрунтованої підозри та підстав для фактичного констатування прокурором завданих злочином суттєвих матеріальних збитків у формі пред`явлення цивільного позову, суд вважає, що зазначені обставини не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.

Доводи, викладені захисником Славовою О.А. про наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 постійного місця проживання, а також наявності міцних соціальних зв`язків, відсутності обґрунтованої підозри та відсутності перебування на обліку у психоневрологічних та наркологічних установах, не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.

Вищезазначене, у своїй сукупності, свідчить про доцільність продовження терміну дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 та обмеження їх конституційних прав, що у даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ та інтересам суспільства.

Обставин, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою у відношенні кожного з обвинувачених, судом не встановлено.

Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин, тяжкості та суспільного резонансу інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 злочинів, а також зважаючи на заперечення їх захисників, враховуючи відсутність належним чином доведених суттєвих обставин, які б перешкоджали можливості тримання зазначених осіб під вартою, суд дійшов висновку, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак, суд вважає що на даний час існують підстави для подальшого тримання під вартою кожного з обвинувачених.

Разом з цим, оскільки обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , станом на час проведення судового засідання фактично відбули призначені за попередніми вироками покарання, суд вважає за можливе змінити у відношенні кожного запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі.

При цьому суд враховує, що у кожного з обвинувачених є постійне місце проживання на території м. Одеси та Одеської області та існують міцні соціальні зв`язки. У обвинуваченого ОСОБА_2 дружина перебуває на кінцевому строку вагітності.

При обранні запобіжного заходу, суд також враховує, що на даний час на території країни та Одеського регіону відбуваються активні бойові дії, у зв`язку з чим, з метою забезпечення мобільності обвинувачених та можливістю забезпечення своєї особистої безпеки під час бойових дій, вважає доцільним застосувати до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, оскільки прив`язка до конкретного місця проживання, у випадку обрання домашнього арешту, з урахуванням наявних обставин, може становити реальну небезпеку життю та здоров`ю обвинувачених.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 183,194, 331, 369-372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

У задоволенні клопотань захисників Жукова Т.В. та Славової О.А., - відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 29 квітня 2022 року.

Змінити у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кожного окремо, запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши їх з під варти в залі суду або з Одеського слідчого ізолятора, з моменту отримання вступної та резолютивної частини даної ухвали.

Покласти на ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , обов`язки строком на 60 (днів) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченим, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Копії ухвали направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та вручення обвинуваченим.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: Черевко С.П.