Ухвала суду № 103628805, 10.03.2022, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5224/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді: Орчелоти А.В.,

за

участю

секретаря Чернецької А.С.,

прокурора Калініч Т.А.,

захисника Коваленко В.В.(дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_1 (дистанційно)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка, Донецької області, в рамках окремої процесуальної дії, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000508 від 17 серпня 2021 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернулась до суду з письмовим клопотанням про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, оскільки, в зв`язку із введенням в країні військового стану він має бажання вступити до Збройних Сил України.

Захисник Коваленко В.В. підтримав думку свого підзахисного.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки керівника апарату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Левчук О.О. з 28 лютого 2022 року перебуває на лікарняному.

Згідно з абзацом 5 п. 20-5розділу XI «Перехідні положення» КПК Україниу разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3ст. 35 КПК України, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи туобставину,що суддяу кримінальномупровадженні ЛевчукО.О.не можебути присутньоюпід часрозгляду клопотаннящодо продовженнястроку діїзапобіжного заходувідносно обвинуваченого ОСОБА_1 ,суд вважаєза можливерозглянути питання доцільностіпродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою головуючим у справі.

За загальнимиправилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не перевищує двох місяців.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 березня 2022 року включно.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження та зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд вважає, що на час розгляду справи, не зникли існуючи ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків укримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимогст.177КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст.178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.115КК України, яке відповідно до вимогст.12КК Українивідноситься до категорії особливо тяжких злочинів з санкцією від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п.5 ч.2ст.183КПК України.

Крім того, судом враховується наявність ризиків, передбаченихст.177КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 може спробувати:

- переховуватися від суду, зважаючи на те, що суворість покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі може бути визнане ОСОБА_1 більш небезпечним ніж втеча, а також враховуючи, що обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був не працевлаштований, соціально не адаптований, офіційного матеріального доходу не мав, характеризується з негативного боку, що свідчить про те, що останній, перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду;

- незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, з огляду на те, що потерпіла ОСОБА_2 є співмешканкою ОСОБА_1 , а свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сусідами на одному поверсі, а тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може змусити потерпілу ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 змінити показання на свою корить, що може істотно впливати на хід судового розгляду та встановлення істини;

- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні даного кримінального правопорушення в період не знятої та непогашеної судимості, після того, як був звільнений з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, соціально не адаптувався та через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі вчинив інше умисне особливо тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь, а також з урахуванням того, що останній не має постійного заробітку та схильний до вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, веде паразитичний спосіб життя, будучи особою працездатного віку, суспільно - корисною працею не займався та ніде не працював.

Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є,зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Так саме й не має підстав для задоволення потреб сторони захисту у зміні запобіжного заходу на особисте зобов`язання з метою вступу обвинуваченого до Збройних Сил України, оскільки мета обвинуваченого необґрунтована, не вмотивована та не підтверджується тими доказами, що можуть бути прийняті судом більш пріоритетними, а ніж підстави та вимоги сторони обвинувачення зазначені у клопотанні.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності вказаних ризиків не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , судом на теперішній час не встановлено.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, тобто до 11 березня 2022 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

З урахуванням положень ч.4 ст.183КПК України, зокрема із обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 331КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 08травня 2022року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 тримати підвартою вДУ «Бахмутськаустанова виконанняпокарань (№6)».

Копію ухвали вручити обвинуваченому та захиснику, прокурору, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий А.В. Орчелота