Ухвала суду № 103626684, 08.03.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3440/22

1-кс/569/1282/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Табак Х.І.,

з участю прокурора Жук Б.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Іващенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в особливо важливих справах УСБУ в Рівненській області капітана юстиціі Крупенко Р.О., яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури Жук Б.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №22021180000000034 від 20.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, звернувся в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що громадянин України ОСОБА_1 , будучи негативно налаштованим до діючої влади в Україні та держави у цілому, сповідуючи проросійські настрої щодо соціально-політичної обстановки в Україні, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ініціативно, з ідеологічних мотивів, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 20.09.2021, встановив контакт із особою, яка позиціонувалася представником правоохоронного органу Російської Федерації, з метою виконання завдань останнього на шкоду державній безпеці України та проведення проти неї підривної діяльності у різноманітних формах.

Так, ОСОБА_1 , з метою унеможливлення його ідентифікації правоохоронними органами України та ухилення від відповідальності за вчинений злочин, прийняв рішення про здійснення контакту з представниками іноземної організації за допомогою засобів зв`язку, які функціонують через мережу Інтернет, після чого ініціативно запропонував надавати допомогу іноземній стороні у зборі та передачі інформації про стратегічні об`єкти Рівненської області, в тому числі про військові частини Збройних Сил України, а також вчинення інших суспільно-небезпечних дій, спрямованих на систематичне проведення підривної діяльності проти України.

При цьому, ОСОБА_1 чітко усвідомлював, що своїми умисними діями вчиняє державну зраду у формі надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, що пов`язується з втручанням у її внутрішню політику, зі спробами зміни території та зниження обороноздатності України, а також зі створенням умов для діяльності на території України правоохоронного органу Російської Федерації, та виражається у збиранні й передачі інформації ОСОБА_1 на користь представника такої спецслужби іноземної держави, що завдасть шкоди інтересам України.

У період з 12.10.2021 по 13.10.2021, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 , на виконання поставлених особою, яка позиціонувалась представником правоохоронного органу Російської Федерації завдань, усвідомлюючи протиправність своїх дій, а також той факт, що зазначена інформація є обмеженою в доступі, із застосуванням технічних засобів фіксації здійснив комплекс заходів, спрямованих на встановлення та ідентифікацію військовослужбовців військової частини А0796, де розташоване Оперативне командування «Захід», що по вулиці Дубенській в м. Рівне, а також транспортних засобів, які перебувають у розпорядження та користуванні останніх, після чого, 13.10.2021 передав зазначену інформацію замовнику за допомогою месенджеру «Telegram» та очікував наступного етапу своєї участі у вищевказаній протиправній діяльності.

У зв`язку із відкритою військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб.

Водночас, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні наміри та протиправний умисел на вчинення діянь, спрямованих на шкоду державній безпеці України, 06.03.2022 на виконання завдання, поставленого особою, яка позиціонувалась представником правоохоронного органу Російської Федерації, здійснював огляд потягів, які рухалися по залізничних коліях Рівненського залізничного вокзалу з метою виявлення військової техніки та представників військових формувань, які у складі ЗС України беруть участь у захисті та обороні територіальної цілісності нашої держави проти ЗС Російської Федерації та інших підрозділів терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка». В подальшому, ОСОБА_1 передав частину зібраної інформації, а решту домовився передати замовнику в майбутньому за допомогою месенджеру «Telegram», після чого був затриманий співробітниками Управління СБ України в Рівненській області.

07.03.2022 за вказаними фактами ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: повідомленням про виявлення протиправного діяння № 2/1984 від 20.09.2021, протоколом огляду від 21.09.2021, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 21.09.2021, протоколом огляду місцевості від 06.03.2022, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Покликаючись на викладене, наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий вказує на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Крім того, вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим необхідний більш тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав клопотання щодо застосування підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задоволити з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі або зменшити розмір застави.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ УСБУ в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №22021180000000034 від 20.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

За вищевказаних обставин, 07.03.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального праввопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року – «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Слідчий, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Так, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з мотивів неприязні до держави України та з метою її ослаблення, діючи на користь країни агресора – Російської Федерації та враховуючи, що на території Російській Федерації у нього є невстановлені на даний час спільники, які були його координаторами, то останній може розраховувати на політичний притулок у вказаній країні чи інший імунітет від кримінального переслідування, що об`єктивно свідчить про реальну можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення на території Російській Федерації чи інших країнах політично залежних від цієї країни.

Більш того, зважаючи на те, що за вчинене кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у випадку його доведення в суді, йому загрожує безальтернативне покарання, санкція якого передбачає від 12 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, що не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі підозрюваного настільки, що його неможливо відвернути, більш м`яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою.

Окрім цього, враховуючи складність та специфіку кримінального правопорушення, на даний час слідством не проведено усіх запланованих слідчих (розшукових), процесуальних дій спрямованих на збирання доказів щодо протиправної діяльності ОСОБА_1 , та останній знаючи про це, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, зокрема можливі невстановлені органом досудового розслідування засоби комунікації з спецслужбами іноземної держави, а також повідомити про своє затримання замовників, які можуть вчинити аналогічні дії щодо знищити доказів їх причетності.

Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків випливає з того, що про обставини вчинення злочину може бути відомо особам, які були свідками здійснення останнім фото-фіксації інформації, яка у подальшому передавалась спецслужбам Російської Федерації, або іншими особам, та розуміючи це ОСОБА_1 може повідомити про це спецслужби іноземної держави, які зацікавлені в їх розкритті, тому існує реальна загроза фізичного впливу на існуючих та потенційних свідків у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Також, у даному кримінальному провадженні наявний значний суспільний інтерес, з огляду на той факт, що ОСОБА_1 пред`явлена підозра за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, а тому безпосередньо стосується запиту громадянського суспільства на дотримання вимог Конституції України щодо збереження суверенітету та територіальної цілісності України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на цій стадії в інтересах найбільш повного досудового розслідування та судового розгляду, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Сторона обвинувачення виходить у тому числі з тих обставин, що злочин, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.

Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, працездатний, однак не працюючий, не має постійного джерела доходів, що свідчить про відсутність стримуючих факторів, утриманців не має. Також не має постійного джерела заробітку, тому може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як не має матеріальних засобів для існування, хоча і проживає разом з дружиною, надалі зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 кваліфікується за ч. 1 ст. 111 КК України, як особливо тяжкий злочин, проти основ національної безпеки України на виконання завдань країни-агресора, тому останній може отримувати від ворожих спецслужб значні грошові кошти кінцева сума яких не може бути встановлена слідством.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно ( п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Тому враховуючи викладене, оскільки визначення розміру застави в межах, які передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, слідчий суддя вважає за необхідне збільшення максимального розміру застави до 1000 розмірів неоподаткованого мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання – задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у сумі 1000 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 12 год 40 хв 06.03.2022.

Встановити строк дії ухвали до 12 год 40 хв 04.05.2022.

Одночасно визначити розмір застави у сумі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 481 000 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти обов`язки на підозрюваного у разі внесення застави:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

-повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 04.05.2022.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: