Рішення № 103625878, 09.02.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2022 Справа №607/20248/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судових засідань Костиник О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу в порядку ч.3 ст.194 КАС України за позовною заявою адвоката Недокус Віктора Ігоровича в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року, -

встановив:

Адвокат Недокус В.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року. В позовній заяві зазначено: «24жовтня 2021 року о 22 год. 34 хв.,на позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №156365 (надалі Постанова) інспектором взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Тихомирним Володимиром Віталійовичем.

Як вбачається, вказана Постанова інспектором винесена виходячи із того, що керуючи автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 24.10.2021 о 21 год. 38 хв. в місті Тернопіль по вулиці Текстильна рухаючись в темну пору доби мав технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів, а саме не працював задній лівий ліхтар (в повну міру) та при перевірці документів водій не надав для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1 та п.п. 31.3 «Г» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказану Постанову позивачем отримано 24 жовтня 2021 року, тож останній день для подання позову про її оскарження становить 03 листопада 2021 року.

Із вказаною Постановою позивач не погоджується, вважає, що вона є непоґрунтованою, без підтвердження належними та допустимими доказами вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, винесена із порушенням чинних законодавчих норм виходячи із наступного.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена в тому числі ч.1 ст.121КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП визначено, що Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою відповідальність встановлену Законом.

Як вбачається із Постанови, таких відомостей, як відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування із оскаржуваної Постанови не вбачається. Як і позивачу не зрозуміло, яким чином встановлено його особу, оскільки на запитання останнього до інспектора патрульної служби, яким чином встановлено його особу у відповідь почув просто.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким, відповідно до статті 9 КУпАП, є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

При огляді відзнятого на місці зупинки відео спілкування із інспектором патрульної поліції Тихомирним В.В. вбачається, що дійсною причиною зупинки транспортного засобу позивача є їзда по обочині дороги.

Позивач звертає увагу суд на той факт, що він рухався по вулиці Текстильній зі сторони ТЦ «Подоляни», що розташований по вулиці Текстильна, 28А в напрямку вулиці Злуки. Весь час позаду позивача рухався автомобіль патрульної поліції, інспектор з якої склав на позивача оскаржувану Постанову.

Не доїжджаючи до вулиці Злуки, що в місті Тернополі, позивач звернув в напрямку вулиці Лозовецька, де зареєстрований та проживає. Після повороту, автомобілем патрульної поліції д.н.з. НОМЕР_2 увімкнено проблискові маячки червоного та синього кольору.

Відтак, на вимогу працівників патрульної поліції позивач зупинив транспортний засіб.

Після зупинки транспортного засобу, працівники поліції підійшли до автомобіля та на прохання позивача назвали причину його зупинки, що полягала, як вказано вище, у руху транспортного засобу позивача по обочині дороги.

Після цього, інспектором Тихомирним В.В. було запропоновано позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на що останній не відмовився та пройшов даний огляд. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння показав від`ємний результат, тобто на приборі висвітлились нулі.

Позивач звертає увагу суду, що ні перед проходженням на стан алкогольного сп`яніння, ні після його проходження жодного протоколу з фіксацією даного факту працівниками патрульної поліції не складалось, як і не надавався результат проходження такого тесту у вигляді друкованого чеку чи роздруківки.

Відтак, позивач звернувся до інспектора патрульної поліції із проханням назвати причину зупинки транспортного засобу та назвати пункт Правил дорожнього руху (надалі ПДР), які той начебто порушив. У відповідь на таке звернення, інспектор повідомив позивача, що той порушив ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а також ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки водій не надає посвідчення водія, документи про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, а відтак притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, позивач запропонував інспектору патрульної поліції надати докази його правопорушення, в тому числі відеофіксацію, на що останній вказав, що жодного відео в підтвердження правопорушення надано водію не буде, оскільки працівники поліції не знають кому їх показувати та не знають відносно кого буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення.

Тож, доказів в підтвердження вчинення правопорушення інспектором водію так надано і не було.

Крім того, водієм заявлялось клопотання про залучення захисника для захисту його інтересів, котре інспектором Тихомирним В.В. залишено без розгляду.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені положення містяться і в п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, працівниками поліції при виявлені правопорушень, фіксації правопорушень, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративні правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушень працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення та на вимогу водія, перед винесенням постанови, надати такі докази для ознайомлення.

В Постанові в якості доказів інспектором патрульної поліції вказано, що додається відео з н/к №ВО-00023; 89, з якими, як вказано вище, позивача ніхто не ознайомлював.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім цього, пунктом № 30 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) передбачено: «…Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень…».

На інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Поряд з тим, як визначено ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити, серед іншого, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

В Протоколі інспектором поліції вказано, що оскільки водій рухаючись в темну пору доби мав технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів, а саме не працював задній лівий ліхтар в повну міру останнім порушено п.п. 31.3«Г» ПДР.

Із аналізу вказаного пункту ПДР вбачається, що даний пункт правил передбачає заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

В той час, як в обґрунтуванні постанови немає жодного слова про встановлення чи використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв на автомобілі позивача.

Розділом 3 ПДР визначено порядок використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв під час руху транспортних засобів із спеціальними сигналами.

Поряд з тим, п.31.4. ПДР визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності, зокрема, вимогам кількості, типу, коліру, розміщення і режиму роботи зовнішніх світлових приладів, які не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; порушено регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (п.п. 31.4.3. Зовнішні світлові прилади).

Тож, як вказано в Постанові, позивачем порушено норму п.п. 31.3 «Г» ПДР доказів чого жодних немає.

Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що п. 31.5. ПДР визначено, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Тож, навіть, якщо припустити, що лівий задній габарит горів не в повну міру, то умислу в діях водія транспортного засобу жодного немає, оскільки останній не був повідомлений про даний факт, який можливо усунути на місці зупинки транспортного засобу, а відтак, складу адміністративного правопорушення немає, а відтак і не було підстав для надання документів для перевірки та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а в діях правоохоронних органів вбачається придвзяте ставлення та бажання притягнути до адміністративної відповідальності молоду особу, за її бажання належним чином відстояти свої права.

Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови не з`ясовано всіх необхідних обставин справи, як того вимагають ст. 280 КУпАП, зокрема чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, про що в оскаржуваній постанові не зазначено.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, слід дійти до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, інспектором патрульної поліції при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зч.1ст.139КАС Українипри задоволенніпозову сторони,яка неє суб`єктомвладних повноважень,всі судовівитрати,які підлягаютьвідшкодуванню абооплаті відповіднодо положеньцього Кодексу,стягуються зарахунок бюджетнихасигнувань суб`єктавладних повноважень,що виступаввідповідачем усправі,або якщовідповідачем усправі виступалайого посадовачи службоваособа».

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Недокус В.І., будучи повідомленими належним чином до суду не прибули, однак позивач подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та участі його адвоката.

Представник відповідача,будучи повідомленимналежним чиномв судовезасідання нез`явився,та неповідомив суду причини своєї неявки, однак подав суду письмовий відзив на позовну заяву. В відзиві на позов зазначено наступне: «У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа № 607/20248/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інегерсах якогодіе адвокат Недокус Віктор Ігорович, до управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року за ч.1 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП.

У відповідності до ст.162 КАС України повідомляю, що відповідач позов не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів і питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР. особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з оскаржуваною постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року, позивач 24 жовтня 2021 року близько 21 год. 38 хв. керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_3 , в якому не працював задній лівий габаритний ліхтар, а при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «О`Наllran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Згідно ч.2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2,3 а) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевіривши і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу. Особливу увагу слід приділити перевірці систем транспортного засобу, від яких залежить безпека руху - гальмової системи, рульового керування, приладів зовнішнього освітлення і сигналізації тощо.

Згідно п. 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3. Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип. колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Кількість, розташування, колір, тип і режим роботи світлових приладів визначаються державними і міжнародними стандартами та Конвенцією «Про дорожній рух».

У відповідності до п.6.1.7.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» габаритні вогні, контурні вогні та знак автопоїзда повинні функціонувати у сталому режимі.

Згідно ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону. Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.3 б) Правил дорожнього руху України на водія покладений обов`язок бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а також не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі.

Згідно вимог п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб:

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигналів - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС:

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху: на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів. - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.2.4 а) ПДР України, на вимогу поліцейського водій зобов`язаний пред`явити документи, перелічені у п.2.1 цих Правил.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Приписи п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним. зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу

Аналогічне положення закріплено в пп. «ґ» п. 2.1 затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Проте, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу при дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Крім того. Правила дорожнього руху України є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини відповідно до яких водій зобов`язаний мати при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пред`являти його для перевірки на вимогу поліцейського.

При цьому, пунктом 21.2 ст. 21 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено коло суб`єктів, уповноважених на перевірку відповідних полісів, а також визначено випадки обов`язкової перевірки останніх.

У свою чергу, пунктом 21.3 вказаної статті передбачено, що страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, зокрема Національної поліції, на їх вимогу, що узгоджується з вищевказаними положення Правил дорожнього руху.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обгрунтованим, в незалежності від того, мав місце факт керування транспортним засобом з технічною несправністю чи ні. З тих самих міркувань виходить і Верховний Суд у своїй постанові від 25 вересни 2019 року у справі № 127/19283/17».

Також суду надано відповідь на відзив на позовну заяву в якому вказано наступне: «В провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходиться справа №607/20248/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №156365. Користуючись своїм правом, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву із додатками, серед яких, зокрема, диск з матеріалами відеофіксації події притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач вказує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року, позивач 24 жовтня 2021 року близько 21 год. 38 хв. керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_1 , в якому не працював задній лівий габаритний ліхтар, а при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відтак, відповідач покликається на п. 31.4 ПДР України, яким, начебто, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам п.п.31.4.3. «Зовнішнi свiтлові прилади», відповідні положення Законів України «Про дорожній рух», та «Загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З твердженням відповідача по справі погодитись неможливо, позивач вважає, що дії працівників поліції по притягненню його до адміністративної відповідальності є протиправними, такі дії не відповідають принципу правової визначеності, порушують принцип верховенства права, вчиненні на досягнення показників діяльності конкретного працівника правоохоронних органів та поліції в цілому виходячи із наступного. Перш за все звертаю увагу суду на той факт, що підстави для зупинки транспортного засобу визначені в Законі України «Про національну поліцію».

Так, частиною першою статті 35 даного Закону визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частина 3 вказаної статті чітко визначає, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Як вбачається із відеозапису №20211025075551002272, що долучено відповідачем до відзиву на 05 хвилині 40 секунді поліцейським вказано, що причина зупинки транспортного засобу є порушення водієм ПДР, а саме їзда останнього по узбіччю дороги (по вулиці Текстильна). Поряд з тим, водія притягають до адміністративної відповідальності не за порушення ПДР під час їзди по узбіччі дороги, а за роботу заднього лівого ліхтаря, який, як вказано в оскаржуваній постанові працював не в повну міру. Крім того, в Правилах дорожнього руху України, в розділі 11 «Розташування транспортних засобів на дорозі» пунктом 11.14. визначено, що рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об`їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам. Тобто, жодного порушення ПДР позивачем по справі вчинено не було, а відтак зупинка транспортного засобу була безпідставна та така, що не передбачено чинним законодавством, а відтак вчинена всупереч Закону.

Хочу звернути увагу суду на той факт, що по вулиці Текстильна з приміщень колишнього Фарфорового заводу і до повороту на вулицю Лозовецька по стороні руху транспортного засобу позивача немає тротуарного пішоходу, а тому жодних перешкод пішоходам позивач не міг чинити в принципі.

Щодо покликання відповідача на п. 31.4 ПДР України, яким, начебто, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності слід врахувати вимоги п. 31.5. ПДР, де вказано, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил (дані пункти передбачають підстави для ввімкнення аварійної світлової сигналізації). Переглядаючи відео, не вбачається пропозиція працівників поліції на місці усунути несправності позивача транспортного засобу, не зважаючи на той факт, що до місця проживання останнього залишалось менше, ніж двісті метрів.

Крім того, як вбачається із відеозапису вище вказаного на 13 хвилині, позивач проходить тест за допомогою алкотестера Драгер на стан алкогольного сп`яніння, результати якого позивачу так і надано не було, як не було складено жодних процесуальних документів на підтвердження такого огляду, що є порушення порядку проходження водіїв на стан алкогольного сп`яніння та свідчить про нестримне бажання притягнути водія до адміністративної відповідальності, що ставить під сумнів правомірність дій працівників поліції та їх придвзяте ставлення.

Поряд з тим, як вбачається із даного відеозапису, працівниками поліції на вимогу позивача ознайомити із доказами його правопорушення, на 09 хвилині 35 секунді відео вбачається, що працівник поліції категорично відмовляється, в супереч вимог Закону, надати докази вчинення адміністративного правопорушення, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи сукупність перелічених вище обставин вважаю, що підстав для надання полісу цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, документів на підтвердження права керування та посвідчення права власності у позивача не було, оскільки позивач не розумів причину його зупинки так, як поліцейським вказано за їзду по узбіччі дороги, постанову складено за задій лівий габарит, який світив не в повну міру та проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Звертаю увагу суду на той факт, що позивач не відмовлявся надати перелічені вище документи, однак йому в повну міру невідома була законна причина зупинки його транспортного засобу.

Враховуючи вище викладене, позивач вважає, що підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою немає, а відтак остання повинна бути визнана судом протиправною та скасована».

Враховуючи положення ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом та правосвідомістю, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до висновку, що вказані пояснення та заперечення позивача є належними та спростовують відомості зазначені у постанові про накладення адміністративного стягнення, виходячи з наступних підстав.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 156365 від 24.10.2021 року слідує, що керуючи автомобілем Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 24.10.2021 року о 21 год. 38 хв. в місті Тернопіль по вулиці Текстильна рухаючись в темну пору доби мав технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів, а саме не працював задній лівий ліхтар (в повну міру) та при перевірці документів водій не надав для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1 та п.п. 31.3 «Г» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частиною 1 ст. 126 КупАП встановлено відповідальність за Керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частина 3ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначає, що самої лише наявності підстави недостатньо для законної зупинки, крім цього поліцейський обов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Із дослідженого судом відеозапису та наявних матеріалів справи слідує, що інспектор поліції зазначає, що причина зупинки транспортного засобу є порушення водієм ПДР, а саме їзда останнього по узбіччю дороги, однак складає постанову за адміністративне правопорушення згідно ч.1 ст. 121 КупАП їзда в темну пору доби при технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів, а саме не працював задній лівий ліхтар (в повну міру). Отже вказана обставина свідчить про невідповідність зупинки транспортного засобу вимогам ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Крім цього з відеозапису долученого представником позивача до позовної заяви слідує, що на вимогу позивача ознайомити його із доказами правопорушення, працівник поліції категорично відмовляється, в супереч вимог ст. 268 КУпАП, яка серед іншого визначає право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знайомитися з матеріалами справи. Вказане право було порушено.

Згідно статей 3, 19 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи та заявляти клопотання. З матеріалів справи слідує, що після зупинки працівниками поліції Шевчук Б.Т. звертався із клопотанням про залучення захисника для захисту його інтересів, котре інспектором Тихомирним В.В. залишено без розгляду. Дана обставина являється грубим порушенням ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема особа має право: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

При винесені оскаржуваної постанови інспектор поліції не врахував п. 31.5. ПДР, де вказано, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил (дані пункти передбачають підстави для ввімкнення аварійної світлової сигналізації), оскільки з відеозапису, не вбачається пропозиція працівників поліції на місці усунути несправності транспортного засобу позивачем.

На підставі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім цього, пунктом 30 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) передбачено що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Зі сторони відповідача суду не надано доказів, які б спростовували доводи сторони позивача зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

На підставінаданих доказівта вимогчинного законодавства,суд приходитьдо висновку,що привинесенні оскаржуваноїпостанови,відповідачем порушенонорми чиннихнормативно-правовихактів,вина особиу вчиненніправопорушення належнимчином недоведена,твердження позивачане спростовані,а томупостанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимісеріїБАА №156365від 24.10.2021року, слід скасувати, визнавши її протиправною та закрити провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до переконання про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст. 5,77, 139,194, 205,229, 241-243, 250, 255, 257, 271, 286, 297, п.п. 15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 7, 9, 33,122, 245,251,252,258,268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд,

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Недокус Віктора Ігоровича в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 156365 від 24 жовтня 2021 року визнати протиправною та скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративногосудупротягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій