Рішення № 103624820, 01.03.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9585/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2022 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Палюх Н.М.

при секретарі Гербут Н.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки спадкодавця у праві спільної власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Позивач 30 грудня 2021 року звернувся у суд з позовом, в якому просить визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 в праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610165500:01:004:0172, становить 1/3 частку земельної ділянки та визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610165500:01:004:0172. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, яке складалось з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та частини земельної ділянки за вказаною адресою. Разом з тим, ОСОБА_6 була співвласником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га. Ця земельна ділянка була отримана у спільну сумісну власність спадкодавця ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку на підставі рішення виконкому Рудненської селищної ради №133 від 03.12.1997, про що зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку, виданого 05.02.1998, зареєстрованого за №450. Він є сином та спадкоємцем померлої ОСОБА_6 за заповітом від 19.08.1994, зареєстрованого в реєстрі за № 3-436. Інших спадкоємців не має. Він фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав зі своєю матір`ю. 22.12.2009 він отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок станом на 29.12.2012 належав праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , зокрема кожному з них належало по 1/3 частині будинку. Що стосується успадкування ним земельної ділянки кадастровий номер 4610165500:01:004:0172, співвласником якої була його мати, то нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів щодо поділу земельної ділянки, так як нотаріус не може визначати, яка частка земельної ділянки належала спадкодавцю. З врахуванням наведеного, позивач не в змозі оформити свої спадкові права щодо земельної ділянки, а тому вимушений звернутись за даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві та просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачі позов визнали, про що подали відповідні заяви, та просили позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право володіти мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Разом з тим, ч. ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України, передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 1 ст. 131 Земельного кодексу України передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Судом встановлено, що згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі 21.05.2009 Другою львівською державною нотаріальною конторою внесено реєстраційний запис №47001343 про реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, на підставі заповіту, посвідченого Другою Львівською державною нотаріальною конторою 19.08.1994 і зареєстрованого в реєстрі за №3-4366, спадкоємцем зазначеного в заповіті всього майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (вл.). Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво, складається з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою львівською державною нотаріальною конторою 05.03.1968 за р.№2519, зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 07.03.1968 за номером запису 248, реєстраційний номер 12376182. Житловий будинок, позначений в плані (А-1), -цегляний, в цілому складається з шести житлових кімнат та трьох кухонь. Житлова площа будинку становить 88,8 кв.м. Загальна площа будинку становить 162,4 кв. м. До будинку відносяться такі господарські будівлі: цегляний гараж (Б), цегляний сарай (В0, цегляна вбиральня (Г), цегляна літня кухня (Д), цегляний сарай (Е), дерев`яна вбиральна (Ж), цегляний сарай (З), цегляна вбиральня (Л), огорожі з металевої сітки (1,2) металеві ворота (3,4), колодязь з бетонних кілець (К), бетонне замощення (І), колодязь з бетонних кілець (К1), що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.12.2009.

Право власності померлої на частку земельної ділянки підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 05.02.1988 Рудненською селещною радою народних депутатів, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №450.

Іншими співласниками земельної ділянки, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру від 30.03.2021 про земельну ділянку кадастровий номер 4610165500:01:004:0172, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу 1/3 частки земельної ділянки, та ОСОБА_2 1/3 частки земельної ділянки на підставі рішення суду від 16.10.2018, яке постановою Львівського апеляційного суду від 16.04.2019 змінено.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилтлового будинку, будівлі або споруди.

22.12.2009 ОСОБА_6 отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, Другою Львівською державною нотаріальною конторою, відповідно до Відповіді на заяву від 10.12.2021 №1487/02-14 зазначено, що у відповідь на заяву ОСОБА_5 від 23.11.2021 за №786, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на частину земельної ділянки, площею 0,15 га, наданої для обслуговування житлового будинку, розташованої на АДРЕСА_1 , повідомлено, що на підставі Розділу ІІ Глави 10 п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: «при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`зково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво на спадщину. На підтврдження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти». Оскільки Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку виданий на праві спільної сумісної власності, тобто без визначення частки, трьом співвласникам, один з яких помер, нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме яка частка земельної ділянки належала спадкодавцю. Тому, відповідно до п. 3.4 Листа Вищого Спеціалзованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4610165500:01:004:0172, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також належить 1/3 частки вказаної земельної ділянки, а частка спадкодавця ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не визначена.

Як ствердив у позовній заяві позивач ОСОБА_5 та підтвердили відповідачі, земельна ділянка по 1/3 перебувала у володінні, користуванні та розпорядженні сторін.

З урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги встановлену між сторонами домовленість, яка передбачена ч. 1 ст. 372 ЦК України, визнання відповідачами позову, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на 1/3 частку спірної земельної ділянки, що не буде суперечити закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Щодо позовних вимог у частині визначення частки спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610165500:01:004:0172, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

При розгляді вказаної справи суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, провадження № 61-16257св20, про те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд зробив висновок, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги у частині визначення частки спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку - слід відмовити.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а тому слід повернути ОСОБА_5 з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 780,50 грн., сплаченого при поданні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13,81, 89-90, 258-259,264-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 368, 372, 392, 1216-1217, 1225-1226, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 81, 86, 120, 131 Земельного кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4610165500:01:004:0172, загальною площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_5 з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 780,50 грн., сплаченого при поданні позову, згідно квитанції №36367576 від 29.12.2021, через відділення ПУМБ «РЦ в м.Львів» на р/р UA418999980313101206000013951, код отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09.03.2022.

Суддя: