Рішення № 103623753, 16.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4789/21

16 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

представника позивача Півторак В.М.

представника відповідача Чайківської М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2021 року №00028790704 та від 01.06.2021 року №00028780704, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2021 №00028790704 та від 01.06.2021 №00028780704.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність податкових повідомлень-рішень від 01.06.2021 №00028790704 та від 01.06.2021 №00028780704, згідно яких до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 24,5 грн. та 500 000 грн., за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу пального (а саме: реалізація паливно-мастильних матеріалів без використання належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного в фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не видано розрахунковий документ встановленої форми, на повну суму проведеної операції; реалізація пального іншим особам, на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акта фактичної перевірки від 05.05.2021 №1702/19/00/0704/ НОМЕР_1 . На переконання позивача у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення вказаної перевірки, оскільки наказ на проведення такої перевірки від 20.04.2021 №540-п оформлений з порушенням вимог п. 81.21 ст. 81 Податкового кодексу України (а саме наказ та направлення на проведення перевірки позивачу вручено не було, у наказі відсутні найменування та реквізити суб`єка перевірки). Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті законно.

Крім того, позивач зазначив, що не здійснював продаж паливно-мастильних матеріалів оскільки станом на момент проведення фактичної перевірки резервуар для зберігання пального, яким позивач користувався згідно договору позички, загальною місткістю 10 000 літрів, у квітні 2021 року був повернутий фактичному власнику.

Враховуючи наведене вище, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 01.06.2021 №00028790704 та від 01.06.2021 №00028780704 суперечать податковому законодавству, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 01.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження безз повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатковими матеріалами, де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог: ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме реалізація пального іншим особам, на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки; ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", а саме реалізація паливно-мастильних матеріалів без використання належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного в фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не видано розрахунковий документ встановленої форми, на повну суму проведеної операції. Враховуючи висновки акта фактичної перевірки та на підставі норм ст.17 Закону №481/95-ВР, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Тернопільській області прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2021 року визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове заідання на 09 листопада 2021 року.

Судове засідання призначене на 09.11.2021 не проводилось у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

06 грудня 2021 року, у судовому засіданні оголошено перерву до 28 грудня 2021 року.

Судове засідання 28 грудня 2021 року за клопотанням представника відповідача відкладено до 27 січня 2022 року.

Судове засідання 27 січня 2022 року відкладено до 16 лютого 2022 року.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та це не заперечується сторонами, що 17.08.2018 Бучацькою державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), основний вид діяльності надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (77.31). 27.07.2020 позивач отримав ліцензію №19070414202000496 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

20.04.2021 ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято наказ за №540-п "Про проведення фактичної перевірки", за змістом якого, керуючись статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, вирішено: провести з 26.04.2021 фактичну перевірку місця реалізації паливно-мастильних матеріалів за адресою провадження діяльності: с. Озерна, Зборівський район, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період з 26.04.2018 по 05.05.2021, тривалістю 10 діб.

В подальшому, працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області упродовж періоду з 26.04.2018 по 05.05.2021 відповідно до наказу від 20.04.2021 №540-п та згідно з направлень на перевірку №1150/07-04, №1151/07-04 і №1153/07-04 від 20.04.2021 була проведена фактична перевірка місця реалізації паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

Копію наказу на перевірку вручено, а зазначені направлення на перевірку були пред`явлені для огляду оператору АЗС ОСОБА_2 , про що останнім у направленнях 20.04.2021 вчинені відповідні розписки.

За результатами проведення фактичної перевірки 05.05.2021 складений акт з реєстраційним №1702/19/00/0704/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем вимог:

ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: реалізація пального іншим особам, на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: реалізація паливно-мастильних матеріалів без використання належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного в фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не видано розрахунковий документ встановленої форми, на повну суму проведеної операції;

ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю №322-VIII від 10.12.1971, а саме: використання праці найманого працівника без укладення трудового договору, встановлено порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відосин з працівником.

01.06.2021 ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі акта перевірки від 05.05.2021 №1702/19/00/0704/3654807031 винесено:

податкове повідомлення-рішення форми «С» за №00028780704 про застосування до позивача на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз.24 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000 грн.

податкове повідомлення-рішення форми «С» за №00028790704 про застосування до позивача на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.1 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24,5 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 01.06.2021 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон №481).

Щодо процедури проведення фактичної перевірки, суд зазначає, що порядок проведення фактичних перевірок встановлений нормами ст.75 та 80 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Так, відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимоги до порядку організації та проведення фактичної перевірки визначені ст. 80 ПК України.

Згідно з п. 80.2 зазначеної статті Кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, які визначені у переліку.

Підпунктом 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині,-

а) виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів,

б) цільового використання спирту платниками податків,

в) обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,

- а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.

Відповідно до положень п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У свою чергу норми п. 81.1 ст. 81 ПК України передбачають, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Суд встановив що фактична перевірка позивача проводилась на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 20.04.2021 №540-п "Про проведення фактичної перевірки".

Проаналізувавши зміст даного Наказу №540-п суд встановив, що останній містить відомості про підставу проведення перевірки, - посилання на пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, норми якого в свою чергу надають таке право контролюючому органу у силу здійснення ним функцій, визначених законодавством у сфері проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, а також виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд вважає, що такий порядок дій контролюючого органу повністю відповідав нормам ст. 80 ПК України.

Щодо зауважень позивача про те, що в наказі про проведення перевірки відсутні найменування та реквізити суб`єкт перевірки, суд зазначає, що контролюючим органом проводилась перевірка об`єкта "місця реалізації паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: вулиця Б. Хмельницького 1, с. Озерна, Зборівський район", оскільки суб`єкт перевірки на момент її проведення встановленим не був.

Також як свідчать наявні у справі матеріали, 26.04.2021 посадові особи контролюючого органу (відповідача) були допущені працівником позивача до проведення фактичної перевірки за відсутності будь-яких зауважень щодо правомірності наказу до початку перевірки, зауважень щодо дій посадових осіб контролюючого органу під час перевірки, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази, зокрема, підписи працівника (оператора АЗС) у направленнях та відсутність в акті перевірки відповідних зауважень.

Так, перевірку проведено в присуності оператора АЗС ОСОБА_2 . Працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області було проведено контрольно-розрахункову операцію, а саме здійснено купівлю дизельного пального в кількості 10,00 л. по ціні 24,50 гн. на суму 245,00 грн.

Відтак, наведені у позові аргументи представника позивача щодо неправомірності призначення перевірки та процедурних порушень під час її проведення є неприйнятними. А тому суд приходить до висновку про наявність в контролюючого органу законодавчо передбаченої підстави для проведення фактичної перевірки за адресою: вулиця Б. Хмельницького 1, с. Озерна, Зборівський район.

Надаючи оцінку правомірності висновків акта фактичної перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень від 01.06.2021 №00028790704 та від 01.06.2021 №00028780704, суд виходив з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Зокрема у період до 01.07.2019 зазначений Закон не містив норм, що регулював питання оптової і роздрібної торгівлі пальним, та відповідно на вказані відносин не поширювався.

Пізніше до вказано Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», які набули чинності з 01.07.2019.

Так, ст. 1 Закону №481/95-ВР (тут і надалі в редакції після 01.07.2019) визначені наступні терміни: «роздрібна торгівля пальним» - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів; «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; «місце оптової торгівлі пальним» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; «ліцензія (спеціальний дозвіл)» - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом норм ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

При цьому, суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

У силу положень ч.1 ст.16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Зокрема, відповідно до абз.24 ч.2 ст.17 цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі надання послуг із зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 - 500 000 гривень.

Отже, за змістом наведених норм Закону №481/95-ВР (в редакції Закону №2628-VIII) суб`єкт господарювання, який має намір здійснювати торгівлю пальним, починаючи з 01.07.2019 повинен отримати в уповноваженого органу виконавчої влади відповідну ліцензію.

При цьому, з 01.07.2019, за відсутності відповідної ліцензії, суб`єкт господарювання несе відповідальність, передбачену приписами ст. 17 Закону № 481/95-ВР у вигляді штрафу в сумі 500 000 гривень.

Згідно з пп.27 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України визначена такою, що відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

В подальшому відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 19.06.2019 №545 територіальні органи ДФС були визначені органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Зазначена постанова Уряду набрала чинності 01.07.2019.

В позовній заяві позивач вказував, що не здійснював реалізацію пального, а придбавав та зберігав пальне виключно для цілей пов`язаних із здійсненням ним господарської діяльності.

Разом з тим, такі пояснення позивача спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до акта фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював реалізацію пального за адресою АДРЕСА_1 . 26.04.2021 працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області за зазначеною адресою було проведено контрольно-розрахункову операцію, а саме у оператора АЗС ОСОБА_2 здійснено купівлю дизельного пального в кількості 10,00 л. по ціні 24,50 грн. на суму 245,00 грн.

Згідно пояснень наданих оператором АЗС ОСОБА_2 , останній 26.04.2021 перебуваючи за адресою вулиця Б. Хмельницького 1, с. Озерна, Зборівський район здійснено реалізацію дизельного пального в кількості 10,00 л. на суму 245 грн.

Суд критично відноситься до тверджень ФОП ОСОБА_1 , про те що резервуаром для зберігання пального місткістю 10 000 літрів, позивач користувався згідно договору позички, а у квітні 2021 року повернув позикодавцю, оскільки зазначеного договору позички позивачем до матеріалів справи не долучено.

Водночас, згідно ліцензії на право зберігання пального виданої Головним управління ДПС у Тернопільській області 24.07.2020, позивач отримав ліцензію на зберігання пального саме за адресою АДРЕСА_1 резервуарів 10 000 л.

Також, в матеріалах справи наявне повідомлення Форми №20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, згідно якого слідує, що позивач володіє резервуарами для зберіганя пального загальною місткістю 10 000 л., а саме двома бочками місткістю 5 м. куб. кожна.

Представником позивача надано суду Договір оренди №21/03/1 з якого слідує, що земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 орендує ФОП ОСОБА_3 , однак суд зауважує, що згідно інформаційних даних ДПС у останнього відсутні такі об`єкти оподаткування як резервуари для зберігання пального.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що саме ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1 , зокрема, здійснює реалізацію палива.

Щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого їх переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій a6o через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, a6o у випадках, непередбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує a6o повертає товар, отримує послугу a6o відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення a6o оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операцій, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-кoдy, який дозволяє особi здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою да них, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на заданий такою особою абонентський номер a6o адресу електронної пошти);

Як вже зазначалось, проведеною перевіркою встановлено факт реалізації паливно-мастильних матеріалів (дизельне пальне в кількості 10,00 л. на суму 245,00 грн.) без використання належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного в фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, не видано розрахунковий документ встановленої фopми, на пoвну суму проведеної операцій (касовий чек).

Згідно п.1 ст.17 Закону №265/95-BP, у разi встановлення в ході пepeвірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій a6o розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операцій, абo проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів

(робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до п.11 Прикінцевих положень Закону N.265/95-BP, тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмipax:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими ним пунктом, товарів

(робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідальність за не проведення розрахункових операцій через peєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операцій, aбo проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше (24,50 грн.) (п. 1 ст. 17 Закону №265/95 - BP).

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що обґрунтованість та правомірність висновків акта фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" №265/95 - BP та ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР підтверджується матеріалами даної судової справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки судом за результатом розгляду справи по суті відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, то правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, - відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.06.2021 р. №00028790704 та від 01.06.2021 р. №00028780704- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

третя особа:

- (місцезнаходження/місце проживання: , код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .

Головуючий суддяПодлісна І.М.