Рішення № 10362362, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/22521.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «О.В.К. Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об’єднання «ПланЕКО»

про стягнення 143445,46 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Биліна Р.Г. –довіреність б/н від 17.02.2010р.;

від відповідача: Гамоля О.Ф. –довіреність № 49 від 02.06.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «О.В.К. Сервіс»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об’єднання «ПланЕКО»про стягнення 143445,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 0406-01 від 21.04.2006р. не оплатив вартість виготовленого та поставленого товару, заборгувавши позивачу 97504,49 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 97504,49 грн. - боргу, 38994,60 грн. –індекс інфляції, 6946,36 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1434,45 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 30.04.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.06.2010р.

03.06.2010р. судом було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задля підготування відзиву на позовну заяву та виконання ухвали суду про порушення провадження по справі, у зв’язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.06.2010р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 0406-01 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.2), сторони погодили, що позивач зобов’язується здійснити поставку обладнання для системи кондиціювання повітря та здійснити монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, необхідні для роботи системи кондиціонування повітря, а відповідач зобов’язується прийняти такі роботи та оплатити їх на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка обладнання здійснюється поетапно згідно з етапами виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, передбачених Договором.

Номенклатура обладнання, його кількість та ціна визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору (п. 2.2 Договору).

Право власності на обладнання переходить до відповідача в момент передачі обладнання шляхом підписання акту приймання-передачі (п. 2.8, 2.9 Договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування відповідачем повної суми, яка складає ціну продукції, в безготівковій формі на банківський рахунок позивача. Повний розрахунок має бути здійснено відповідачем протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 6.3, 6.4 Договору).

Протягом липня 2006 року –жовтня 2008 року, на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу обладнання на суму 108061, 49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 97504, 49 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 38994, 60 грн. –індекс інфляції та 6946, 36 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 38994,60 грн. –індекс інфляції та 6946,36 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об’єднання «ПланЕКО» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 23-А, код ЄДРПОУ 32593378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «О.В.К. Сервіс»(03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, код ЄДРПОУ 33886021) –97504 (дев’яносто сім тисяч п’ятсот чотири) грн. 49 коп. –боргу, 38994 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 60 коп. –індексу інфляції, 6946 (шість тисяч дев’ятсот сорок шість) грн. 36 коп. –3 % річних, 1434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 45 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 02.07.2010р.