Рішення № 103623359, 04.03.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21497/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому (з урахуванням зміни предмету позову) позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача № Ф-34408-51У від 26.02.2021 року про сплату позивачем боргу (недоїмки) з Єдиного соціального внеску у сумі 37788,74 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав, зокрема:

- в грудні 1999 р. ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, але через кілька років припинила господарську діяльність, у зв`язку із чим подала відповідні документи на припинення ФОП;

- на час звернення до суду з даним позовом, жодних документів пов`язаних з господарською діяльністю позивача та припиненням такої діяльності (свідоцтва про реєстрацію тощо) не зберіглося;

- відомості про реєстрацію ФОП в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні. Позивач працює найманим працівником, на підтвердження чого надає копії необхідних документів;

- у вересні 2021 р. позивачу стало відомо про наявність обмежень на її банківських рахунках. З цього приводу позивач звернувся до банківської установи, де було повідомлено про накладення Другим Малиновським ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) арешту на банківський рахунок позивача;

- під час моніторингу державних реєстрів, представнику позивача стало відомо про наявність виконавчого провадження № 66314883 щодо стягнення з позивача коштів на користь держави;

- 14.09.2021 р. під час розмови з державним виконавцем представнику позивача стало відомо про наявність податкової вимоги щодо сплату недоїмки з ЄСВ. Того ж дня державним виконавцем на електрону пошту представника була надіслана зазначена вимога ГУ ДПС в Одеській області № Ф-34408-51У від 26.02.2021 р., відповідно до якої позивачу було нараховано заборгованість зі сплати недоїмки з ЄСВ в сумі 37 788, 74 грн.;

- не погодившись з вказаною вимогою, позиваче подано скаргу до ГУ ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України;

- рішенням ДПСУ від 21.10.2021 р. № 23729/6/99-00-06-02-01-06 повідомлено про те, що позивачем пропущено 10-ти денний строк на оскарження в адміністративному порядку вищевказаної вимоги, а тому рекомендовано оскаржити її до суду в межах строку давності;

- листом ГУ ДПС в Одеській області від 29.10.2021 р. № 1608/К15-32-13-08-10 рекомендовано звернутися до суду для вирішення спірного питання;

- так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-IX) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-IX з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01.01.2017 р. до дня набрання чинності Законом N 592-IX, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом N 592-IX, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 р. до дня набрання чинності Законом № 592-IX. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

- з пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ вбачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід;

- таким чином, відсутність офіційного підтвердження статусу позивача як ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, шо свідчить про незаконність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню із зазначенням таких фактичних обставин:

- згідно інформаційно-телекомунікаційної системи ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), перебуває на податковому обліку в Малиновській ДПІ у м. Одеса з 12.12.1999 року, як фізична особа-підприємець, на загальній системі оподаткування, стан платника податків 0 платник податків за основним місцем обліку;

- відповідно до фактичних обставин справи, Головним управлінням ДПС в Одеській області було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо сплати боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року № Ф-34408-51;

- поштове відправлення з вимогою щодо сплати боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року № Ф-34408-51 було повернуто на адресу контролюючого органу за закінченням терміну зберігання;

- частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок;

- сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів;

- протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені;

- у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку;

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності);

- орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства;

- крім того, у витягах з Єдиного державного реєстру зазначається, що Єдиний державний реєстр у стані формування, а інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004р. та не включених до Єдиного державного реєстру, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація;

- отже, фізичні особи-підприємці зареєстровані до 01.07.2004 р., стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (в тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи-підприємця;

- що з 01.01.2017 до ст. 7 Закону № 2464 було внесено зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року;

- так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов`язком;

- враховуючи розмір єдиного внеску (22 відсотки) мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб-підприємців у 2017 році становила 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки), у 2018 році становила 819,06 грн. (3723,00 х 22 відсотки), у 2019 році становить 918,06 грн. (4713,00 х 22 відсотки), у січні серпні 2020 році становить 1039,06 грн. (4723,00 х 22 відстки), у вересні грудні 2020 році 1100,00 грн.(5000,00 х 22 відсотки);

- згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (у редакції Закону, що була чинною на 01.01.2017 року) ОСОБА_1 повинна була сплатити єдиний внесок у розмірі 8448 грн., нарахований за 2017 рік, в термін до 10 лютого 2018 року, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

- впродовж 2018 року ОСОБА_1 повинна була сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі 2457,18 грн., нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2018; 19.07.2018; 19.10.2018; 21.01.2019), за 2019 рік повинна була сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі 2754,18 грн., нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2019; 19.07.2019; 19.10.2019);

- впродовж 2020 року ОСОБА_1 повинна була сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2020; 19.07.2020; 19.10.2020);

- згідно даних інформаційної системи в ІКП ОСОБА_1 відбулись наступні нарахування за 2020 рік: 21.04.2020 рік 2078,12 грн. за 1 квартал, 20.07.2020 рік 1039,06 грн. за 2 квартал, 19.10.2020 рік 3178,12 грн. за 3 квартал, 19.01.2021 рік 2200 грн. за 4 квартал;

- станом на 31.01.2021 року в інтегрованій картці платника рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 грн. (за 2017 рік 8448,00 грн., 2018 рік 9828,72 грн., 2019 рік 11016,72 грн., за 2020 рік 8495,3 грн.);

- на підставі цих даних ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року № Ф-34408-51, відповідно до вимог чинного законодавства;

- відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 4.ч. 1.ст. 4 звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу;

- тобто, якщо фізична особа-підприємець з 01.01.2017 року застосовує загальну систему оподаткування і не є пенсіонером за віком або інвалідом, то він не звільняється від обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ на загальних підставах;

- аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача, станом на 31.10.2020 становить 37788,74 грн.;

- на підставі цих даних ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року № Ф-34408-51У, відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

26 лютого 2021 року відповідачем сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34408-51 У (а.с.8), якою повідомлено, що станом на 11.06.2021 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 37788,74 грн., та що відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів, ГУ ДПС в Одеській області вимагає сплатити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, разом: сума боргу 37788,74 грн., у тому числі недоїмка 37788,74 грн.

Не погоджуючись з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34408-51 У, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.7, 9-16, 48-53):

- постанови Другого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 66314883 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 37788,74 грн.;

- листа-відповіді відповідача від 29.10.2021 року на скаргу позивача щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34408-51 У;

- рішення ДПС від 21.10.2021 року «про розгляд скарги»;

- трудового договору № 8404 між працівником і фізичною особою від 04 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 , як власником перукарні, та ОСОБА_5 , як працівником, безстроково;

- сторінок трудової книжки ОСОБА_5 , НОМЕР_2 , відповідно до записів якої, зокрема, 04.01.2005 року позивача прийнято на роботу СПД ОСОБА_4 перукарем за трудовим договором № 8404 від 04.01.2005 р.;

- Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 08.02.2022, відповідно до яких позивач за період з 1 по 4 квартал 2020 року отримував доходи з таких джерел: АТ «Універсал Банк» (додаткове благо); ОСОБА_4 (заробітна плата);

- роздруківку Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до яких, зокрема:

- код: 2114801813, найменування страхувальника: ОСОБА_4 , позивачу нарахована сума заробітку для нарахування пенсії та страхувальником сплачені страхові внески, протягом 2017, 2018, 2019 років та 1-3, 5-12 місяці 2020 року.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії, зокрема (а.с.36-43):

- доказів надіслання корінця оскаржуваної вимоги позивачу поштою з рекомендованим повідомленням про вручення, згідно з якими, фактично, вимога позивачу не вручена та повернута відповідачу;

- заяви відповідача від 02.07.2021 року до Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача 37788,74 грн., з доказом отримання заяви адресатом 22.07.2021 року;

- інтегрованої картки позивача за період з 09.02.2018 року по 31.01.2021 року для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, відповідно до якої заборгованість складає, усього 37788,74 грн.;

- скріншот з бази даних з відомостями стосовно позивача, зокрема: - стан платника: 0. платник податків за основним місцем обліку; - код організаційно-правової форми: 910. підприємець-фізична особа.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що станом на 31.01.2021 року в інтегрованій картці платника рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 грн. за 2017-2020 роки.

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній до 01.01.2022 року), у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній з 01.01.2022 року), суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 зазначено, що у разі встановлення обставин наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця слід звернути на наступне правове регулювання:

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі № 160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі № 440/2149/19 та в постанові від 16.03.2021 у адміністративній справі № 500/2433/19.

Судом встановлено, зокрема, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 відомостей немає.

Проте, згідно зі змістом позовної заяви, позивачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що в грудні 1999 р. ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

При цьому, згідно зі змістом позовної заяви, позивачем також зазначено, зокрема, що: через кілька років позивач припинив господарську діяльність, у зв`язку із чим подав відповідні документи на припинення ФОП; на час звернення до суду з даним позовом, жодних документів, пов`язаних з господарською діяльністю позивача та припиненням такої діяльності (свідоцтва про реєстрацію тощо) не зберіглося.

Отже, на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України прозивачем не доведені зазначені обставини, як такі, в тому числі на яких ґрунтуються його вимоги.

Разом з цим, На доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема:

- трудового договору № 8404 між працівником і фізичною особою від 04 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 , як власником перукарні, та ОСОБА_5 , як працівником, безстроково;

- сторінок трудової книжки ОСОБА_5 , НОМЕР_2 , відповідно до записів якої, зокрема, 04.01.2005 року позивача прийнято на роботу СПД ОСОБА_4 перукарем за трудовим договором № 8404 від 04.01.2005 р.;

- Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 08.02.2022, відповідно до яких позивач за період з 1 по 4 квартал 2020 року отримував доходи з таких джерел: АТ «Універсал Банк» (додаткове благо); ОСОБА_4 (заробітна плата);

- роздруківку Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до яких, зокрема:

- код: 2114801813, найменування страхувальника: ОСОБА_4 , позивачу нарахована сума заробітку для нарахування пенсії та страхувальником сплачені страхові внески, протягом 2017, 2018, 2019 років та 1-3, 5-12 місяці 2020 року.

З встановленого вбачається, що у спірний період:

- позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не вів та доходи не отримував;

- позивач був найманим працівником та застрахованою особою, і платником єдиного внеску за нього був його роботодавець.

Жодних доводів на спростування встановлених обставин, на виконання вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.

На виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду № 620/3987/18 від 18 листопада 2021 року, № 140/3209/19 від 04 листопада 2021 року, № 320/2655/20 від 22 липня 2021 року, № 620/3987/18 від 18 листопада 2021 року тощо.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34408-51 У, прийнята (сформована) відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її формування; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 72334 від 05.11.2021 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 908,00 грн. (а.с.4)

Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1336 від 15.12.2021 року) до 31 березня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 26 лютого 2021 року № Ф-34408-51 У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 37788,74 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова