Рішення № 103623341, 09.03.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/25532/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/25532/21 за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправними дій, бездіяльністі та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Буської міської ради Золочівського району Львівської області в якому просив:

- Визнати протиправними дії та бездіяльність Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо проведення неналежної, неповної, формальної перевірки за двома, зверненнями ОСОБА_1 від 26.08.2021 р., чим грубо порушено ст.18 ЗУ «Про звернення громадян»;

- Зобов`язати Буську міську раду Золочівського району Львівської області повторно провести перевірку за двома зверненнями ОСОБА_1 від 26.08.2021 р. за обов`язкової участі ОСОБА_1 в с. Йосипівка Золочівського району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2021 року позивачем отримано від відповідача лист від 24.09.2021 р. №1628 про ніби то проведення належної перевірки за двома зверненнями ОСОБА_1 від 26.08.2021 року.

На думку позивача, така перевірка була неналежною, упередженою щодо нього, як до скаржника, члени комісії прибули для проведення перевірки без копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , мотивуючи це тим, що у них відсутні такі. Однак, відповідач є правонаступником Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області, у якої зберігалися усі оригінали актів на право приватної власності на земельні ділянки.

Землевпорядник та члени комісії категорично відмовилися заміряти довжину земельної ділянки від дороги до межового знаку, який ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно переставили на 2,5 м. на свою користь. Тобто, по факту заміри розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 не проводилися взагалі.

За результатами перевірки встановлено, що розміри земельної ділянки ОСОБА_2 в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку та в Державному земельному кадастрі не співпадають. Такий факт відповідач у листі від 24.09.2021 року №1628 замовчує.

Також комісія замовчує факт заміру фактичної ширини земельної ділянки ОСОБА_3 , що становила понад 14 м. хоча у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку така становить 13,60 м. Тобто, уже видно, що ОСОБА_3 більше метра переставила свою межу, захопивши у позивача частину земельної ділянки.

Комісією проігноровано доводи позивача про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно, самовільно кілька разів міняли ворота і фіртку на металеві та дерев`яні. Відповідно збільшилася висота воріт. Первинно ворота та фіртка були 4,6 м довжини, а висотою 1 м.

Твердження комісії щодо пошкодження будинку позивача сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є упередженими, оскільки члени комісії не є експертами, не є фахівцями в будівельно- технічній галузі.

Таким чином, перевірка 16.09.2021 року відповідачем була проведена неналежним чином, без з`ясування усіх фактичних обставин справи. Тобто, проведена формально. Саме з цих підстав позивач звернувся з позовом по даній справі про визнання протиправних дій та бездіяльності Буської міської ради Золочівського району Львівської області.

Відповідач жодних заперечень проти вказаного позову суду не надав, як і не надав докази зазначені в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 28.12.2021 року відкрито спрощенне позовне провадження в даній справі.

Безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

24.09.2021 року за № 1628 відповідач надав відповідь позивачу наступного змісту:

«На Ваші два письмових звернення, що надійшли у міську раду 26.08.2021, інформуємо наступне.

16.09.2021 з метою перевірки викладених Вами фактів комісією міської ради здійснений виїзд у с. Йосипівка. Розгляд ОСОБА_5 звернень проводився у Вашій присутності.

В ході перевірки наведених Вами фактів, з усного дозволу ОСОБА_3 , було проведено обміри меж її земельної ділянки у тих місцях, де, на Вашу думку, межі не відповідають визначеним даним (ширина заїзду на подвір`я домоволодіння ОСОБА_6 , спільна межа між ділянками, межа за господарською будівлею ОСОБА_3 ).

В ході обмірів меж комісією було встановлено, що відстані у місцях поворотних точок на спільній межі (точки №№ 14. 15. 17 на кадастровому плані) відповідають даним технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а відстані у місцях поворотних точок № 12 та №13 на кадастровому плані є меншими, за визначені у технічній документації.

Зокрема:

-відстань від правого заднього кута господарської будівлі ОСОБА_3 до поворотної точки №13 за результатами обмірів становить 12,10 м (за даними технічної документації повинна складати 12,47 м);

-відстань від правого заднього кута господарської будівлі ОСОБА_3 до поворотної точки №12 за результатами обмірів становить 13,5 м (за даними технічної документації повинна складати 13.71 м), а від лівого заднього кута - 13.40 м (за даними технічної документації повинна складати 13.65 м).

Що ж стосується межового знаку у поворотній точці №17 (кут огорожі ОСОБА_3 біля спільного з домоволодінням ОСОБА_6 заїзду) в обґрунтування своїх слів про зміну межі Ви пред`явили комісії копію технічного паспорта від 05.11.2009 на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 належний ОСОБА_7 покійній матері ОСОБА_8 , у додатку 2.4. якого наведена характеристика будинку, господарських будівель та споруд.

Зокрема, Ви наполягали, що згідно технічного паспорта, ширина воріт (спільного заїзду) складала 4,6 метра, а зараз становить лише 3,53 метри. Причиною цього Ви вказували дії ОСОБА_3 яка, за Вашими словами, перемістила межовий знак на землеволодіння ОСОБА_8 .

Однак такі Ваші твердження не знайшли свого об`єктивного підтвердження ні в ході фактичних обмірів ширини колись спільного заїзду, ні в ході обмірів відстаней від будинку ОСОБА_3 до поворотких точок на цій часині спільної межі. Більш того, у наданій Вами копії технічного паспорта відображена не ширина воріт, як Ви стверджували, а їх площа (довжина помножена на висоту) і зазначена вона не у метрах, а у квадратних метрах. Обміри комісією площі воріт саме це і підтвердили.

Таким чином, в ході проведених за Вашої присутності обмірів спільної межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 та землеволодінням Вашої покійної матері ОСОБА_8 наведені Вами факти не були об`єктивно підтверджені, а тому підстав для вжиття до ОСОБА_3 заходів реагування у цій частині не вбачається.

Що стосується доступу до криниці, то вона знаходиться у межах земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Ці фактичні обставини, серед іншого, були встановлені Буським районним судом при розгляді цивільної справи №440/1169/19 за Вашим позовом. Доказів будь-яких Ваших прав на криницю чи протиправного захоплення такої ОСОБА_3 , Вами не наведено і комісією не встановлено.

Що стосується викрадення з території землеволодіння Вашої покійної матері ОСОБА_6 дров, саджанців фруктових дерев, городини, тощо, вкотре хочемо наголосити на такому.

Таємне викрадення (крадіжка) чужого майна є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) та ст.185 Кримінального кодексу України (якщо вартість викраденого майна становить понад 0.2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

Самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної школи громадянам або державним чи громадським організаціям є самоуправством, відповідальність за яке передбачена ст. 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п.1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення, передбачені ст.ст. 51, 186 мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 51, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

А справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення. відповідно до ч. 1 ст. 218 нього Кодексу, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

У кримінальних провадженнях за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 185 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюють слідчі Національної поліції.

Отже, за наявності у Вас достатніх даних, які б свідчили про факт заволодіння Вашим майном (час. місце, спосіб крадіжки, вартість майна, тощо), а також про осіб, які скоїли (чи яких Ви підозрюєте у крадіжці). Ви вправі самостійно звернутися у органи Національної поліції та повідомити про такий факт.

Буська міська рада за нормами чинного законодавства є органом місцевого самоврядування і не наділена повноваженнями провадження досудового розслідування, тому в частині, що стосується притягнення до відповідальності за ймовірну крадіжку фруктів з належного ОСОБА_7 покійній матері саду в с. Йосипівка. З огляду на це у цій частині Ваше звернення, на жаль, не підлягає задоволенню.

Поряд з цим, хочемо наголосити на тому, шо:

-відповідно до частин 1,2 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

-ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

-завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, є кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена частиною 1 ст. 383 Кримінального кодексу України.

За результатами огляду земельної ділянки ОСОБА_3 , з усного дозволу власниці, комісією не було виявлено свіжопорізаних дров, у тому числі, з деревини фруктових порід. А тому Ваші твердження про крадіжку ОСОБА_3 чи її співмешканцем ОСОБА_4 дров є необґрунтованими.

Що ж стосується систематичного, як Ви стверджуєте, нищення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлового будинку Вашої покійної матері, хочемо наголосити на тому, що усі вказані Вами місця пошкоджень фундаменту та стін є наслідком фізичного зносу будівлі, а також осідання фундаменту через відсутність належного водовідведення, а не умисного пошкодження молотом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені в ході розгляду звернення обставини, підстав для вжиття будь-яких заходів до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вбачається, а тому в задоволенні Ваших вимог відмовлено.

У разі, якщо Ви не згідні з результатами розгляду Вашого звернення, ви вправі звернутися до суду».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства в межах підстав та предмету спору.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної відповіді та зобов`язання вчинити певні дії з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, відповідач не довів правомірність своїх дій та бездіяльності щодо предмету спору по даній справі жодними належними та допустимими доказами. Не надав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Не спростував підстав позову зазначених позивачем. Відповідно справу розглянуто за наявним у ній доказами.

Оскільки відповідачем по суті не спростовані жодні зазначені позивачем підстави позовних вимог, відповідно такі позовні вимоги щодо дій та бездіяльності відповідача підлягають задоволенню.

З цих же підстав підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов`язати відповідача повторно провести перевірку за двома зверненнями позивача за обов`язкової його участі в межах підстав позовних вимог по даній справі.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5. п.15. Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Буської міської ради Золочівського району Львівської області (80500, м. Буськ, площа 900-річчя Буська, 1 ) про визнання протиправними дій, бездіяльністі та зобов`язання до вчинення дій,- задоволити повністю.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Буської міської ради Золочівського району Львівської області, щодо проведення неналежної, неповної формальної перевірки за двома зверненнями ОСОБА_1 від 26.08.2021 року .

Зобов`язати Буську міську раду Золочівського району Львівської області (79016, м. Львів, вул. Виговського, 34, код ЄДРПОУ 26307575) повторно провести перевірку за двома зверненнями ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.08.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 09.03.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.