Ухвала суду № 103621443, 22.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

22 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/8120/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Щерблюк Ю.В.,

за участі представника позивача Сафулько С.Ф.,

представника відповідача Гришакової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України Ворошиловського Олега Віталійовича про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України Ворошиловський Олег Віталійович про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №855-о Про звільнення ОСОБА_1 ,, поновлення на посаді першого заступника директора Департаменту податкових та митних експертиз ДФС з 03.06.2021, стягнення із Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.06.2021 року до дня поновлення на посаді, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 612,63 грн., визнання незаконною відмови Державної Митної служби України від 22.03.2021 року № 08-1/12-02/10/3221 у прийнятті на роботу в порядку переведення з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби на посаду першого заступника директора чи іншу рівнозначну посаду, зобов`язання Державної митної служби України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби в порядку переведення із Департаменту податкових та митних експертиз ДФС у відповідності до вимог ст.87 Закону України Про державну службу, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №855-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України з 03.06.2021.

Визнано незаконною відмову Державної митної служби України від 22.03.2021 №08-l/12-02/10/3221 у прийнятті на роботу в порядку переведення з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби на посаду першого заступника директора чи іншу рівнозначну посаду в структурі Державної митної служби України.

Зобов`язано Державну митну службу України вирішити питання щодо переведення ОСОБА_1 на посаду першого заступника директор або іншу рівнозначну в Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України із Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України.

Стягнуто з Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 102 309 (сто дві тисячі триста дев`ять) гривень 21 копійку.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України та Державної митної служби України витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 12 252 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) гривні 60 копійок звернуто до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

09.02.2022 на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України Ворошиловського Олега Віталійовича надійшла заява про розподіл судових витрат, в якому третя особа просить розподілити судові витрати у справі у відповідності до вимог КАС України.

Представник позивача у запереченнях від 18.02.2022 на заяву щодо розподілу судових витрат звернув увагу суду на те, що під час судового розгляду справи третя особа заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, а оскільки останні були частково задоволенні, тому в даному випадку третя особа позбавляється права на компенсацію будь-яких витрат. Просив відмовити у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат.

У запереченнях від 22.02.2022 на заяву щодо розподілу судових витрат представник відповідача ДМС України зазначила, що третьою особою, в порушення ч.4 ст.134 КАС України не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правову допомогу та з метою розподілу судових витрат, самого договору про надання правової допомоги, документу, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В судовому засіданні 22.02.2022 представник позивача та представник відповідача ДМС України проти задоволення заяви щодо розподілу судових витрат заперечили.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву представника третьої особи про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, згідно частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, судом залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України, тобто, фактично ОСОБА_2 виступав на стороні відповідача, та заперечував проти задоволення позовних вимог.

Разом з цим, суд зазначає, що положеннями статті 139 КАС України передбачено право на відшкодування судових витрат лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, як вже зазначалося вище, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не встановлено права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на відшкодування судових витрат з відповідача, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, особливо враховуючи те, що третя особа виступала на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України та заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, заява представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України Ворошиловського Олега Віталійовича про розподіл судових витрат, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 229, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України Ворошиловського Олега Віталійовича про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України Ворошиловський Олег Віталійович про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 04.03.2022.