Рішення № 10361966, 05.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.10 Справа № 7/101/10

Суддя

За позовом: Комунального сільськогосподарського підприємства “Запоріжзеленгосп” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олєум”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С. Представники:

Від позивача Федько А.А., дов. № 24/10 від 02.01.2010 р.

Від відповідача Попов В.А., директор-наказ № 06 від 07.09.2005 р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 10127,95 грн., які складаються з 8400 грн. основного боргу, 154,37 грг.-3% річних, 557,78 грн.. втрат від інфляції, 1024,80 грн. пені за неналежне виконання умов договору зберігання № 1 від 01.06.2009 р.

Ухвалою від 19.05.2010 р. порушення провадження по справі № 7/101/10, судове засідання призначено на 01.07.2010 р., ухвала про порушення провадження була направлена на адрес сторін по справі в установлений законом строк і порядок.

Поштові повідомлення свідчать, що позивач та відповідач отримали ухвалу суду в установленим законом строк і були належним чином сповіщені судом про дату і час судового засідання.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.07.2010 р.

Позивач неодноразово заявами уточнював позовні вимоги (заява від 01.07.2010 р.), згідно останньої заяви від 05.07.2010 р., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 18527,95 грн., які складаються з 16800 грн. основного боргу за фактичне зберігання майна, 145,37 грн.-3% річних, 557,78 грн.. втрат від інфляції, 1024,80 грн. пені за неналежне виконання умов договору зберігання № 1 від 01.06.2009 р.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 18527,95 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує їх ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу та договором зберігання № 1 від 01.06.2009 р.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги.

За ініціативою суду судовий процес ведеться з застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 05.07.2010 р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 1 (надалі – договір).

Згідно умов договору, відповідач зобов’язався передати, а позивач прийняти ємності, (надалі - майно):

Ємність № 1-27539 л; ємність № 2-27905 л; ємність № 3- 28075 л; ємність № 4-49570 л; ємність № 5 –10388 м3.

Строк дії договору: 01 червня 2009 року - 31 грудня 2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідно до актів здачі –прийняття робіт (надання послуг): № ЗЛ-0000341 від 30 червня 2009 р., № ЗЛ-0000399 від 31 липня 2009 р, № ЗЛ-0000482 від 31 серпня 2009 р., № ЗЛ-000050 від 30.09.2009 р., № ЗЛ-0000565 від 30.10.2009 р., № ЗЛ-000070 від 30.11.2009 р., № ЗЛ-000103 від 30.12.2009 р. відповідачем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 1 від 01.06.2009 р. –послуги зберігання, на загальну суму 19600 грн. (копії актів містяться в матеріалах справи).

Пунктом 2.1.2. договору визначено, що позивач повертає майно відповідачу повністю за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.

Позивач повертає майно повністю після припинення договору (п. 2.1.3 договору).

Позивач вправі вимагати оплату за фактичний строк зберігання, якщо майно витребуване достроково (п. 2.1.4).

Відповідно до п. 2.2.1 договору, відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати послуги по зберіганню майна.

Оплата за договором здійснюється відповідачем щомісячно наперед в строк, не пізніше 15 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 2800 грн. на розрахунковий рахунок позивача (п. 3.1 договору).

Після закінчення строку договору, а саме до 31 грудня 2009 р., відповідач не забрав передане майно позивачу.

26.05.2010 р. позивач звернувся листом (вих. № 243) до відповідача з вимогою терміново провести грошові розрахунки за зберігання майна згідно договору № 1 від 01.06.2010 р. та забрати належне відповідачем майно. Даний лист був отриманий відповідачем 28.05.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 775180.

Станом на 01.07.2010 р. відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.

Згідно ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов’язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Встановлено, що відповідач договірних зобов’язань належним чином не виконав. Факт порушення умов, визначених змістом зобов’язання щодо зберігання майна, та факт несплати за фактичний час зберігання в розмірі 16800 грн., позивачем документально підтверджено.

У зв’язку з викладеним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16800 грн. є обґрунтованою, підтверджується наявними матеріалами справи, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Чинним законодавством не встановлено, що процес примусового виконання судового рішення припиняє виконання зобов’язання. Виходячи з цього, інфляційні збитки та річні підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов’язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 145,37 грн. –3% річних та 557,78 грн. втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1024,80 грн. пені, за період з січня по червень 2010 р. за несвоєчасну сплату виконаних послуг зберігання майна.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як вбачається з п.4.1.2 договору, за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача про стягнення 1024,80 грн. пені, заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олєум” (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 192, кв. 153, р/р 26000976712399 ЗФ ПУМБ, МФО 313623, код ЄДРПОУ 31911155) на користь Комунального сільськогосподарського підприємства “Запоріжзеленгосп” Запорізької обласної ради (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 9, р/р 26006191809500 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 03362413) 16800 грн. боргу за фактичне зберігання майна, 145,37 грн.-3% річних, 557,78 грн. втрат від інфляції, 1024,80 грн. пені, 185,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева