Рішення № 103619050, 09.03.2022, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5328/21 Провадження № 2/450/663/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Блистів М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, третьої особи ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) без визначення меж в натурі площею 0,60 га, яка знаходиться на території Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області в порядку спадкування за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувала позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на згадану земельну частку. Повідомила що на випадок своєї смерті ОСОБА_3 належним йому майном не розпорядився. Зазначила, що до спадкоємців першої черги увійшла вона, як донька померлого, та його дружина ОСОБА_2 . Інші спадкоємці відсутні. Повідомила, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки спільно проживала з ОСОБА_3 станом не день смерті, доглядала його і займалася похованням. ОСОБА_2 в цей час перебувала за кордоном, з заявою про прийняття спадщини не зверталася. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 09 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25 січня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, однак 25 січня 2022 року подала до суду клопотання, у якому просила судовий розгляд проводити за її відсутності. Крім того, просила витребувати у Пустомитівської державної нотаріальної контори інформацію про наявність або відсутність спадкової справи, заведеної внаслідок смерті ОСОБА_3 .

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, однак 05 січня 2022 року представник ОСОБА_4 подав клопотання, у якому просив розгляд справи проводити за його відсутності, при розгляді справи поклався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, явку повноважного представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, клопотань про розгляд справи за її відсутності або про відкладення судового розгляду не подала.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 16 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, стверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 10038 встановлено, що ОСОБА_3 належало право на середню земельну частку площею 0,60 га на території Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 28 жовтня 2021 року Пустомитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_6 позивач набула прізвище « ОСОБА_1 », що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим 12 грудня 2002 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00012725979 від 10 вересня 2013 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим повторно 12 серпня 1999 року, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим 30 жовтня 1990 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданим 16 червня 1999 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 , окрім позивача, яка була його донькою, також є дружина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 , виданим 23 листопада 1960 року.

Виходячи з аналізу статті 1251 ЦК України територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визнання права власності на спадкове майно у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Встановлення вказаних обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Предметом спору у цій справі є визнання права власності в порядку спадкування за законом, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли або не прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляла.

Відтак, враховуючи те, що позов у цій справі пред`явлений до неналежного відповідача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року по справі № 619/2796/19-ц.

Водночас, доказів на підтвердження відсутності інших спадкоємців ОСОБА_3 позивачем суду не надано.

Клопотання позивача про витребування у Пустомитівської державної нотаріальної контори інформації про наявність або відсутність спадкової справи, заведеної внаслідок смерті ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки у позивача відсутні перешкоди в самостійному отриманні такої інформації.

Крім того, суд бере до уваги те, що позивачем не подано доказів на підтвердження того, що вона зверталася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, за відсутності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно з огляду на відсутність спору про право.

Відповідно до ст. 382 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, доказів на підтвердження втрати правовстановлюючого документу суду позивачем надано не було.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 382, 1223, 1251, 1261 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.