Рішення № 10361902, 24.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.10 Справа № 26/173/10

За позовом – Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (вул. Луначарського, 61, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” (вул. Дзержинського, 56, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312)

про стягнення 15 076, 47 грн.

Суддя О.О. Юлдашев

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Овсяннікова М.І. протокол зборів засновників № 1 від 14.11.1991р.

Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” про стягнення заборгованості в сумі 15 076, 47 грн. за договором про постачання теплової енергії № 334 від 16.01.2002р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 11, 509, 525, 526,527, 610 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 44, 54, 55, 61, 64, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 26/173/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.06.2010р. о 10 годині 30 хвилин.

Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4 464, 25 грн. та судові витрати.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

За згодою відповідача в судовому засіданні 24.06.2010р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

23.06.2010р. до суду від позивача надійшло клопотання № 909 від 22.06.2010р. про відкладення розгляду справи, у зв’язку із неможливістю прибути в судове засідання уповноваженого представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 24.06.2010р. не з’явився.

Відповідачем надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.06.2010р., згідно якому відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 14 371, 04 грн.

Відповідач визнав суму боргу повністю у розмірі 4 464, 25 грн. В судовому засіданні 24.06.2010р. надав заяву від 24.06.2010р. та просить суд розстрочити виконання рішення суду щодо сплати суми основного боргу на шість місяців, шляхом сплати рівними частками. Також відповідач погоджується з вимогою про стягнення з нього 151, 00 грн. витрат на державне мито і 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заява відповідача прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (енергопостачальна організація) та ТОВ “Одяг” (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 334 від 16.01.2002р. (надалі - договір), за яким енергопостачальна організація постачає (відпускає) споживачу (субспоживачу) теплову енергію у вигляді гарячої води (п. 1.3 Договору).

Позивачем були виконані умови договору, що підтверджується рахунками-актами виконаних робіт № 9947 від 07.12.2009р., № 10510 від 03.01.2010р., № 132 від 04.02.2010р., № 1168 від 05.03.2010р., № 3522 від 31.03.2010р. на загальну суму 17 216, 82 грн.

Згідно п. 2.2.1 договору, споживач зобов’язується проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок Енергопостачальної організації 100 % вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Відповідач здійснив часткову оплату за теплову енергію у розмірі 2 900, 00 грн.

Таким чином, станом на 24.06.2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4 464, 25 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про постачання теплової енергії № 334 від 16.01.2002р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач проводить оплату за спожиту теплову енергію згідно з договором та діючим законодавством (п. 3.2 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором про постачання теплової енергії № 334 від 16.01.2002р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Одяг” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в розмірі 3 704, 60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі –631, 50 грн., 128, 51 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Згідно п. 3.3 договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості у відповіді з п. 2.2.1 починаючи з 1-го числа наступного місяця за розрахунковим періодом споживачу (субспоживачу) нараховується пеня у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення пені у розмірі 631, 50 грн. та 128, 15 грн. втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими, підтверджуються розрахунками позивача у додатках до позовної заяви і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення відносно суми основного боргу у розмірі 3 704, 60 грн. на 6 місяців підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін або у встановлений господарським судом способом.

Як встановлено судом, причини наявності заборгованості у ТОВ “Одяг” є скрутне фінансове становище на підприємстві та визнання відповідачем повністю суми боргу.

Відповідно до Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Приймаючи до уваги заяву відповідача, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе заяву задовольнити та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу строком на 6 місяців, наступним чином: до 01 серпня 2010р. –617, 43 грн., до 01 вересня 2010р. –617, 43 грн., до 01 жовтня 2010р. –617, 43 грн., до 01 листопада 2010р. –617, 43 грн., до 01 грудня 2010р. –617, 45 грн.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду буде сприяти захисту інтересів обох сторін та позитивно вплине на господарську діяльність відповідача.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 56, р/р 26004040304001 ВАТ АБ “Бізнес стандарт”, МФО 339500, код ЄДРПОУ 03058786) на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, р/р 26003976713180 в ЗФ ЗАТ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 05541114) 3 704 (три тисячі сімсот чотири) грн. 60 коп. основного боргу, 631 (шістсот тридцять одну) грн. 50 коп. пені, 128 (сто двадцять вісім) грн. 15 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 151 (сто п’ятдесят одну) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 29.06.2010р.