Рішення № 103617255, 19.01.2022, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/1249/21

Провадження номер 2/317/50/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2022 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі Коваль В.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Запорізької державної адміністрації Запорізької області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Запорізької державної адміністрації Запорізької області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Позивач ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З відповідачем ОСОБА_3 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з липня 2008 року по грудень 2013 р. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 2013 року вихованням дитини займається лише позивач. Відповідач у справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, ніколи не відвідував її вдома, в шкільному закладі, тренуваннях, не цікавиться станом здоров`я дитини, з дитиною не підтримують стосунки родичі відповідача по справі. Також Відповідач матеріально не підтримує свого сина, незважаючи на рішення суду аліменти не сплачує.

Вироком Запорізького районного суду від 31.04.2014 відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів).

На сьогодні Відповідач продовжує не сплачувати аліменти на утримання свого сина, що підтверджується довідкою від 23.03.2021 № 64 та розрахунком заборгованості від 23.03.2021 № 9237/3.

З наведених вище обставин вбачається, що відповідач по справі свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавився її життям, не відвідує її.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Запорізької державної адміністрації Запорізької області до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Належним чином повідомлена про дату час та місце судового засідання Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування до суду не з`явились. Надали висновок від 10.11.2021 р. про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Належним чином повідомлена про дату час та місце судового засідання Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування до суду не з`явились. Надали висновок від 25.10.2021 р. про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 17.12.2020 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батьками його є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано.

07.08.2021 р. у зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно відповіді на звернення ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» №215894 від 24.03.2021 р. ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1 з 20.02.2020 р.

За приписами ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно роз`яснень, що містяться у абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 31.03.2014 р. ОСОБА_3 був засуджений за ч. 1 ст. 164, ст. 128 КК України.

Відповідно до наданого до суду розрахунку заборгованості по аліментам № 9237/3 від 23.03.2021 року, відповідач ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів станом на 28.02.2021 року в сумі 84269,27 грн.

Відповідно до довідки № 9236/3 від 23.03.2021 р. видана Запорізьким РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_5 не отримувала аліменти від ОСОБА_3 у період з 24.11.2009 р. по 28.02.2021 р.

У висновку Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області як органу опіки та піклування від 10.11.2021 р висловлена позиція про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

У висновку Районної адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування № 2597/01-37/19.02 від 20.10.2021 р. висловлена позиція з приводу даного спору. Так, орган опіки та піклування зробив висновок про наявність факту ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вважає доцільним позбавлення його батьківських прав відносно дитини, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З таким висновком погоджується і суд з огляду на наступне.

Статтею 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р. закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розумінні. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд приходить до переконання, що рішення щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правильним, оскільки батько навіть за час розгляду справи в суді жодного разу не відвідав дитини, не спілкувався з нею, не сплатив заборгованості по аліментах, що свідчить про те, що поведінки своєї він змінювати не бажає. Позивачка перешкод в спілкуванні з дитиною не чинить, її поведінка свідчить про бажання забезпечити для доньки спілкування з обома батьками в рівній мірі.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Наразі суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини.

Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що встановлено безпосередньо у судовому засіданні. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків та не приймає участі в житті дитини.

В судовому засіданні було з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_4 , який суду пояснив, що він проживає в родині зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , Він не спілкується зі своїм біологічним батьком ОСОБА_3 . В нього не має заперечень проти того, що б ОСОБА_3 позбавили батьківських прав відносно нього.

Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинив.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні ОСОБА_3 його малолітнього сина, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_3 намагався виконувати батьківські обов`язки.

Відповідач вкрай формально ставиться до необхідності виконання обов`язку щодо утримання дитини, сплати аліментів.

На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 не зашкодить інтересам дитини, його подальшому вихованню та утриманню.

Враховуючи, що позивачка належним чином виконує свої батьківські обов`язки, підстав для передачі дитини під опіку держави суд не вбачає, а тому дитину слід залишити проживати з матір`ю, що відповідає інтересам дитини.

Потреби у стягненні аліментів на утримання дитини суд не вбачає, оскільки вони раніше вже були стягнуті судовим рішенням.

Разом із тим, суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_3 , що він не позбавлений у подальшому права вирішувати питання про поновлення його у батьківських правах відносно дитини в порядку, передбаченому ст. 169 СК України.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 76-80, 83, 95, 128-130, 141, 263-265,280, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 150, 164,165,167 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова