Рішення № 103615697, 17.01.2022, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1727/21

Провадження № 2/548/149/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Хорол цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінфорс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2020 року у розмірі 18291,00 грн., та судові витрати у розмірі 7 770 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (далі - ТОВ «СС Лоун») та ОСОБА_1 19.12.2020 року за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС Лоун» було укладено електронний кредитний договір № 1158272-А. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС Лоун», затверджених наказом ТОВ «СС Лоун» №3011-1 від 30 листопада 2020 року. Правила розміщені у вільному доступі на Веб-сайті ТОВ «СС Лоун» www.ccloan.ua в розділі https://www.ccloan.ua/yuridichna-informatsiya/ і будь-яка особа, яка бажає отримати кредит, в тому числі відповідач, мав та має можливість ознайомитись з цими та іншими документами перед укладенням кредитного договору.

Згідно з п.2.6.1 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 7000 грн. Відповідно до п.2.6.2 кредитного договору строк кредиту з 19.12.2020 року по 17.01.2021 року включно.

Згідно з п.2.6.4 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,45% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

ТОВ «СС Лоун» виконало свої зобов`язання перед відповідачкою та надало їй кредит в сумі 7000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. Відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала та не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим керуючись пп. 5.7, 5.8, 6.6 кредитного договору та угодою до Кредитного договору (автопролонгація) від 05.01.2021 року кредитний договір було автопролонговано, в зв`язку з чим строк користування кредитом продовжено на 20 (двадцять ) календарних днів, тобто до 24.02.2021 року включно. В період автопролонгації відповідачці нараховувалась підвищена процентна ставка в розмірі 4,15 % в день.

Між сторонами укладалися додаткові угоди на підставі яких відповідачці продовжувався строк користуванням кредиту та вона частково виконувала умови кредитного договору. У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту (24.02.2021 року) відповідачка частково виконала свої боргові зобов`язання за кредитним договором, а саме спалтила 567,00 грн. в погашення нарахованих процентів, в зв`язку з чим у відповідачки виникла прострочена заборгованості перед кредитором в розмірі 18291,00 грн., яка складається з наступних сум: 7 000 грн. - тіло кредиту; 11291,00 грн. - нараховані проценти.

Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед кредитором 10.03.2021 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-93 згідно з умовами якого ТОВ «СС Лоун» відступило ТОВ «Фінфорс» права грошової вимоги за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2020 року на загальну суму 18291,00 грн.

Про відступлення ТОВ «Фінфорс» права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «СС Лоун» повідомило відповідачку шляхом направлення 10.03.2021 року на електронну адресу відповідачки (позичальника) електронного листа.

Станом на 20.07.2021 року заборгованість за кредитним договором відповідачкою перед ТОВ «Фінфорс» не виконана і складає 18291,00 грн.

В зв`язку з чим ТОВ «Фінфорс» просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2021 року в розмірі 18291,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 13.08.2021 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачка у встановлений строк подала відзив, в якому позовні вимоги визнала частково.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що 19.12.2020 року за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1158272-А. Згідно кредитного договору ТОВ «СС Лоун» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 7 000 грн. на строк з 19.12.2020 року по 17.01.2021 року включно. Запланована дата повернення кредиту 24.02.2021 року. Загальна вартість кредиту становить 18291,00 грн. (сума до повернення).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п .5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст.11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СС Лоун» в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно п.2.6.4. за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,45 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 164,25%. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме: за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.

Крім того, сторони 19.12.2020 року уклали угоду до кредитного договору № 1158272-А від 19.12.2020 року (автопролонгацію), відповідно до якої сторони погодили наступні умови угоди у випадку застосування автопролонгації: сума кредиту 7 000 грн., строк автопролонгації з 18.01.2021року по 06.02.2021 року включно, запланована дата повернення кредиту (нова запланована дата) 06.02.2021 року, загальна вартість кредиту становить 16590 грн. За користування кредитом в період автопролонгації позичальник сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування. Реальна процентна ставка за користування кредитом становить 1000.1 %.

Крім того, сторони 05.01.2021 року уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1158272-А від 19.12.2020 року (автопролонгацію), відповідно до якої сторони погодили наступні умови угоди у випадку застосування автопролонгації: сума кредиту 7 000 грн., строк автопролонгації з 18.01.2021року по 04.02.2021 року включно, запланована дата повернення кредиту (нова запланована дата) 04.02.2021 року. За користування кредитом в період автопролонгації позичальник сплачує проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування. Реальна процентна ставка за користування кредитом становить 349,03 %.

Крім того, сторони 05.01.2021 року уклали додаткову угоду до кредитного договору № № 1158272-А від 19.12.2020 року (автопролонгацію), відповідно до якої сторони погодили наступні умови угоди у випадку застосування автопролонгації: сума кредиту 7 000 грн., строк автопролонгації з 05.02.2021 року по 24.02.2021 року включно, запланована дата повернення кредиту (нова запланована дата) 24.02.2021 року, загальна вартість кредиту становить 18291 грн. За користування кредитом в період автопролонгації позичальник сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування. Реальна процентна ставка за користування кредитом становить 909,28 %.

Згідно довідки ТОВ «СС Лоун» №28/07-5 від 28.07.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2020 року складає: сума видного кредиту 7 000 грн., нараховані відсотки 11858грн., сплачені проценти 567 грн., а всього 11291 грн.

Згідно договору факторингу №40071779-93 від 10.03.2021 року, укладеному між ТОВ «Фінфорс» та ТОВ «СС Лоун», останнє відступило ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги, строк виконання за яким настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (сума надання кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СС Лоун». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно Додатків № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, які є невід`ємними частинами Договору.

Згідно витягу з реєстру прав грошових вимог до договору факторингу №40071779-93 від 10.03.2021 року міститься посилання на цивільно-правову угоду № 1158272-А від 19.12.2020 року, боржником за якою є ОСОБА_1 .

Електронним листом від 10.03.2021 року ТОВ «СС Лоун» повідомило відповідачку про укладення Договору факторингу №40071779-93 та відступлення ТОВ «Фінфорс» права грошової вимоги за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2020 року на загальну суму заборгованості станом на 10.03.2021 року 18291 грн.

Чинним законодавством України передбачена обов`язковість виконання зобов`язань та виконання їх належним чином (ст.ст.526,527,530,629 ЦК України). Крім того, передбачено, що у правовідносинах кредитора із позичальником, кредитор повинен надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2020 року в сумі 18291 грн.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доказування і подання доказів, крім того, визначений ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування, як і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а спір між сторонами повинен вирішуватися судом на підставі належних та допустимих доказах, які позивачем під час розгляду даної справи не надано.

Стороною відповідача не спростовано факту укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів та не доведено обставин належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, які полягають у вчасному поверненні кредитних коштів та сплати відповідних відсотків.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження судових витрат суду надані: копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1703 від 05 липня 2001 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1123839 ; договір про надання правової допомоги від 01.03.2021; платіжне доручення № 1038 від 19.07.2021 про сплату ТОВ "Фінфорс" на користь АБ " Олександра Шкребтієнка" за послуги адвоката у розмірі 5500,00 грн.

Отже, враховуючи характер виконаних адвокатом обсяг робіт (первинний аналіз документів, претензійна робота, підготовка та подача до суду позовної заяви), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, а також наявності заперечення відповідача проти розподілу витрат на адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача розмір витрат на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 270 грн., за платіжним дорученням №1038 від 19.07.2021 року, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінфорс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла, ІІ,4/6, корпус " В", каб. 508-2), представник позивача : адвокат Шкребтієнко Олександр Ігорович ( місцезнаходження : м. Київ, вул. Кніжний Затон, 9, літ. А, оф. 369 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором № 1158272-А від 19.12.2020 року, яка утворилась станом на 10.03.2021 року в сумі 18291,00 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11291,00 грн. - нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» судовий збір в сумі 2 270 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17.01.2022 року.

Суддя : О.В. Коновод