Рішення № 10361376, 12.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.10 р.                     Справа № 30/74пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-

горілчаний завод”, ЄДРПОУ 31191021, м.Маріуполь

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій

області, ЄДРПОУ 13511245, м.Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство аграрної політики України, м.Київ

про спонукання внесення змін до договору оренди

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Буданова О.О.-по дов.

від відповідача: Сорокіна В.В.-гол. спеціаліст-юрисконсульт

від третьої особи: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м.Донецьк, про зобов’язання відповідача внести зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати речення такого змісту: „Частина цілісного майнового комплексу Підприємства, а саме:

використовується за цільовим призначенням – „адміністративно-торгівельні будинки”.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою без номера та дати, що надійшла на адресу суду 09.07.2010р., змінив предмет позову, заявивши вимоги про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати речення такого змісту: „Частина цілісного майнового комплексу Підприємства, а саме:

використовується за цільовим призначенням – „адміністративно-торгівельний комплекс”.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладанні договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002, внаслідок чого останній потребує внесення змін сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.04.2010р. №10-14-04193 позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність в нього правових підстав для внесення змін до договору оренди внаслідок відсутності відповідного рішення Міністерства аграрної політики України про зміну виду діяльності цілісного майнового комплексу та, як наслідок, призначення об’єкту оренди. Крім цього, відповідач також стверджує про недоведеність позивачем факту наявності істотної зміни обставин для внесення змін до договору, відсутність всіх необхідних умов для застосування ст.652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 19.03.2010р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство аграрної політики України, м.Київ.

Третя особа надала письмові пояснення на позов від 02.04.2010р. №31-4/315, в яких повідомила суд про обізнаність позивача на момент укладання договору оренди з датою побудови та станом споруд, що увійшли до складу переданого в оренду цілісного майнового комплексу. Таким чином, третя особа стверджує про відсутність істотної зміни обставин, при якій є припустимим внесення змін до договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

23.05.2002р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди №951/2002, згідно з умовами якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, яке розміщене за адресою: 87532 Донецька область, м.Маріуполь, вул.Енгельса, 28. Склад та вартість майна визначено відповідно до наведених у додатках №№1, 2, 3 акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 01.03.2002р. і становить 551102,00 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на теперішній час спостерігається істотна зміна обставин у порівнянні з тими, які існували під час укладення вказаного вище договору. Зокрема, за твердженням позивача, основні будівлі і споруди, що увійшли до складу цілісного майнового комплексу, були побудовані в період 1893-1912р.р. та на теперішній час не відповідають технічним показникам по безпеці і експлуатації будівель, їх подальша експлуатація є небезпечною.

Одночасно, як вказує позивач, вкладення коштів у реконструкцію цих об’єктів є економічно невиправданим.

Таким чином, позивач несе значні витрати на утримання орендованого майна, внаслідок чого на теперішній час існує необхідність зміни цільового призначення деяких об’єктів, які були передані в оренду.

Згідно позовної заяви, позивач починаючи з 2004р. неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями щодо необхідності демонтажу та реконструкції споруд, розташованих на території заводу. Проте, з невідомих позивачу причин відповідачем не було підготовлено відповідні зміни до договору оренди від 23.05.2002р. №951/2.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви, що надійшла до суду 09.07.2010р.) про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати речення вказаного у резолютивній частині заяви змісту.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 19.04.2010р. №10-14-04193.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вказувалось вище, 23.05.2002р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди №951/2002, згідно з умовами якого відповідач зобов’язався передати, а позивач прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, яке розміщене за адресою: 87532 Донецька область, м.Маріуполь, вул.Енгельса, 28. Склад і вартість майна визначено відповідно до наведених у додатках №№1, 2, 3 акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу позивача, складеного станом на 01.03.2002р. і становить 551102,00 грн. (первісна вартість – 1662321,01 грн., знос – 1111218,54 грн.), у тому числі:

- основні фонди за залишковою вартістю 321654,00 грн.;

- самортизовані основні фонди згідно експертної оцінки 229448,00 грн.

Згідно п.2.2 договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення права власності у позивача на це майно. Власником залишається держава, а позивач користується ним протягом строку оренди.

23.05.2002р. сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким відповідачем було передано, а позивачем прийнято державне майно – цілісний майновий комплекс „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”.

В п.10.1 договору оренди від 23.05.2002р. №951/2 сторонами було узгоджено, що цей договір діє з 23.05.2002р. по 23.05.2004р.

15.08.2008р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №3 до договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002, згідно з якою п.10.1 договору викладено в наступній редакції: „Цей договір діє з 23.05.2002р. по 23.05.2033р.”.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки орендаря та фонду, суд дійшов висновку, що укладена між сторонами угода за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 256-276 Цивільного кодексу УРСР, 759-786 Цивільного кодексу України та приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно із ст.262 Цивільного кодексу УРСР наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна.

Одночасно, в ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Як встановлено судом, згідно п.5.1 договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 позивач зобов’язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

При цьому, за змістом п.п.6.1, 6.3 договору позивач має право самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності підприємства в межах, визначених його установчими документами, чинним законодавством і цим договором, з дозволу відповідача вносити зміни до складу орендованого майна підприємства тощо.

Згідно наданого до матеріалів справи листа №232 від 21.06.2004р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про можливість приватизації споруд автомобільних боксів, адміністративного корпусу, старого приміщення спиртосховища. У вказаному зверненні позивачем також було повідомлено відповідача про відсутність основного виробництва понад 4 роки внаслідок поганого стану приміщень та обладнання заводу.

21.09.2004р. Приазовською регіональною екологічною інспекцією Державного управління екології та природних ресурсів у Донецькій області складено акт №240, згідно з яким встановлено, що підприємство розташоване у центральній частині міста Маріуполя, господарську діяльність не здійснює. Одночасно, інспекцією рекомендовано позивачу не поновляти виробничу діяльність за існуючою технологічною схемою у зв’язку з наявністю джерел викидів у атмосферне повітря на відстані менше 15 метрів від житлової забудови.

У висновку від 21.09.2004р. №210 самостійною державною пожежною частиною №22 по охороні Жовтневого району м.Маріуполя встановлено певні порушення норм та правил пожежної безпеки без усунення яких робота даного об’єкту є неможливою.

Жовтневою районною санітарно-епідеміологічною станцією в листі від 21.09.2004р. №595/2 також підтверджено неможливість поновлення виробітки лікеро-горілчаних виробів внаслідок незадовільного санітарно-технічного стану заводу.

22.09.2004р. Державним підприємством „Донецький експертно-технічний центр „Держнаглядохоронпраці” складено висновок експертизи №14.-04.-22.5159.04 щодо спроможності суб’єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. За змістом вказаного висновку позивач не спроможний забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки при виготовленні алкогольних напоїв. При цьому, як встановлено експертизою виробничі корпуси, побутові приміщення, складські будівлі та споруди знаходяться в незадовільному стані, мають значні пошкодження, металеві конструкції містять корозію, цегляна та побутова кладка, залізобетонні конструкції мають значні пошкодження, технологічні трубопроводи, арматура на них знаходяться в незадовільному стані.

30.09.2004р. комісією, призначеною наказом по заводу №76 від 17.09.2004р. та представниками контролюючих органів складено акт, яким встановлено незадовільний стан основних будівель, технологічного обладнання заводу та недоцільність відновлення виробничих потужностей заводу.

Згідно листа від 28.10.2004р. №61/1755-18 Головного управління сільського господарства і продовольства Донецької обласної державної адміністрації відсутні заперечення проти виведення з обігу виробничих потужностей Маріупольського лікеро-горілчаного заводу.

В листі від 01.08.2008р. №37-11-4-15/12719 Міністерством аграрної політики України було повідомлено відповідача про відсутність в нього заперечень щодо пролонгації договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”. Одночасно, Міністерством аграрної політики України було запропоновано до складу комісії з вивчення можливості перепрофілювання зазначеного підприємства включити Капустінського О.М. – головного спеціаліста відділу приватизації державного майна та орендних відносин Департаменту економіки та управління державною власністю.

21.08.2008р. відповідач звернувся до Маріупольської міської ради, Жовтневої районної санітарно-епідеміологічної станції, м.Маріуполя, Самостійної державної пожежної частинки №22 по охороні Жовтневого району м.Маріуполя з клопотаннями щодо надання кандидатур фахівців належної кваліфікації для залучення у роботі спільної комісії з питань перепрофілювання виду діяльності Маріупольського лікеро-горілчаного заводу.

18.09.2008р. згідно протоколу засідання робочої комісії з питань можливості та доцільності перепрофілювання виду діяльності державного майна цілісного майнового комплексу „Маріупольський лікеро-горілчаний завод” встановлено доцільність та можливість перепрофілювання цілісного майнового комплексу під адміністративно-торгівельний комплекс.

Одночасно, згідно вказаного протоколу умови використання майна для виробництва лікеро-горілчаної продукції визнано такими, що не відповідають вимогам Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а саме виробництво лікеро-горілчаної продукції за адресою: м.Маріуполь, вул.Енгельса, 28, несе потенційну загрозу мешканцям розташованих поряд з підприємством житлових та громадських приміщень.

Міністерством аграрної політики України на підставі висновків Відділу наглядово-профілактичної діяльності управління МНС в м.Маріуполь, Жовтневої районної санітарно-епідеміологічної станції м.Маріуполь, Головного державного інституту України про проектуванню підприємств харчової галузі від 24.10.2008р., робочої комісії з питань можливості та доцільності перепрофілювання виду діяльності державного майна ЦМК Маріупольського лікеро-горілчаного заводу від 18.09.2008р., з метою ефективного використання державного майна та його збереження наказом від 13.03.2009р. №164 погоджено зміни використання частини державного майна цілісного майнового комплексу Маріупольського лікеро-горілчаного заводу за іншим цільовим призначенням згідно з пропозицією зазначеною міжвідомчою комісією та відповідно до чинного законодавства.

Згідно висновків від 22.07.2009р. робочої групи, створеної наказом Регіонального відділення ФДМ України по Донецькій області від 22.07.2009р. №01056, станом на 31.05.2009р. у складі цілісного майнового комплексу перебувають об’єкти нерухомості та інше окреме індивідуально визначене майно у кількості 121 од. первісною вартістю 1546822,09 грн., залишковою вартістю 196203,87 грн. При цьому, частина державного майна зі складу цілісного майнового комплексу, зазначена у додатку №1, може використовуватися за іншим цільовим призначенням.

За змістом додатку №1 визначено перелік державного майна зі складу цілісного майнового комплексу, яке може використовуватися за іншим цільовим призначенням: головний корпус, головний корпус (рем.витрати), участок демініраз. води, виносховище, спиртосховище, посудний участок, мастерські гараж.прохід, склад готових виробів, токарна мастерська, механічний участок, механічний участок (рем.витрати), заводоуправління, заводоуправління (рем.витрати), димова труба, залізобетонний резервуар, цеглова огорожа, водопровід, охоронна сигналізація, калькулятор, холодильник „Норд”, конденсатор, конденсатор, конденсатор, лічильник СГ-80 газ, холодильник „Норд”, холодильник „Норд”, мікрокалькулятор, принтер Samsung, електронавантажувач, козирки та карниз, холодильник „Норд”, холодильник „Норд”, металевий навіс (посудний), система охорони ДСК, мікрокалькулятор.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи перелічені вище документи, за висновками суду, позивачем доведено належними доказами факт неможливості використання частини орендованого за договором оренди від 23.05.2002р. №951/2002 майна.

Одночасно, за змістом перелічених вище документів відсутні будь-які відомості або посилання на руйнування частини орендованого майна саме внаслідок бездіяльності позивача, невиконання ним своїх зобов’язань за умовами договору від 23.05.2002р. №951/2002.

Крім цього, за висновками суду, умовами укладеного між сторонами договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 не встановлено такого обов’язку орендаря як реконструкція, відновлення орендованого майна. Вчинення відповідних дій за умовами договору є правом позивача, проте, не його обов’язком.

З урахуванням викладеного, твердження відповідача щодо неналежного виконання саме позивачем умов договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 не відповідають дійсності.

За приписом ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Листом без номера та дати (а.с.57-60) позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002, зокрема, щодо доповнення п.1.1 договору оренди певним реченням.

Відповідачем в листі від 18.03.2010р. №11-06-02-02916 було відмовлено позивачу у внесенні змін до договору, внаслідок чого суд дійшов висновку про наявність у позивача права звернутись до суду з позовними вимогами щодо зобов’язання відповідача внести зміни до договору оренди в порядку ч.4 ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

За висновками суду, в момент укладання договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 сторони не могли передбачити якісні зміни об'єкту оренди, внаслідок яких господарська діяльність з виробництва лікеро-горілчаної продукції є неможливою.

При цьому, зміна обставин, які існували на час укладання спірного договору оренди, від позивача не залежала. Така зміна відбулась внаслідок погіршення стану орендованого майна, яке було побудоване в період 1893-1912р.р. та на теперішній час не відповідає технічним показникам по безпеці і експлуатації будівель, є небезпечним. З цієї причини передане в оренду майно згодом втрачало ознаки цілісного майнового комплексу, що вимушувало позивача підтримувати його в належному стані за рахунок власних коштів.

Одночасно, обґрунтованими також є твердження позивача про те, що невнесення змін до договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки позивач буде вимушений вносити орендну плату за цілісний майновий комплекс, який фактично ним не орендується.

Ризик зміни вищевказаних обставин не може бути покладений на позивача, оскільки це не випливає із договору або з закону чи із звичаїв ділового обороту.

Невнесення змін до договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 в порядку ст.652 Цивільного кодексу України суперечило б суспільним інтересам, оскільки виробництво лікеро-горілчаної продукції за адресою: м.Маріуполь, вул.Енгельса, 28, несе потенційну загрозу мешканцям розташованих поряд з підприємством житлових та громадських приміщень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати речення такого змісту: „Частина цілісного майнового комплексу Підприємства, а саме:

використовується за цільовим призначенням – „адміністративно-торгівельний комплекс”, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи відсутність з боку відповідача неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м.Донецьк від 06.04.2010р. №10-14-03618 про припинення провадження по справі згідно п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України судом залишено без задоволення.

Зокрема, згідно п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Як встановлено, відповідної заяви від позивача про відмову від позовних вимог у цій справі суду не надходило.

При цьому, твердження відповідача щодо однорідності зустрічного позову по справі №37/351пд з позовними вимогами у цій справі є безпідставними. Так, зустрічними вимогами позивача у справі №37/351пд до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк є вимоги про зобов’язання відповідача перепрофілювати Державне підприємство „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, та зобов’язання відповідача внести зміни до договору оренди щодо зміни цільового призначення усіх будівель, які передавались позивачу на підставі договору. Одночасно, предметом позову у цій справі є внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати реченням певного змісту. Таким чином, предмети позовних вимог у цій справі та справі №37/351пд, як і підстави цих позовів, не є тотожніми.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, м.Маріуполь до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м.Донецьк задовольнити повністю.

Внести зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати речення такого змісту: „Частина цілісного майнового комплексу Підприємства, а саме:

використовується за цільовим призначенням – „адміністративно-торгівельний комплекс”.

В судовому засіданні 12.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.07.2010р.

Суддя