Ухвала суду № 103613440, 04.03.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

04 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1068/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради яка виявляється у неприйнятті рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 квітня 2021 року стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з прив`язкою до АДРЕСА_2 , відповідно до графічних матеріалів, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до графічних матеріалів, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду подати Чернівецькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір та вартість послуг з надання правової допомоги розрахунок якої буде наданий після закінчення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, 03.03.2022 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснювати дії направлені на внесення даних до державного земельного кадастру за результатом виконання робіт, передбачених договором на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 від 15.02.2022 року № 1.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, після отримання відповідної заяви, про надання дозволу на складання проекту землеустрою від позивача були вчинені дії направленні про виділення даної вільної земельної ділянки іншим особам, тобто відповідач скориставшись даними позивача про те що дана земельна ділянка є вільною, вдався до дій направлених на протиправне затягування з прийняттям рішення по заяві останнього, що в подальшому на його думку унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Зокрема зазначив, що такі дії суб`єкта владних повноважень, з метою уникнення виконання обов`язку розгляду відповідної заяви позивача, полягають в тому, що відповідачем 01.12.2021 року на 13 сесії Чернівецької міської ради VШ скликання було прийнято рішення № 613, відповідно до якого надано дозвіл, зокрема, на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 3,4 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01), згідно з доданими графічними матеріалами. Департаменту урбаністики та архітектури міської ради було доручено виступити замовником з розробки цього проекту землеустрою.

За результатами проведення спрощеної закупівлі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-01-14-005795-a між департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, в особі директора департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради Тимофійчука Андрія Івановича, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 від 15.02.2022 року № 1.

Фактично виготовлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 від 15.02.2022 року № 1 призведе, до однозначної відмови в задоволені заяви, яку останній просить зобов`язати розглянути.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1-3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Аналізуючи наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову та матеріали справи вбачається, що в даному випадку відсутній факт винятковості, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та її розгляд у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Варто наголосити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Відповідно до положень частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з Рекомендаціями N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.89, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що доводи позивача в заяві про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 здійснювати дії направлені на внесення даних до державного земельного кадастру за результатом виконання робіт, передбачених договором на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 від 15.02.2022 року № 1 не є однозначними, переконливими для цілей забезпечення адміністративного позову та підлягають встановленню під час судового розгляду справи.

Перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи, на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Суд вважає за необхідне зазначити і те, що застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей (обставин) та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем. Окрім цього, під час розгляду справи можуть змінитися певні обставини, які суттєво впливають на становище заявника чи можливість виконання рішення суду.

Зважаючи на суть спірних правовідносин, оцінивши доводи позивача, які викладені в заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог щодо забезпечення судом даного позову. Позивачем не наведено переконливих доводів (обґрунтованих припущень), які б могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які він просить, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення даного позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача Остафійчука Богдана Івановича про забезпечення адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк