Рішення № 103612731, 02.03.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5572/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову, оформлену листом від 22 вересня 2021 року №11596/6/21-13-24-07, якою ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні звернення від 16 вересня 2021 року в частині припинення нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за провадження незалежної професійної (адвокатської) діяльності до моменту її поновлення згідно пункту 1 частини 47 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та скасування заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за провадження незалежної професійної (адвокатської) діяльності за увесь період її зупинення починаючи з 06 квітня 2015 року;

- зобов`язати повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16 вересня 2021 року з урахуванням рішення суду.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 взята на облік Головного управління ДПС у Чернівецькій області як ФОП, що займається незалежною професійною діяльністю Адвокат. Позивач зверталася до податкового органу з вимогою припинити нарахування єдиного соціального за здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності з часу її зупинення до моменту поновлення такої діяльності. Окрім цього, зазначено, що вiдповiдно до положень Податкового кодексу України, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю та поданих до контролюючого opгану за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП. Разом з тим, відповідач, зазначив, що підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості відповідного реєстру, до якого вноситься інформація, зокрема, про зупинення відповідної діяльності. Поряд з цим, відповідач зазначив, що у разі прийняття відповідного органу рішення про ліквідацію чи припинення діяльності платників єдиного внеску, платник зобов`язаний подати заяву до контролюючого органу про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ. Оскільки позивач такі заяви до контролюючого органу не подавала, то податковий орган запропонував їй подати заяви за формою № 8-ОПП та №7-ЄСВ. Таким чином, за позивачкою рахується заборгованість на загальну суму 38888,74 за платежем ЄСВ для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , зареєстрована як платник податків як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

З Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що ОСОБА_4 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність з 15 квітня 2011 року на підставі рішення Ради адвокатів Чернівецької області №25/1 від 15 квітня 2011 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15 квітня 2011 року №458, видане Чернівецькою обласною кваліфікаційно дисциплінарною комісією адвокатів.

Окрім цього, з Єдиного реєстру адвокатів України також видно, що ОСОБА_4 зупинила індивідуальну адвокатську діяльність з 06 квітня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. При цьому відомості в цьому є реєстрі стосовно поновлення позивачкою індивідуальної адвокатської діяльності на момент звернення до суду з цим позовом відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2021 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Горюком Валентином Івановичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66714679 при примусовому виконанні вимоги №Ф-26008-56 від 10 червня 2021 року, яка видана Головним управління ДПС в Чернівецькій області, боржником в якому є ОСОБА_1 .

Вищевказане зумовлене тим, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 38888,74 грн, яка виникла у зв`язку з нарахуванням податковим органом позивачці єдиного соціального внеску як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що індивідуальна адвокатська діяльність ОСОБА_1 була зупинена 06 квітня 2015 року, позивач звернулася до відповідача із зверненням, в якому просила припинити нарахування їй заборгованості зі сплати єдиного внеску за провадження незалежної професійної діяльності до моменту її поновлення, а також скасувати заборгованість, яка виникла з моменту зупинення адвокатської діяльності.

Головне управління ДПС в Чернівецькій області листом від 22 вересня 2021 року №11596/24-13-24-07 повідомило позивача про те, що вiдповiдно до положень Податкового кодексу України, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю та поданих до контролюючого opгану за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП. Окрім цього, зазначено, що підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості відповідного реєстру, до якого вноситься інформація, зокрема, про зупинення відповідної діяльності. В листі також зазначено, що у разі прийняття відповідного органу рішення про ліквідацію чи припинення діяльності платників єдиного внеску, платник зобов`язаний подати заяву до контролюючого органу про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ. Оскільки позивач такі заяви до контролюючого органу не подавала, то податковий орган повідомив її про те, що для зняття з обліку у зв`язку з припиненням незалежної діяльності необхідно подати заяви форми 8-ОПП та 7-ЄСВ з додатками, які підтверджують припинення (зупинення) незалежної професійної діяльності, для внесення відповідних змін до облікових даних позивачки.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих… за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною другою та третьою статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Положеннями статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту частини п`ятої та шостої статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.

Судом встановлено, що позивач зупинила індивідуальну адвокатську діяльність з 06 квітня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України.

Наведене свідчить про те, що з 06 квітня 2015 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у неї як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Поряд з цим, з матеріалів справи видно, що Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області було здійснено нарахування ОСОБА_1 з 06 квітня 2015 року єдиного соціального внеску як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в період зупинення нею такої діяльності.

Не погоджуючись з вказаним нарахуванням, позивач звернулася до відповідача із зверненням, в якому просила припинити нарахування їй заборгованості зі сплати єдиного внеску за провадження незалежної професійної діяльності до моменту її поновлення, а також скасувати заборгованість, яка виникла з моменту зупинення адвокатської діяльності.

Однак, відповідач листом від 22 вересня 2021 року №11596/24-13-24-07 повідомив позивача про те, що правові підстави для припинення нарахування їй заборгованості зі сплати єдиного внеску за провадження незалежної професійної діяльності до моменту її поновлення та скасування заборгованості, яка виникла з моменту зупинення адвокатської діяльності відсутні.

Проте вирішуючи даний спір та враховуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 761/28991/17 та від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у припинені нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску за провадження незалежної професійної діяльності до моменту її поновлення та скасування заборгованості, яка виникла з моменту зупинення адвокатської діяльності, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Між тим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо поновлення ОСОБА_1 індивідуальної адвокатської діяльності та отримання нею доходу від такої діяльності з 06 квітня 2015 року.

При цьому, суд критично розцінює доводи відповідача викладені у відзиві стосовно того, що ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу у зв`язку з припиненням незалежної діяльності заяв форми 8-ОПП та 7-ЄСВ, на підставі яких податковий орган вносить зміни до облікових даних, оскільки індивідуальна адвокатська діяльність позивачкою була зупинена, а не припинена.

Разом з тим, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

За таких обставин суд зазначає, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмову Головного управління ДПС у Чернівецькій області, оформлену листом від 22 вересня 2021 року №11596/24-13-24-07 щодо задоволення заяви ОСОБА_1 від 16 вересня 2021 року та для зобов`язання Головного управління ДПС у Чернівецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16 вересня 2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог. Водночас відповідач як суб`єкт владних повноважень у поданому до суду відзиві на позовну заяву не довів законність оскаржуваної відмови, його позиція суперечить нормам законодавства та позиціям Верховного Суду в спірних відносинах.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк після набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

За таких обставин, а також враховуючи відсутність обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, в разі набрання ним законної сили, суд не встановлює обов`язку для відповідача на подання звіту, а тому відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин першої, третьої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Чернівецькій області, оформлену листом від 22 вересня 2021 року №11596/24-13-24-07 щодо задоволення заяви ОСОБА_1 від 16 вересня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16 вересня 2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 березня 2022 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.П. Лелюк