Рішення № 103612580, 23.02.2022, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1356/21

Провадження по справі № 2/305/117/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рахівська державна нотаріальна контора Південно-Західного управління Міністества юстиції України (м. Івано-Франківськ) про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Репарюк Олеся Василівна, яка дієвід іменіта вінтересах ОСОБА_1 звернулася у суд із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рахівська державна нотаріальна контора Південно-Західного управління Міністества юстиції України (м. Івано-Франківськ) про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області. 22 липня 1979 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_5 , про що 22 липня 1979 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було вчинено відповідний актовий запис за №15. За час спільного проживання ними було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.12.2011 та Витягу про державну реєстрацію прав №32734011 від 29,12.2011 житловий будинок АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_5 , по 1/2 частині, на праві спільної часткової власності. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №004742 від 26.02.2001 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2104423852020 від 04.06.2020 земельна ділянка виділена для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,12 га. була зареєстрована за ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 27.07.2020. Після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,16 га. з цільовим призначенням: ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер: 2123684000:07:001:0130. За своє життя ОСОБА_5 жодного заповітного розпорядження не складав, тому після його смерті у спадкоємців виникло право на спадкування за законом. 10 серпня 2020 року, позивачкою, як спадкоємцем першої черги права на спадкування за законом, після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , було складено заяву про відмову від належної їй долі у спадщині за законом та від обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_5 на користь її внука ОСОБА_3 . Для ОСОБА_5 він внуком не являвся, так як є сином дочки позивачки народженої у іншому шлюбі. Звертає увагу суду, що при посвідченні заяви позивачки про відмову від спадщини на користь відповідача, ні секретарем виконкому Костилівської сільської ради Веклюк О.О., ні Державним нотаріусом не було враховано вимоги ч.2 ст.1274 ЦК України, що спадкоємець за законом має право відмовитись від спадщини тільки на користь спадкоємця за законом після смерті спадкодавця, а ОСОБА_3 , на чию користь вона відмовилась від спадщини, не являється спадкоємцем жодної з черг спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та між ними не має жодного кровного споріднення, що стверджується довідкою виконавчого апарату Рахівської міської ради с. Костилівка №609 від 20.07.2021.Отже, позивачка не мала права відмовлятись від спадщини на його користь. Вказані обставини під час складання заяви про відмову від спадщини позивачці роз`яснено не було. Про те, що ОСОБА_3 , не являється спадкоємцем жодної з черг спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , і секретарю виконкому і державному нотаріусу було відомо, так-як в спадковій справі містяться довідки виконкому Костилівської сільської ради №1177 та 1175 від 10.08.2020, про склад осіб якій були прописані в будинку померлого ОСОБА_5 , а саме: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка дружини та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 брат зятя, а також, що до складу сім`ї ОСОБА_5 за життя належала тільки дружина ОСОБА_1 . Після того, як позивачка, усвідомивши що відмовилась від спадщини на користь особи яка за законом не зможе прийняти спадщину, так як не являється для спадкодавця спадкоємцем жодної з черг, звернулася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, як єдиний спадкоємець, нотаріус надала постанову №6 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її користь, посилаючись на її відмову від спадщини, яка по своїй правовій природі є вчинена помилково. Законодавець зазначає, що відмова від спадщини це односторонній правочин, недійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства. Вважає, що ОСОБА_1 , вчиняючи правочин у вигляді відмови від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме відмовилася від прийняття спадщини на користь особи, яка, відповідно до нормЦК України не могла бути спадкоємцем за законом. Оскільки ОСОБА_3 не являється спадкоємцем жодної черг спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , то за вказаним правочином не настане реальних правових наслідків, що обумовлені ним, так як він не буде мати змоги прийняти спадщину. Вказаний правочин містить помилку щодо прав позивачки, оскільки вона не мала права відмовлятись від спадщини на користь особи, яка не являється спадкоємцем жодної з черг спадкоємців за законом після смерті спадкодавця. Обставини, щодо яких позивачка помилилася існували саме на момент вчинення правочину.Тому,цей правочин має бути визнаний недійсним з підстав, визначених ч.1ст.229 ЦК України. Крім того зазначила, що після смерті чоловіка, позивачка по теперішній час утримує та обслуговує спадкове майно, спору з приводу спадкового майна не існує, інші спадкоємці відсутні. Вказані обставини стверджуються довідкою виконавчого апарату Рахівської міської ради с. Костилівка, №497 від 14 червня 2021 року. Крім того, ОСОБА_3 позовні вимоги визнає та не заперечує проти визнання недійсною відмови від спадщини на його користь, про що свідчить його нотаріально-посвідчена заява що додається до позовної заяви. На підставі наведеного, просила визнати недійсною заяву ОСОБА_1 , зареєстровану в реєстрі за №32 від 10 серпня 2020 року, про відмову від спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на користь ОСОБА_3 . Судові витрати залишити за позивачкою.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 06.08.2021 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.10.2021. Надановідповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи Рахівську державну нотаріальну контору Південно-Західного управління Міністества юстиції України (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: м. Рахів, вул. Миру, №34, Закарпатської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 20.10.2021 підготовче провадження по справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 21 грудня 2021 року.

В судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Репарюк О.В. позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Просили позов задовольнити у повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився. У додатках до позовної заяви міститься заява, в якій він просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі. Не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Рахівської державної нотаріальної контори Південно-Західного управління Міністества юстиції України (м. Івано-Франківськ) у судове засідання не з`явився. Завідуюча Рахівською ДНК, ОСОБА_8 20.10.2021 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги залишає на розгляд суду.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 27 липня 2020 року виконавчим комітетом Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, актовий запис №15, громадянин ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки спадщина за померлим ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно ст.ст.1217,1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що після смерті громадянина ОСОБА_5 відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,12 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2123684000:07:001:0130, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності громадянина ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.12.2011, витягом про державну реєстрацію прав №327340011 від 29.12.2011, державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №004742, витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2104423852020 від 04.06.2020.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) №62465857 від 13.11.2020, стверджується, що громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період свого життя заповіти не складав.

В зв`язку з наведеним, у відповідності до ч.2 ст.1223 ЦК України, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , оскільки його дружиною, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22 липня 1979 року.

Стаття 1268 ЦК України проголошує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , у відповідності до ч.1 ст.1273 ЦК України, як спадкоємець першої черги за законом відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , про що 10 серпня 2020 року написала особисту заяву, зареєстровану в реєстрі за №32, яка засвідчена секретарем виконкому Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_9 .

У вказаній заяві позивачка, ОСОБА_1 власноручно зазначила, що не має нічого проти, щоб Свідоцтво про право на спадщину за законом (незалежно від складу спадкового майна) було видане на ім`я внука ОСОБА_3 .

Позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, просить визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5 . При цьому, підставою для визнання недійсною заяви про відмови від спадщини зазначає, що вона, вчиняючи такий правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме відмовилася від прийняття спадщини на користь особи, яка відповідно до норм ЦК України, не могла бути спадкоємцем за законом.

Згідно ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 2,5 ст.1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Законодавець зазначає, що відмова від спадщини це односторонній правочин, недійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства.

До такихпідставслід віднести:

1.Відмову, яка була здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225Цивільного кодексу України). Така відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовомсамої особи, а у разі її смерті - за позовомінших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено.

2.Якщо особа, яка вчинила правочин,помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229Цивільного кодексу України).

3.Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторонув оманущодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229Цивільного кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230Цивільного кодексу України).

4.Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідокзастосування до неї фізичного чи психічного тискуз боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231Цивільного кодексу України).

5.Правочин, який вчинено особоюпід впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233Цивільного кодексу України).

У пункті 25Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування"судам роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. У разі відкликання спадкоємцем своєї відмови від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, він відновлює своє право на спадкування. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених статтями225,229-231,233 Цивільного кодексу України.

Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві просить визнати правочин недійсним саме з підстав, визначених ч.1 ст.229 ЦК України.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першоїстатті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставоюдля визнання правочину недійсним. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Відповідно до частини 1статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статі Кодексупередбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Натомість позивачкою та її представником не доведено жодним належним та допустимим доказом, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття позивачкою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Суд констатує, що позивачка, на момент укладення оспорюваного правочину - заяви про відмову від прийняття спадщини, знала, що гр. ОСОБА_3 не являється спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 . Тому, помилка при укладенні оспорюваного правочину виникла внаслідок власного недбальства позивачки та незнання нею закону, що не є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, позивачкою та її представником не надано суду доказів, що відповідач ОСОБА_3 не являється спадкоємцем жодної з черг спадкування за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

В матеріалах справи відсутні копія свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_3 , копія свідоцтва про народження його матері, або повний витяг Рахівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), з яких би суд мав можливість встановити факт наявності чи відсутності кровного споріднення між померлим ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 .

У відповідності до ст.ст.1261 - 1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Суд не бере до уваги, як належний та допустимий доказ довідку №609 видану 20.07.2021 виконавчим апаратом Рахівської міської ради с. Костилівка, старостою села І.І. Романюк, оскільки в старости села відсутня інформація про наявність чи відсутність кровного споріднення між померлим ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 .

Вказану інформацію має можливість надати виключно Рахівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Посилання позивача та її представника, що державним нотаріусом та секретарем сільської ради під час посвідчення заяви про відмову від прийняття спадщини не було враховано вимоги ч.2 ст.1274 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 у своїй заяві від 10.08.2020 скористалася своїм правом, передбаченим ч.1 ст.1273 ЦК України, а саме як спадкоємець за законом, відмовилася від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Більше того, позивачка у вказаній заяві не зазначила на користь кого вона відмовляється від прийняття спадщини, а лише зазначила, що не має нічого проти, щоб свідоцтво про право на спадщину за законом було видане на ім`я ОСОБА_3 .

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рахівська державна нотаріальна контора Південно-Західного управління Міністества юстиції України (м. Івано-Франківськ) про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканець АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська державна нотаріальна контора Південно-Західного управління Міністества юстиції України (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, 1, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 07 березня 2022 року.

Головуюча: М.О. Марусяк