Рішення № 10361196, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р.                     Справа № 6/118                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” м.Донецьк

про стягнення 96063грн. 37коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Німчук О.О. – представник по довіреності від 21.05.2010р.

від відповідача – Сьомін Ю.Р. - директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” м.Донецьк заборгованості за поставлений товар у розмірі 67904грн. 95коп., інфляційних у сумі 16691грн. 06коп., 3% річних у розмірі 3341грн. 09коп., пені у розмірі 14251грн. 67коп. на підставі договору купівлі-продажу товарів №451/01 від 08.04.2008р. (Усього 102188грн. 77коп.)

Справа слуханням відкладалась у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання, а також для представлення ними витребуваних документів по справі.

Позивач у поясненнях від 10.06.2010р. зазначив, що господарські відносини між позивачем та відповідачем здійснювались виключно за договором №451/01, будь-які інші договори не укладались.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій зменшив розмір пені та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 67904грн. 95коп., інфляційні у сумі 16691грн. 06коп., 3% річних у розмірі 3341грн. 09коп. та пеню у розмірі 8 126грн. 27коп. (Усього 96063грн. 37коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у засідання суду з”явився, але відзив на позовну заяву не представив, у судовому засіданні основний борг визнав у повному обсязі, а також підтвердив, що одержував рахунки-фактури від позивача, про що викладено у протоколі судового засідання від 07.07.2010р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

8 квітня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу товарів №451/01, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання поставити та передати у власність покупця фурнітуру виробництва фірми WINKHAUS та складові, комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань, де він у виконання умов укладеного договору у період з 10.09.2008р. по 07.10.2008р. включно по видатковим накладним №D-4774 від 10.09.2008р., №D-5329 від 07.10.2008р. здійснив поставку товару на загальну суму 67 904грн. 95коп., який згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №42 від 10.09.2008р., №55 від 06.10.2008р. прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, довіреності по яким відповідач отримав товар та акти звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2009р., 31.12.2009р. з посиланням на укладений договір підписані уповноваженими особами обох підприємств та скріплені печатками, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” м.Донецьк.

Пунктом 7.1 договору купівлі-продажу товарів №451/01 від 08.04.2008р. сторони встановили, що покупець зобов”язаний здійснити 100% передплату вартості замовленого товару, протягом 3-х. банківських днів з дня виставлення продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Але відповідач свої зобов”язання за договором не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 67904грн. 95коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

За приписом п.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

Сторони у договорі термін оплати товару не встановлювали у випадку його відвантаження без попередньої оплати. Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, коли строк виконання зобов’язання не встановлений, то боржник повинен виконати таке зобов’язання у семиденний термін з дня пред’явлення вимог кредитором. Такі вимоги у виді рахунків-фактури були врученні відповідачу. Як пояснив позивач у судовому засіданні рахунки були надані відповідачу разом з накладними. Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що він їх одержував від позивача. Як вбачається з видаткових накладних №D-4774 від 10.09.2008р., №D-5329 від 07.10.2008р. сторони у графі „Замовлення” вказали рахунки-фактури № D-9503 від 10.09.2008р., №D-10675 від 06.10.2008р. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем були одержані вищевказані рахунок-фактури під час поставки товару, а отже у позивача виникло право вимоги сплати борг від відповідача, але відповідач борг до теперішнього часу не погасив.

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Пунктом 13.1.1 укладеного договору сторони передбачили, що за затримку покупцем оплати отриманого товару на строк більше, ніж визначено в п.7.2 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки виконання свого зобов”язання по оплаті.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Розглянувши представлений позивачем розрахунок пені судом встановлено, що позивачем не вірно визначений період її нарахування, а саме: по видатковій накладній №D-4774 від 10.09.2008р. період нарахування починається з 10.09.2008р.-10.03.2009р. (182 дня), за видатковою накладною №D-5329 від 07.10.2008р. з 07.10.2008р.-07.04.2009р.(182 дня).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повинен був оплатити отриманий товар за видатковою накладною №D-4774 від 10.09.2008р. починаючи з 18.09.2008р. (з урахуванням 7-ми денного строку, з моменту вручення відповідачу рахунку-фактури), за видатковою накладною №D-5329 від 07.10.2008р. з 15.10.2008р. (з урахуванням 7-ми денного строку, з моменту вручення відповідачу рахунку-фактури).

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені за видатковою накладною №D-4774 від 10.09.2008р. за період з 18.09.2008р.-10.03.2009р. (за 174 днів) відносно заборгованості у сумі 32983грн. 38коп. складає 3767грн. 50коп.; за видатковою накладною №D-5329 від 07.10.2008р. за період з 15.10.2008р.-07.04.2009р. (за 175 днів) відносно заборгованості у сумі 34921грн. 57коп. складає 4 013грн. 54коп.

На підставі вищевикладеного, сума пені, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” м.Київ складає 7 781грн. 04коп.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 16691грн. 06коп. за період з вересня 2008р.-квітень 2010р., з жовтня 2008р.-квітень 2010р. та 3% річних у розмірі 3341грн. 09коп. за період з 15.09.2008р.-20.05.2010р., 09.10.2008р.-20.05.2010р.

Суд вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно визначений період нарахування інфляційних та 3% річних.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір 3% річних за період з 18.09.2008р.-20.05.2010р. (609 днів) відносно заборгованості у сумі 32 983грн. 38коп. складає 1 650грн. 21коп., за період з 15.10.2008р.-20.05.2010р. (582 дня) відносно заборгованості у сумі 34 921грн. 57коп. складає 1 669грн. 89коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 3 320грн. 10коп.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов’язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги по накладній №D-4774 від 10.09.2008р. (18.09.2008р.) щодо оплати поставленого товару, нарахування інфляції за вересень 2008р. суд вважає безпідставним.

Таким чином, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановлено, що розмір інфляційних за період з жовтня 2008р.-квітень 2010р. відносно заборгованості у сумі 32 983грн. 38коп. складає 7 757грн. 84коп., за період з жовтня 2008р.-квітень 2010р. відносно заборгованості у сумі 34 921грн. 57коп. складає 8 213грн. 71коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 15 971грн. 55коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” м.Донецьк про стягнення 96063грн. 37коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миас Комп” (83055 м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, б.150, п/р26005198046451 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” МФО 335593, ЄДРПОУ 34533703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” (04074 м.Київ, вул.Лугова,9; пошт.адр.: 08290 Київська область, смт.Гостомель, вул.Леніна,68; п/р26000401028979 у Київській регіональній дирекції „Райфайзен банк Аваль” МФО 322904, ЄДРПОУ 32380145) заборгованість за поставлений товар у розмірі 67904грн. 95коп., пеню у сумі 7 781грн. 04коп., 3% річних у сумі 3 320грн. 10коп., інфляційні у сумі 15 971грн. 55коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 010грн. 34коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233грн. 33коп.

В решті частині позову відмовити.

У судовому засіданні 07.07.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя