Рішення № 103611665, 23.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Справа № 160/20447/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Федосєєва Є.О., представника відповідачів - Чередниченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення недоотриманої частини заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить:

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману частину заробітної плати, визначеної за ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з травня 2020 року по 28.10.2021 року у сумі 894 474 (вісімсот дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що належним способом захисту прав позивача у наведених правовідносинах є застосування норми прямої дії ч.3 ст. 152 Конституції України та стягнення на його користь матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, що визнані неконституційними рішеннямКонституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020.

03.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

18.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі на 09.12.2021 року.

30.11.2021 року від відповідачів надійшли відзиви на позов, в яких останні просять відмовити у задоволенні позову обґрунтовуючи, зокрема, наступним:

- Законом №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ) та Законом №113-ІХ, які є чинними, передбачено оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до постанови №505, а тому, оскільки позивач не пройшов атестацію, будь-яка протиправність дій або бездіяльність з боку Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора щодо позивача відсутня;

- після поновлення на роботі згідно з наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №2142к від 25.08.2021 року позивач жодного дня на роботі не з`явився, у зв`язку з чим, заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась.

06.12.2021 року від відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за серпень жовтень 2021 року.

09.12.2021 року у підготовчому судовому засіданні, у зв`язку з неявкою позивача, відкладено підготовче судове засідання на 11.01.2022 року.

11.01.2022 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.01.2022 року.

27.01.2022 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи наведені у відзивах на позовну заяву, також, судом витребувано додаткові докази, у зв`язку з чим, оголошено перерву на стадії розгляду справи по суті до 23.02.2022 року.

14.02.2022 року від відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли витребувані у судовому засіданні 27.01.2022 року докази та письмові пояснення.

27.01.2022 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідачів надав пояснення щодо документів, які подано до суду 14.02.2022 року, представник позивача зазначив, що позивачем змінено адресу проживання, про що відповідачі не повідомлялися.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Наказом прокурора Дніпропетровської області №1559к від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу організації і процесуального керівництва, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, прокуратури Дніпропетровської області, звільнивши з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області.

Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року № 398к, на підставі рішення кадрової комісії №1, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 року по справі №160/12712/20, зокрема, постановлено:

-поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури, прокуратури Дніпропетровської області з 15.05.2020 р.;

-стягнути із Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 327 514 (триста двадцять сім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп.

Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 25.08.2021 року № 2142к поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року.

Згідно копій розрахункових листів позивача за 2021 року ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 327514 грн. 56 коп.

Оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/12712/20, постановлено стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте вищезазначеним рішенням не було вирішення питання щодо стягнення недоотриманої частини заробітної плати визначеної ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 р. N 1697-VII (далі -Закон N 1697-VII).

Частиною 1статті 81 Закону N 1697-VIIвстановлено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2ст. 81 Закону N 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Законом України N 113-IX від 19.09.2019 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (в подальшомуЗакон України N 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 р., запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Закону України Про прокуратуру 1697-VII від 14.10.2014 р., зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону N 1697-VII).

Пунктом 66 вказаногоЗакону N 113-IXчастину 3статті 81 Закону N 1697-VIIвикладено в такій редакції: Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни N 113-IXвстановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, починаючи з 25.09.2019 р. (дата набрання чинностіЗакону N 113-IX), отримання прокурорами посадового окладу у розмірі, встановленомуст. 81 Закону N 1697-VII, пов`язано з набуттям ними статусу прокурорів окружної прокуратури, чому в свою чергу мало передувати переведення до таких окружних прокуратур, після проходження відповідної атестації.

Крім того, проведення атестації прокурорів визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що оплата праці прокурорів, які до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури відповідно, працювали в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах або військових прокуратурах, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, якою на час виникнення спірних відносин булапостанова Кабінету Міністрів України N 505 від 31.05.2012 р. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, із урахуванням відповідних змін, внесенихпостановами Кабінету Міністрів України N 763 від 30.09.2015 р. таN 1013 від 09.12.2015 р.

Суд зазначає, щоЗакон України № 113-IXє чинним, неконституційним не визнавався, а тому підлягає застосуванню в спірних відносинах.

Судовим розглядом встановлено, що позивача, на підставі рішення кадрової комісії №1, звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури.

Докази прийняття рішення про успішне проходження позивачем атестації в матеріалах справи відсутні.

Водночасст. 81 Закону України "Про прокуратуру"у редакції, що діяла в період з 26.03.2020 р. не містить в собі положень, які б визначали розмір посадового окладу для працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

Відповідно, з відновленням діїст. 81 Закону України "Про прокуратуру"правове становище позивача залишилося незмінним.

Єдиною нормою закону, яка регулює питання оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур є абз. 3 п. 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні" положенняЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який, свою чергу, передбачає, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Також, судом враховано правову позицію, зазначену в постанові Верховного Суду від 01.07.2021 року у справі №826/17798/14, в якій, зокрема, надавалася правова оцінка питанню визначення розміру середнього заробітку із урахуванням розміру окладів прокурорів установлених:

-постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури";

-постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 11 грудня 2019 року (яка набрала чинність 16.01.2020 року та якою, з-поміж іншого, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур) тастатті 81 Закону № 1697-VII.

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що в аргументації відповідача в цій частині є певна рація, адже прокурори, зокрема ГПУ, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату відповідно до Постанови № 505. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно з Постановою № 1155 тастатті 81 Закону № 1697-VII.

Виплата заробітної плати згідно з Постановою № 1155 істатті 81 Закону № 1697-VII пов`язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені" / "оновлені" прокуратури (відповідно доЗакону № 113-IX).

Верховний Суд, також, зауважив, що з набранням чинності Постанови № 1155 не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно доЗакону № 113-IX). Цей процес був триваючим, тож вочевидь виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітні плати відповідно до різних нормативно-правових актів (відповідно до Постанови № 505 і Постанови № 1155).

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що внаслідок реформування органів прокуратури в їхній системі відбувалися зміни, що супроводжувались, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. У зв`язку із цим відбулось розмежування оплати праці тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію і можуть бути переведені на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, і прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

Отже, у спірний період з травня 2020 року по 28 жовтня 2021 року для нарахування позивачу заробітної плати та інших виплат, Дніпропетровська обласна прокуратура мала керуватисяпостановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Разом з тим, суд зазначає, що позивач просить стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури недоотриману частину саме заробітної плати.

При цьому, відповідно до доказів долучених до матеріалів справи, позивач після винесення наказу про поновлення на посаді, до роботи не приступив, заробітна плата за спірний період не нараховувалась, а нарахована позивачу, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/12712/20 від 16.08.2021 року, сума у розмірі 327514, 56 грн. є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, а не заробітною платою.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов не є доведеним та обґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938), Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення недоотриманої частини заробітної плати - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04.03.2022 року.

Суддя М.В. Дєєв