Ухвала суду № 103611091, 17.02.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2022 Справа №607/6159/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в особі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., стягувача ОСОБА_1 , представника ДВС

розглянувши скаргу ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця та на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), стягувач ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд на дії (бездіяльність) державного виконавця та на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), стягувач ОСОБА_1 , просить скасувати постанови про арешт коштів боржника ВП № 65547434 від 09.06.2021р.; про арешт коштів боржника ВП № 65547434 від 18.06.2021р.; про арешт коштів боржника ВП № 65547434 від 14.09.2021р.

Перевіривши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.

Так, скаржник просить скасувати постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2021р., від 18.06.2021р. та від 14.09.2021р.

Згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту а частини першої статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Як видно із правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 № 925/308/13-г, за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

Скаржник стверджує, що він дізнався про оскаржувані постанови через свого представника 13.10.2021 року, при цьому мав доступ до єдиного реєстру виконавчих проваджень, із якого надав копії постанов. Крім того, як видно із розписки ОСОБА_2 , останній ознайомився із матеріалами виконавчого провадження 13.10.2021 року.

Із скаргою до суду ОСОБА_2 звернувся 06.01.2021 року, через два місяці, тобто із попуском 10-денного строку, із клопотанням про поновлення пропущеного строку не звертався.

Суд в судовому засіданні 11.02.2022 року надавав можливість представнику надати клопотання про поновлення строку для прийняття спадщини та надати докази поважності причин пропуску строку, однак, такі докази надано не було, в судове засідання представник не з`явився.

За відсутності такого клопотання, із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, з урахуванням положень закріпленого принципу дизпозитивності у цивільному процесі, ініціатива порушення питання щодо поновлення процесуального строку належить учаснику провадження у справі, за відсутності якої у суду відсутні підстави вирішувати питання про поновлення вказаного строку, оскільки суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 № 925/308/13-г).

Ураховуючи, що скаржник у цій справі не порушував питання про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні, а відповідно і щодо поважності пропуску цього строку, тому суд не може розглянути та не розглядали у спірних правовідносинах відповідні питання, не ухвалювали рішення щодо поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Оскільки скаржником пропущено встановлений законом десятиденний строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, із заявою про поновлення пропущеного строку такий не звертався, вважаю скаргу на дії державного виконавця слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 183, 259, 260, 353, 447, 449 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця та на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), стягувач ОСОБА_1 - залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. М. Позняк