Ухвала суду № 103609995, 03.03.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9015/21

1-кп/308/876/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Дергачової Н.В., за участі секретаря судового засідання Стегней К.В., у присутності: прокурора Трофіменкова О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , та їх захисника Мухомедьянова В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/308/876/21 (справа № 308/9015/21), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000001001 від 02 вересня 2020 року, про обвинувачення, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Минай Ужгородського району Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП №9», раніше судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Озаричі Конотопського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП № 9» раніше судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2021 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/308/876/21 (справа № 308/9015/21), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000001001 від 02 вересня 2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 189, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_2 увчиненні кримінальнихправопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.07.2021 року справу було розподілено на суддю Дергачову Н.В.

За ухвалою від 15.07.2021 року судом було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

За ухвалоювід 23.07.2021року судомбуло обрановідносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 17 вересня 2021 року включно.

Обрано відноснообвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 17 вересня 2021 року включно.

У подальшому строк дії запобіжного заходу щодо обвинувачених неодноразово продовжувався, останній раз за ухвалою від 10.01.2022 року на строк до до 09 березня 2022 року включно.

В судовому засіданні 03.03.2022 року прокурор подав клопотання від 02.03.2022 року за яким просить суд: продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Минай, громадянина України, українця за національністю, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 терміном на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив наступне.

Наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

На даний час у вказаному провадженні наявні такі ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, який інкримінуються ОСОБА_1 , є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. ОСОБА_1 особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі може незаконно впливати на потерпілого, а також його родичів та осіб яких необхідно встановити та допитати в якості свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показів на його користь. Також ОСОБА_1 , будучи на волі матиме можливість застосувати насильство чи інший тиск сам, чи за участі своїх знайомих, до потерпілого, його знайомих, свідків, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При оцінці доведеності даного ризику слід врахувати сам характер кримінального правопорушення, а саме спосіб його вчинення. Крім цього, ОСОБА_1 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із потерпілим та схиляти його до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати ще на понятих, експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання з метою створення собі алібі.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. 4 Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, на протязі тривалого часу відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, не маючи іншого джерела доходів, може продовжити свою злочинну діяльність. Зазначені факти свідчать про постійну стійку кримінально-протиправну поведінку ОСОБА_1 , що дають підстави вважати, що перебуваючи на волі останній продовжить свою злочинну діяльність та матиме можливість вчиняти насильницькі дії відносно потерпілого ОСОБА_3 , його знайомих та родичів.

Таким чином, з метою запобігання вчинити обвинуваченим ОСОБА_1 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у продовженні обраного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Взявши до уваги зазначені вище обставини, приходжу до висновку, про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою. Слід також зазначити, що вищезазначені ризики, передбачені ст. 177КПК не зменшилися, після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 на даному етапі є виправданим.

В судовому засіданні 03.03.2022 року захисник обвинуваченого ОСОБА_1 Мухомедьянов В.А. категорично заперечив проти задоволення судом зазначеного клопотання, просив суд з урахуванням воєнного стану звільнити ОСОБА_1 , який буде захищати свою Батьківщину.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до вимог ст.177КПК України - метою застосуваннязапобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на ньогопроцесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо доцільності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 60 днів, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189, як організатора у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та за ч. 2 ст. 255-1 КК України, за умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, за відсутності ознак зазначених у ч. 5 статті 255 КК України, вчинене в установах виконання покарань, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте на цей час обвинуваченому ОСОБА_1 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, оскільки як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень така не оскаржувалася відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні та не була скасована слідчим суддею, відповідно кримінальне провадження із обвинувальним актом було направлено до суду.

Судом перевірено чи продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання саме такого запобіжного заходу і на існування яких на цей час наполягає прокурор та встановлено наступне.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно обумовлюється тяжкістю покарання за кримінальні правопорушення за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, один з яких є особливо тяжким злочином, а також тим фактом, що ОСОБА_1 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України, тобто за особливо тяжкий злочин, за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2018 року, та за вироком Львівського апеляційного суду від 08.12.2020 року у справі № 308/4008/15-к, та повністю відбув покарання за цим вироком, після винесення цього вироку йому було пред`явлено обвинувачення за аналогічний особливо тяжкий злочин за ч. 3 ст. 187 КК України, який був чинений до постановлення попереднього вироку, за який він був засуджений за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2019 року у справі № 308/5444/16-к, який на цей час також законної сили. На цей час йому пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні щодо тяжкого та особливо тяжкого злочину, що свідчить про свідоме небажання ОСОБА_1 ставати на шлях виправлення, а відтак, слід погодитися із прокурором, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Ризик незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України на цій стадії розгляду кримінального провадження підтверджується відомостями, зазначеними у Реєстрі матеріалів досудового розслідування, згідно якого у цьому кримінальному провадженні було допитано у якості свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , допитано потерпілого ОСОБА_3 , та проведено ряд експертиз, відтак слід погодитися із прокурором, що обвинувачений ОСОБА_1 шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі може незаконно впливати на свідків, експертів, потерпілого, а також його родичів з метою дачі, зміни ними показів на його користь. При оцінці доведеності даного ризику суд також враховує сам характер кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 та спосіб їх вчинення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим фактом, що ОСОБА_1 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України, тобто за особливо тяжкий злочин, за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2018 року, та за вироком Львівського апеляційного суду від 08.12.2020 року у справі № 308/4008/15-к, та повністю відбув покарання за цим вироком, проте після винесення цього вироку йому було пред`явлено обвинувачення за аналогічний особливо тяжкий злочин за ч. 3 ст. 187 КК України, який був чинений до постановлення попереднього вироку, за який він був засуджений за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2019 року у справі № 308/5444/16-к, який на цей набув законної сили. На цей час йому пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні щодо тяжкого та особливо тяжкого злочину, що свідчить про свідоме небажання ОСОБА_1 ставати на шлях виправлення, а відтак, обґрунтовує цей ризик.

Слід погодитися із прокурором, що зазначені факти свідчать про постійну стійку кримінально-протиправну поведінку ОСОБА_1 , що дають підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність.

Що ж стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд не вбачає обґрунтованих підстав для існування цього ризику, окрім припущень прокурора.

З огляду на викладене судом встановлено, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, оскільки судом досліджено лише половину доказів, а свідки та потерпілий не допитувалися.

Суд також враховує, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Таке рішення ухвалено у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони й відповідно до українського законодавства.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації (далі мобілізація). Мобілізацію вказано провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської,Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Як зазначено у п. 3 роз`яснення Верховного Суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» суди, здійснюючи правосуддя в умовах воєнного стану, мають зважати на те, що згідно зі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Відповідно до п. 7, 8 Рекомендацій Ради Суддів України від 02.03.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам слід зосередитись виключно на проведенні невідкладних судових розглядів (взяття під варту, продовження строків тримання під вартою). До вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Відтак суд при вирішення зазначеного клопотання також враховує об`єктивну неможливість продовження дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні через воєнний стан, який зумовлює відсутність спеціаліста задля забезпечення відтворення відеодоказів, оскільки всі працівники поліції на цей час задіяні у забезпеченні безпеки міста та громадян.

Суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Минай Ужгородського району Закарпатської області, українець за національністю, громадянин України, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, утриманців не має, на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП № 9», раніше неодноразово судимий за особливо тяжкі злочини проти власності, у інших кримінальних провадженнях до нього також обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки злочини вчинялися із застосуванням насильства щодо потерпілих.

Стороною захисту суду не надано жодних доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що він залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, не буде чинити тиск на свідків, експертів та потерпілого.

Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 інших більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначенимст. 177 КПК України,з оглядуйого схильністьдо вчиненняособливо тяжкихзлочинів таспецифіку цьогокримінального провадження,що надаєсуду підставидійти висновкупро необхідністьпродовження строкураніше обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодообвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 30 квітня 2022 року включно.

Прокурор подав клопотання від 02.03.2022 року за яким просить суд: продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачуваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Озаричі, Конотопського району, Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, раніше судимого, строком на 60 днів

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив наступне.

Наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Ризики, якими керувався суд при обранні такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшились та не припинили існувати, наявні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою на даний час мають місце. Зокрема, наявні такі ризики, передбачені ст. 177 КПК України:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_2 , є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. А також слід врахувати той факт, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим та фактично проживаючим за межами Закарпатської області, вчинив кримінальне правопорушення не за місцем свого постійного місця проживання, ніде не працює, не має постійного джерела доходу, його майновий стан є незадовільним, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування та суду.

Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. ОСОБА_2 особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі може незаконно впливати на потерпілого, а також його родичів та осіб яких необхідно встановити та допитати в якості свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показів на його користь. Також ОСОБА_2 , будучи на волі матиме можливість застосувати насильство чи інший тиск сам, чи за участі своїх знайомих, до потерпілого, його знайомих, свідків, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При оцінці доведеності даного ризику слід врахувати сам характер кримінального правопорушення, а саме спосіб його вчинення - вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, ОСОБА_2 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із потерпілим та схиляти його до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином ОСОБА_2 зможе впливати ще на понятих, експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. 3.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_2 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання з метою створення собі алібі.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, на протязі тривалого часу офіційно не працює, не маючи іншого джерела доходів, може продовжити свою злочинну діяльність, в обґрунтування чого слід зазначити, що він притягався до кримінальної відповідальності за корисливий злочини, зокрема був раніше засуджений 12.07.2018 року вироком Виноградівського районного суду за ч. 4 ст. 187 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 17.02.2021 Апеляційним судом у Львівській області вирок Виноградівського районного суду переглянуто, та призначено остаточне покарання 8 років 2 місці позбавлення волі, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України був звільнений.

Зазначені факти свідчать про постійну стійку кримінально-протиправну поведінку ОСОБА_2 , що дають підстави вважати, що перебуваючи на волі останній продовжить свою злочинну діяльність та матиме можливість вчиняти насильницькі дії відносно потерпілого ОСОБА_3 , його знайомих та родичів. Таким чином, з метою запобігання вчинити обвинуваченим ОСОБА_2 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.

Взявши до уваги зазначені вище обставини, приходжу до висновку, про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою. Слід також зазначити, що вищезазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК не зменшилися, після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 на даному етапі є виправданим, що й зумовило звернення до суду із цим клопотанням.

В судовому засіданні 03.03.2022 року захисник обвинуваченого ОСОБА_2 Мухомедьянов В.А. категорично заперечив проти задоволення судом зазначеного клопотання, оскільки з урахуванням воєнного стану вважає, що його слід відпустити додому до сім`ї задля забезпечення їх безпеки.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника, проте пояснив суду, що він не військовозобов`язаний, у армії не служив, на військовій кафедрі не навчався, має інвалідність, яка перешкоджає проходженню ним військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до вимог ст.177КПК України - метою застосуваннязапобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на ньогопроцесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо доцільності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на строк до 60 днів, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують за ч. 2 ст. 189, а саме: вимаганні передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та за ч. 1 ст. 255-1 КК України, за умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, за відсутності ознак зазначених у ч. 5 статті 255 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте на цей час обвинуваченому ОСОБА_2 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, оскільки як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень така не оскаржувалася відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні та не була скасована слідчим суддею, відповідно кримінальне провадження із обвинувальним актом було направлено до суду.

Судом перевірено чи продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання саме такого запобіжного заходу і на існування яких на цей час наполягає прокурор та встановлено наступне.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно обумовлюється тяжкістю покарання за кримінальні правопорушення за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, які є тяжкими злочинами, а також тим фактом, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим та фактично проживаючим за межами Закарпатської області, вчинив кримінальне правопорушення не за місцем свого постійного місця проживання, ніде не працює, не має постійного джерела доходу, його майновий стан є незадовільним, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України на цій стадії розгляду кримінального провадження підтверджується відомостями, зазначеними у Реєстрі матеріалів досудового розслідування, згідно якого у цьому кримінальному провадженні було допитано у якості свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , допитано потерпілого ОСОБА_3 , та проведено ряд експертиз, відтак слід погодитися із прокурором, що обвинувачений ОСОБА_2 шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі може незаконно впливати на свідків, експертів, потерпілого, а також його родичів з метою дачі, зміни ними показів на його користь. При оцінці доведеності даного ризику суд також враховує сам характер кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 та спосіб їх вчинення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим фактом, що зважаючи на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, на протязі тривалого часу офіційно не працює, не маючи іншого джерела доходів, може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки раніше він вже притягався до кримінальної відповідальності за корисливий особливо тяжкий злочини, зокрема був раніше засуджений 12.07.2018 року вироком Виноградівського районного суду за ч. 4 ст. 187 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 17.02.2021 Апеляційним судом у Львівській області вирок Виноградівського районного суду переглянуто, та призначено остаточне покарання 8 років 2 місці позбавлення волі, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України був звільнений.

Що ж стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд не вбачає обґрунтованих підстав для існування цього ризику, окрім припущень прокурора.

З огляду на викладене судом встановлено, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, оскільки судом досліджено лише половину доказів, а свідки та потерпілий не допитувалися.

Суд також враховує, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Таке рішення ухвалено у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони й відповідно до українського законодавства.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації (далі мобілізація). Мобілізацію вказано провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської,Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Як зазначено у п. 3 роз`яснення Верховного Суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» суди, здійснюючи правосуддя в умовах воєнного стану, мають зважати на те, що згідно зі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Відповідно до п. 7, 8 Рекомендацій Ради Суддів України від 02.03.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам слід зосередитись виключно на проведенні невідкладних судових розглядів (взяття під варту, продовження строків тримання під вартою). До вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Відтак суд при вирішення зазначеного клопотання також враховує об`єктивну неможливість продовження дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні через воєнний стан, який зумовлює відсутність спеціаліста задля забезпечення відтворення відеодоказів, оскільки всі працівники поліції на цей час задіяні у забезпеченні безпеки міста та громадян.

Суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Озаричі Конотопського району Сумської області, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, не працює, не одружений, утриманців не має, на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП № 9», раніше судимий за особливо тяжкий злочин, тобто не має міцних соціальних зв`язків та зареєстрованого місця проживання у Закарпатській області.

Стороною захисту суду не надано жодних доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що він залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, не буде чинити тиск на свідків, експертів та потерпілого.

Суд також враховує, що як пояснив суду сам обвинувачений, він не військовозобов`язаний, у армії не служив, на військовій кафедрі не навчався, має інвалідність, яка перешкоджає проходженню ним військової служби за станом здоров`я.

Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 інших більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначенимст. 177 КПК України, з огляду його схильність до вчинення особливо тяжких злочинів та специфіку цього кримінального провадження, що дає підстави суду дійти висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України,строку діїраніше обраногозапобіжний заходуу виглядітримання підвартою безвизначення розмірузастави,на періодрозгляду кримінальногопровадження,але небільше ніжна 60днів,тобто до09березня 2022року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181-186, 193-197, 331, 392, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, строк дії раніше обраного запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 30 квітня 2022 року включно.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, строк дії раніше обраного запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 30 квітня 2022 року включно.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Н.В. Дергачова