Рішення № 103607395, 22.02.2022, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

22 лютого 2022 року Справа № 926/4740/21

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Гагаріна Юрія, 4, код 33173863)

до Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Площа Центральна, 1, код 36068147),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Б. Хмельницького, 64-А, код 44158575),

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

представники:

від позивача Гречин І.Б., Карча О.В., Подгорецька О.В.;

від відповідача та третьої особи Баланецький О.Д.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Приватне підприємство «Гранд-Інвестбуд» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради та Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, в якому просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005, розташованої у м. Чернівці по вул. Комарова Володимира, 28-Г.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Приватним підприємством «Гранд-Інвестбуд» на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2005 придбано у Закритого акціонерного товариства «Трансмост» нерухоме майно рекреаційний комплекс «Озерне», який розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, 28-Г.

Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,8965 га за кадастровим номером 7310136300:11:003:0005 у м. Чернівці, по вул. Комарова Володимира, 28-Г, яка на момент вчинення правочину між позивачем та продавцем ЗАТ «Трансмост» перебувала у постійному користуванні останнього на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 16.11.1995 року серії І-ЧВ №000303. В акті зазначено, що земельну ділянку надано для реконструкції кафе «Озерне».

Внаслідок набуття позивачем права власності на нерухоме майно - рекреаційний комплекс «Озерне» до нього в силу положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8965 га.

З метою оформлення права постійного користування земельною ділянкою Приватне підприємство «Гранд-Інвестбуд» неодноразово впродовж 2019-2021 років зверталось до відповідачів з відповідним запитом, однак отримувало відмову.

Згідно нової редакції позовної заяви від 06.12.2021, поданої на усунення недоліків первісної позовної заяви, позивач визначив відповідачем Чернівецьку міську раду, натомість Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Предмет спору не змінено.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а в разі залишення поза увагою викладені доводи на підставі ст. 267 ЦК України при прийнятті рішення застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову у зв`язку з її спливом, з огляду на наступне:

1) у позовній заяві позивач застосовує норми законодавства, редакція яких не діяла станом на день переходу права власності на об`єкт нерухомого майна;

2) Земельний кодекс України чітко розділяє поняття права користування та права постійного користування землею;

3) законодавство не передбачає безумовного переходу права користування чи власності на земельну ділянку при переході права власності на об`єкти нерухомого майна, а потребує відповідного переоформлення;

4) правовий статус позивача не дозволяє набувати права постійного користування землею;

5) при застосуванні норм, які передбачають перехід права користування чи власності на землю при переході права власності на об`єкти нерухомого майна в редакції статті Земельного кодексу 2019 року, то в силу закону (пункт в частини 1 статті 141 ЗК України) у продавця відсутнє право постійного користування землею у зв`язку припиненням його діяльності у 2017 році;

6) наявність діючого рішення відповідача від 02.09.2021 №426 унеможливлює задоволення позову;

7) набуття права власності чи користування земельними ділянками комунальної власності неможливе за рішенням суду, оскільки розпорядження такими землями законодавець відносить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування (стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

8) у позивача відсутнє порушене право та пропущені строки позовної давності для звернення до суду.

Приватне підприємство «Гранд-Інвестбуд» подало відповідь на відзив, в якому зазначає, що вимоги позовної заяви є обґрунтованими, оскільки на момент вчинення правочину між позивачем та продавцем земельна ділянка перебувала у постійному користуванні останнього на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 16.11.1995 (а не на праві оренди), однак договором купівлі-продажу не було врегульовано порядок користування земельною ділянкою внаслідок набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна. Вважає, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою на підставі ст. 377 ЦК України, посилання відповідача про неможливість набуття приватними підприємствами права постійного користування земельними ділянками відповідно до ст. 92 ЗК України не підлягає застосуванню, оскільки відповідачем неправильно ототожнено поняття «набуття» та «переходу».

Щодо відсутності порушеного права та пропуску строку позовної давності зазначає, що відповідачем було порушено право позивача на постійне користування земельною ділянкою неодноразовою відмовою в його оформленні впродовж 2019-2021 років, натомість позовна давність, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, позивачем не пропущена, так як позивач звернувся до відповідача 22.04.2019 із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування, 17.08.2021 із заявою про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, внаслідок чого отримав відмову.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 24.11.2021 позовну заяву Приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» залишено без руху через її не відповідність вимогам частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України та зобов`язано позивача вказати зміст позовних вимог, який заявлено до кожного з відповідачів.

Після усунення недоліків позовної заяви суд ухвалою від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, призначено підготовче засідання на 23.12.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

14.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні, а в разі залишення поза увагою викладені доводи на підставі ст. 267 ЦК України при прийнятті рішення застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову у зв`язку з її спливом.

22.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 23.12.2021 оголошено перерву до 18.01.2022, а 18.01.2022 до 02.02.2022.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 02.02.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 22.02.2022.

У судовому засіданні 22.02.2022 представники позивача позовні вимоги підтримала та просили задовольнити. Натомість представник відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених відзиві на позов, просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

21 січня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Трансмост» (продавець) та Приватним підприємством «Гранд-Інвестбуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б., відповідно до якого останній набув у власність нерухоме майно - рекреаційний комплекс «Озерне», який розташований за адресою: м. Чернівці, вулиця Комарова Володимира, 28-Г.

Вищезазначений рекреаційний комплекс «Озерне» складається з наступних будівель та споруд: ресторан «Товстий мельник», позначений в технічній документації літерою «А», загальною площею 1001,30 кв.м.; будівля, позначена в технічній документації літерою «Г», загальною площею 144,40 кв.м.; вбиральня, позначена в технічній документації літерою «Д», загальною площею 23,40 кв.м.; бар «Шашлична», позначений в технічній документації літерою «Б»; бар «Острів», позначений в технічній документації літерою «В»; басейн І; літня сцена ІІ.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,8965га, кадастровий номером 7310136300:11:003:0005, у м. Чернівці, по вул. Комарова Володимира, 28-Г, яка перебувала у постійному користуванні ЗАТ «Трансмост» на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 16.11.1995 року серія І-ЧВ №000303, виданого відповідно до рішення Чернівецької міської ради народних депутатів від 26.09.1995 року, який міститься в матеріалах справи.

У вказаному акті на право постійного користування, визначено, що земельну ділянку, площею 0,8965 га було надано у постійне користування ЗАТ «Трансмост» для реконструкції кафе «Озерне».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2015 року №НВ- 7301127322015 державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:11:003:0005 здійснено 13.08.2015 року.

Листом від 22.04.2019 року вих. №22/04-19 та від 24.09.2019 року вих. №24/09-19 ПП «Гранд-Інвестбуд» звернулось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради із заявами про надання дозволу на складання проекту відведення в постійне користування земельної ділянки, що знаходиться у м. Чернівці, вул. Комарова, 28-Г, для обслуговування рекреаційного комплексу «Озерне» на правах, що були у попереднього землекористувача.

Рішенням Чернівецької міської ради від 26.09.2019 року №1874 Приватному підприємству «Гранд-Інвестбуд» відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вулиця Комарова Володимира, 28-Г, площею 0,8965 га у постійне користування, у зв`язку з тим, що приватні підприємства не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками в розумінні ст. 92 ЗК України.

В подальшому, листом від 18.12.2019 року вих. №18/12/19 позивач звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин із заявою щодо відведення спірної земельної ділянки в постійне користування.

Листом від 03.01.2020 року вих. №04/01-08/1-4484 №04/01-08/1-3327 Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин повідомлено ПГІ «Гранд-Інвестбуд» про те, що рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 20.12.2019 року №2015 ПП «Гранд-Інвестбуд» відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Комарова, 28-Г, площею 0,8965 та в постійне користування для обслуговування рекреаційного комплексу «Озерне», у зв`язку із суперечністю приписам статті 92 Земельного кодексу України.

Листом від 31.01.2020 року ПП «Гранд-Інвестбуд» звернулось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою № 31/01-20 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Комарова Володимира, 28-Г, площею 0,8965 га в постійне користування, у відповідь отримало лист від 11.02.2020 року №04/01-08/1-400, в якій Департамент посилається на Рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 29.09.2019 року №1874 на підставі якого позивачу відмовлено у наданні вище вказаного дозволу.

Листами від 17.08.2021 року вих. №17/08-21, від 19.08.2021 року вих. №19/08- 21, заявою від 30.09.2021 року, від 04.10.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявами про визнання та оформлення права постійного користування приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» на постійне користування земельною ділянкою, площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005, у м. Чернівці, - по вул. Комарова Володимира, 28-Г, проте, листами від 14.09.2021 року вих. №24/01-08- 1-1152/0,1,2, 25.10.2021 року вих. № 24/01-08/1-2082, № 24/01-08/1-2186 Департаментом урбаністики та архітектури повідомлено про те, що ПП «Гранд- Інвестбуд» не є особою, яка мала б набувати право постійного користування земельною ділянкою, а тому вирішити питання щодо надання у постійне користування земельну ділянку немає можливості.

Окрім цього, між позивачем та відповідачами велось листування щодо надання роз`яснень для врегулювання питання землекористування ПП «Гранд- Інвестбуд» спірною земельною ділянкою, на тих самих умовах та у тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача.

02.09.2021 року Чернівецька міська рада прийняла рішення №426, яким визнала таким, що втратив чинність, пункт 38.1 рішення виконавчого комітету міської ради від 18.12.2001 №1041/25 «Про надання в користування та оренду, передачу у приватну власність земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині надання ЗАТ «Трансмост» земельної ділянки за адресою вул. Комарова, площею 0,8965га (кадастровий номер 7310136300:11:003:0005) у постійне користування для обслуговування кафе «Озерне» та будівництва літньої сцени за рахунок земель запасу міста та визнала таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею від 16.11.1995 р. №521, виданий ЗАТ «Трансмост», у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до ПП «Гранд-Інвестбуд», а ПП «Гранд-Інвестбуд» оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.01.2022 №295508043, рекреаційний комплекс «Озерне» складається з: ресторану «Товстий мельник» літ «А» - 1001,3 кв.м., будівлі літ. «Г» - 144,40 кв.м., вбиральні літ. «Д» - 23,40 кв.м., бар «Шаглична» літ. «Б», бар «Острів» літ. «В», басейн І, літня сцена ІІ, який розташований за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, 28-Г, перебувають у власності Приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» з 15.02.2005, форма власності приватна.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Предметом спору є вимоги позивача про визнання права постійного користування земельною ділянкою на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка була надана ЗАТ «Трансмост» на підставі рішення Чернівецької міської ради народних депутатів від 26.09.1995 року, а Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.

21 січня 2005 року ЗАТ «Трансмост» продало ПП «Гранд-Інвестбуд» нерухоме майно - рекреаційний комплекс «Озерне», який розташований за адресою: м. Чернівці, вулиця Комарова Володимира, 28-Г.

13.08.2015 землекористувачем здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:11:003:0005, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2015 року №НВ- 7301127322015.

Позов про визнання права постійного користування земельною ділянкою мотивований набуттям позивачем права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці.

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто 21 січня 2005 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Отже, стаття 120 ЗК України у вказаній редакції визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Разом з тим, для правильного вирішення спору необхідно проаналізувати статтю 120 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у повному обсязі та взаємозв`язку її окремих частин.

Зазначена норма в цей період закріплювала самостійні правові режими права користування земельною ділянкою та права власності на розташовані на цій земельній ділянці об`єкти нерухомості, згідно з якими перехід права власності на будівлю та споруду до набувача нерухомого майна не тягнув за собою безумовного переходу права користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Відтак, ЗК України з 2002 року до 2007 року визнавав земельну ділянку і будівлю чи споруду на цій земельній ділянці самостійними об`єктами цивільно-правового обігу.

За умов, передбачених положеннями частин першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), унаслідок виникнення права власності на будівлі та споруди може виникати право користування земельною ділянкою, тобто на підставі договору оренди, оскільки стаття 141 ЗК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин мала вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою і перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, не зумовлювала припинення права користування земельною ділянкою.

Однак із набуттям чинності ЦК України 01 січня 2004 року в редакції Закону України № 435-IV правовідносини щодо користування земельною ділянкою було врегульовано наступним чином.

Відповідно до частини 2 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто 21 січня 2005 року) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З 01 січня 2004 року виникла «юридична колізія», тобто розбіжності в змісті двох або більше чинних законодавчих актів, прийнятих з одного й того ж питання, а саме між частиною першою статті 120 ЗК України та частиною першою статті 377 ЦК України.

Колізійні правові акти і норми є контроверзними, бо розбігаються за результатами їх регулятивної дії на суспільні відносини.

З погляду кола врегульованих відносин і стаття 377 ЦК України, і стаття 120 ЗК України регулювали однакове коло суспільних відносин, і незастосування більш пізньої статті 377 ЦК України суперечило б, на думку суду, уявній волі законодавця. З огляду на це застосування до відносин, що виникли після 01 січня 2004 року (як у справі, яка розглядається), положень статті 377 ЦК України є виправданим.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна рекреаційного комплексу «Озерне» укладено 21 січня 2005 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 120 ЗК України з погляду її дії в часі у редакції, чинній на той час, а саме: при переході права власності на будівлю і споруду право користування земельною ділянкою може переходити на підставі договору оренди.

Разом з тим, набувачем майна (позивачем) на момент його набуття у власність не було укладено договір оренди.

У даному випадку йдеться про захист права власника нерухомого майна, набутого без вирішення в подальшому питання про укладення договору оренди земельної ділянки, на якій воно розташоване, з урахуванням балансу інтересів як власника такого майна, так і власника земельної ділянки, на якій розташована відчужена нерухомість.

З огляду на те, що позивач не мав наміру (не виявляв бажання) укладати договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, суд застосовує принцип диспозитивності цивільного процесу (стаття 11 ЦПК України), який передбачає право осіб, які беруть участь у справі, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Наведене розуміння положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України як норм, які закріплюють принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі розміщеного на ній об`єкту нерухомості є усталеним, в його основу покладено слідування землі за об`єктом нерухомості та його спрямованістю фактично є об`єднання юридичної долі двох окремих об`єктів нерухомості (земельної ділянки та будівлі, споруди).

Втім таке розуміння юридичної долі земельної ділянки із застосуванням підходу автоматичного слідування землі за об`єктом нерухомості не завжди відповідає питанням практики. Крім того, на практиці зовсім не працюючими виявилися положення ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» щодо «автоматичного» припинення договору про встановлення права користування земельною ділянкою, в тому числі оренди земельної ділянки у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на ній, і виникнення права користування такою земельною ділянкою у нового власника нерухомого майна.

Чинне законодавство України передбачає дотримання встановленого порядку укладення та припинення договорів. В разі коли об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці державної або комунальної власності, передача в користування (в т.ч. оренду) такої земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Водночас суд зазначає, що за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, в якій наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.

Доводи відповідача про те, що у продавця відсутнє право постійного користування землею у зв`язку припиненням його діяльності у 2017 році (пункт в частини 1 статті 141 ЗК України), є необґрунтованими, оскільки ним відчужено майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, ще у 2005 році. Таким чином, ЗАТ «Трансмост» вибуло із правовідносин щодо користування земельною ділянкою, відтак право користування земельною ділянкою не припинилося.

Таким чином, суд вважає, що внаслідок набуття Приватним підприємством «Гранд-Інвестбуд» права власності на нерухоме майно до нього в силу положень ч. 2 ст. 377 ЦК Укрїни у редакції, чинній н момент виникнення спірних правовідносин, перейшло право постійного користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, в силу прямої вказівки закону.

Стосовно покликання представника відповідача на те, що наявність діючого рішення Чернівецької міської ради від 02.09.2021 №426 про визнання таким, що втратив чинність, пункт 38.1 рішення виконавчого комітету міської ради від 18.12.2001 №1041/25 «Про надання в користування та оренду, передачу у приватну власність земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині надання ЗАТ «Трансмост» земельної ділянки за адресою вул. Комарова, площею 0,8965га (кадастровий номер 7310136300:11:003:0005) у постійне користування для обслуговування кафе «Озерне» та будівництва літньої сцени за рахунок земель запасу міста, унеможливлює задоволення позову, суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.

Суд вважає, що дане рішення відповідача не впливає на правовідносини, що виникли після набуття права власності на майно новим власником майна та не тягне настання будь-яких правових наслідків для нього.

Щодо позиції відповідача про те, що наявність рішень Чернівецької міської ради від 26.09.2019 року №1874 та від 20.12.2019 року №2015, унеможливлює задоволення позову, якими Приватному підприємству «Гранд-Інвестбуд» відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вулиця Комарова Володимира, 28-Г, площею 0,8965 га у постійне користування, у зв`язку з тим, що приватні підприємства не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками в розумінні ст. 92 ЗК України, суд зазначає, що вказані рішення не перешкоджають у задоволенні позову у справі з даним предметом спору, оскільки в цій справі судом надається оцінка не правомірності надання спірної земельної ділянки у постійне користування, а факту автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

При цьому суд зазначає, що дані правові норми регулюють питання переходу права постійного користування земельною ділянкою в результаті набуття ним власності на об`єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці, а не питання набуття права постійного користування земельною ділянкою, яке регулюється ст. 92 ЗК України.

Доводи відповідача про те, що набуття права власності чи користування земельними ділянками комунальної власності неможливе за рішенням суду, оскільки розпорядження такими землями законодавець відносить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, суд також відхиляє з огляду на те, що питання розпорядження спірною земельною ділянкою вже було вирішено відповідно до рішення Чернівецької міської ради народних депутатів від 26.09.1995 року, на підставі якого ЗАТ «Трансмост» видано Державний акт на право постійного користування землею від 16.11.1995 року серія І-ЧВ №000303. Суд у даному випадку лише підтверджує чи не підтверджує факт переходу права постійного користування землею від відчужувача нерухомого майна, розташованого на ній, до набувача такого майна, що прямо передбачено законом.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про оформлення права користування земельною ділянкою, однак отримував відмову, що свідчить про порушення його прав з боку відповідача.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що до позивача перейшло права постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

V. Позовна давність.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача, вказану заяву також обґрунтував під час розгляду справи по суті.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (рішення у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» за заявою №14902/04, рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства за заявами №№ 22083/93, 22095/93).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності із вимогами про скасування рішення міськради з огляду на таке.

22.04.2019 року вих. №22/04-19 та 24.09.2019 року вих. №24/09-19 ПП «Гранд-Інвестбуд» звернулось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради із заявами про надання дозволу на складання проекту відведення в постійне користування земельної ділянки, що знаходиться у м. Чернівці, вул. Комарова, 28-Г, для обслуговування рекреаційного комплексу «Озерне» на правах, що були у попереднього землекористувача.

Рішенням Чернівецької міської ради від 26.09.2019 року №1874 Приватному підприємству «Гранд-Інвестбуд» відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, у зв`язку з тим, що приватні підприємства не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками в розумінні ст. 92 ЗК України.

За таких обстави суд прийшов до висновку, що саме з 26.09.2019 необхідно відраховувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки з даного моменту позивач дізнався про заперечення (порушення) його права відповідачем, відповідно даний строк давності на момент звернення з позовом не сплив.

VІ. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що до позивача на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто 21 січня 2005 року) перейшло права постійного користування земельною ділянкою площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005, розташованої у м. Чернівці по вул. Комарова Володимира, 28-Г, а, отже, позовні вимоги про є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2270 грн платіжними дорученнями №12 від 05.11.2021.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право Приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Гагаріна Юрія, 4, код 33173863) на постійне користування земельною ділянкою площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005, розташованої у м. Чернівці по вул. Комарова Володимира, 28-Г.

3. Стягнути з Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Площа Центральна, 1, код 36068147) на користь Приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Гагаріна Юрія, 4, код 33173863) 2270 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2022 року.

Суддя І.В. Марущак