Рішення № 103607190, 15.02.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2022 року Справа № 903/897/21

за позовом Фізичної особи - підприємця Федчишиної Світлани Василівни

до відповідача: Торгова компанія "Янекс" Ян Куздралінський ("Janex" Przedsiebiorstwo Handlowe Jan Kuzdralinski)

про стягнення 49 141,52 Євро

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Вижовець М.О.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: 03.11.2021 на адресу суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Федчишиної Світлани Василівни до Торгова компанія "Янекс" Ян Куздралінський ("Janex" Przedsiebiorstwo Handlowe Jan Kuzdralinski) про стягнення 49 141,52 Євро заборгованості, з яких : 46 841,78 Євро основного боргу та 2 299,74 Євро пені.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем зобов`язань згідно умов Контракту зовнішньоторгового за №16 -2021-PL від 16.06.2021 .

Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду на "07" грудня 2021 р. на 10:30 год. Запропоновано позивачу протягом 5 - ти робочих днів з дня отримання ухвали подати суду переклад на польську мову відповідної ухвали про відкриття провадження у справі з її нотаріальним засвідченням.

На виконання вимог ухвал суду від 08.11.2021, від 07.12.2021 та від 11.01.2022 позивач листами долучив до матеріалів справи переклад на польську мову ухвал про відкриття провадження у справі з її нотаріальним засвідченням та про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в призначені судові засідання 11.01.2022 та 15.02.2022 не з`явився, вимог ухвал суду від 08.11.2021, від 07.12.2021 та від 11.01.2022 не виконав, додаткових пояснень, заяв, клопотань суду станом на 15.02.2022 не надав , водночас був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим міжнародним повідомленням RE 4303201854А (а.с.45).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачено частинами першою та другою статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 7 цього ж Кодексу правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

За приписами частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України обов`язком суду є повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом частини першої статті 365 та статті 367 цього ж Кодексу іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

16.06.2021 між Торговою компанією "Янекс" Ян Куздралінський "Janex" Przedsiebiorstwo Handlowe Jan Kuzdralinski) (надалі - Покупець, Відповідач) та фізичною особою - підприємцем Федчишиною Світланою Василівною (надалі - Продавець, Позивач) було укладено Контракт зовнішньоторговий № 16 2021-PL (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується відвантажити, а Покупець - купити на умовах DAP- Палікіє, Польща (Інкотермс-2020) рослини і трави сушені (далі Товари) на загальну суму всіх поставок не вище 100.000,00 (сто тисяч) євро.

На виконання умов Контракту та на підставі інвойсу від 10.07.2021 відповідачу було поставлено одну партію товару вартістю 46 841,78 євро. Відповідно до інформації, зазначеної у міжнародній вантажно-митній декларації № UA 205050/2021/043778 Відповідач отримав товар 16 липня 2021 року в повному обсязі.

Відповідно до п.4.1 Контракту Покупець оплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі в день вивантаження товару на склад Покупця, а в разі, якщо це технічно виявляється неможливо, то вивантаження відбувається не пізніше 10:00 год. наступного робочого дня, датою вивантаження вважається дата, зазначена в міжнародній вантажно - митній декларації.

З матеріалів справи слідує, що станом на дату подання позову Відповідачем так і не виконано свого зобов`язання щодо оплати за поставлений товар.

22.09.2021 Позивачем направлено Відповідачу претензію щодо оплати заборгованості, яка залишена без виконання.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 307, 314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст.ст. 908, 909 ЦК України, що кореспондується зі ст. 307 ГК України, - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару не виконав, у зв`язку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 46 841,78 євро, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Щодо стягнення з Відповідача 2 299,74 євро пені за період з 17.07.2021 по 02.11.2021 суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 контракту сторони визначили, що у випадку прострочення оплати Покупцем в термін, зазначений в п.4.1 цього контракту, Покупець зобов`язаний заплатити пеню у розмірі 1% від суми інвойсу за кожен день прострочення (п. 4.3).

Нараховані позивачем 2 299,74 євро пені за період з 17.07.2021 по 02.11.2021 не оспорені відповідачем, підставні і підлягають до стягнення з відповідача згідно п. 4.3 контракту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Федчишиної Світлани Василівни до Торгова компанія "Янекс" Ян Куздралінський ("Janex" Przedsiebiorstwo Handlowe Jan Kuzdralinski) про стягнення 49 141,52 Євро з яких: 46 841,78 Євро основного боргу та 2 299,74 Євро пені за не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно контракту зовнішньоторгового №16-20210PL від 16.06.2021 підтверджуються належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 22 438,02 грн. відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України слід віднести на нього.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно ж із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Торгової компанії "Янекс" Ян Куздралінський "Janex" Przedsiebiorstwo Handlowe Jan Kuzdralinski) адреса: Палікіє Первше, 146,24-204 Палікіє, Польща (Palikije Pierwsze 146,24-204 Palikije POLAND, №7171000571) на користь Фізичної особи - підприємця Федчишиної Світлани Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 49 141,52 Євро заборгованості з яких: 46 841,78 Євро основного боргу, 2 299,74 Євро пені та 22 438,02 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

28.02.2022

СуддяМ. С. Шум