Ухвала суду № 103606996, 02.03.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16810/21

Провадження 2/521/1439/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2022 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

за участі секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» - Золотухіна Юрія Володимировича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» про визнання незаконними вимоги щодо сплати внесків до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувають матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» про визнання незаконними вимоги щодо сплати внесків до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

22.02.2022 року до суду була подана заява представником відповідача у справі про закриття провадження у справі, із посиланням на те, що вказаний спір із урахуванням позиції ВП ВС, висловленої у постанові від 20.09.2018 року у справі№813/6286/15, постанові ВП ВС від 06.02.2019 року у справі № 462/2646/17 та постанові ВС від 13.03.2019 р у справі 127/14625/16-ц, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

02.03.2022 року учасники в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та клопотання про закриття провадження у справі, суд вирішив задовольнити клопотання представника відповідача та закрити провадження у справ, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

У свою чергу, предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, значений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Тобто, ОСББ за своїм правовим статусом є особою приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), метою діяльності якої є реалізація інтересів визначеного кола приватних осіб та вирішення замість них питань у сфері отримання комунальних послуг та послуг утримання будинку і його прибудинкової території, вирішення інших завдань.

Велика палата Верховного суду вказує, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року.

Відповідно до частини другої статті 1 Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна

Частиною другою статті 4 Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 85 Цивільного кодексу України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Позивачем разом з позовною заявою було подано до суду рішення Одеської міської ради, в якій зазначено, що багатоквартирні будинки передаються за актом до ОСББ «Хвойний» у зв`язку з тим, що будинки за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , є єдиним майновим комплексом.

Ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, створенням юридичної особи, обранням виконавчого органу товариства, порушення порядку скликання загальних зборів, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а, також, спір стосується приватного інтересу, а саме права позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на думку позивача, при прийняття рішення установчими та загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18) і підстав для відступлення від такої позиції немає.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 378 ЦК України підстави для скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю є 1) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). 2) справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» про визнання незаконними вимоги щодо сплати внесків до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Керуючись ст.ст. 255,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» - Золотухіна Юрія Володимировича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» про визнання незаконними вимоги щодо сплати внесків до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хвойний» про визнання незаконними вимоги щодо сплати внесків до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку-закрити.

Ухвала набираєзаконної силинегайно післяїї проголошення,якщо іншене передбаченоцим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Окремо відрішення судуможуть бутиоскаржені вапеляційному порядкуухвали судупершої інстанціїщодо закриттяпровадження усправі.Апеляційна скаргана ухвалусуду подаєтьсяпротягом п`ятнадцятиднів здня їїпроголошення.Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.