Ухвала суду № 103606103, 03.03.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/6582/21

№ 1-кп/183/647/22

03 березня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Туза І.І.,

захисника Багмет М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № № 12021040000000584,42020041500000012рокувідносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Багмет М.О. просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання, зазначивши, що прокурором не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування ризиків, на які посилається прокурор. У зв`язку з цим просила суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор просив суд відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на відсутність для цього достатніх підстав.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, за вчинення яких у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 10 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За такихобставин судвважає,що нацей часє наявнимиризики,передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а саме:ризик переховуванняобвинуваченого відсуду,враховуючи ймовірнутяжкість покарання,яке загрожуєобвинуваченому ОСОБА_1 у разівизнання останньоговинуватим упред`явленому обвинувачені,ризик незаконновпливати насвідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки останні ще не допитані судом, та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, а також є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні немає. Доказів протилежного суду не надано. Підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_1 має місце реєстрації та проживання, наявність у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено відповідними доказами. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Суд також бере до уваги документально підтверджені посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Багмет М.О. на незадовільний стан здоров`я останнього, проте суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 має захворювання, які перешкоджають йому утримуватися під вартою.

Захисником Багмет М.О. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника Багмет М.О. про зміну раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, суд вважає, що розмір застави у вигляді 180 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 травня 2022 року.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 446 580 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 446580 гривень, вважати, що до ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом телефонним зв`язком чи повісткою;

- не відлучатися з міста Новомосковська Дніпропетровської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби (роботи);

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Багмет Марії Олександрівни про зміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 04 березня 2022 року о 09 годині 50 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий