Рішення № 103603047, 01.03.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/241/22

01 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області, що полягає у відмові списати неправомірно нараховану їй заборгованість на загальну суму 21030,90 грн,

зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області неправомірно нараховану їй заборгованість на загальну суму 21030,90 грн списати шляхом проведення відповідного корегування даних в інтегрованій картці платника фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що припинила підприємницьку діяльність у 2010 році, однак з незрозумілих причин відомості про припинення підприємницької діяльності щодо неї внесено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 10.06.2019. Дізнавшись про існування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про надання інформації щодо наявного боргу, а також керуючись Законом України від 04.12.2020 №1072-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Закон №1072-ІХ) просила списати неправомірно нараховані станом на 01.12.2020 суми податкового боргу. У відповідь на свою заяву отримала листа Головного управління ДПС у Тернопільській області від 23.12.2021, у якому позивача повідомлено про правомірність нарахування єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн за 2017-2019 роки.

Позивач стверджує, що у неї відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску, оскільки у період, за який нараховано податковий борг, не отримувала доходу як фізична особа-підприємець, підприємницьку діяльність припинила ще у 2010 році, вказує на наявність підстав для списання податкового боргу.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання у справі на 10.02.2022.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що Головне управління ДПС у Тернопільській області позов не визнає з огляду на таке.

За змістом Закону України від 15.05.2003 №755-VІ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі Закон №755-VІ), фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

Як вбачається з відомостей ІС «Податковий блок. Облік платників податків», підприємницьку діяльність ОСОБА_2 було припинено, але не знято з обліку з 10.06.2019.

Представник відповідача вказує, що відповідно до положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску не менше мінімальної величини. При цьому факт неотримання доходу не впливає на мінімальну величину єдиного внеску, що підлягає нарахуванню та сплаті.

Зазначає, що з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 вбачається, що позивачу станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн; станом на 21.01.2019 - у розмірі 9828,72 грн; станом на 31.12.2019 - у розмірі 5508,36 грн. Загальна сума 21030,9 грн.

Представник відповідача вважає, що оскільки чинним законодавством передбачено обов`язок платників податків сплачувати єдиний внесок не залежно від факту отримання доходу, позивачем не долучено доказів, що могли б підтвердити право на звільнення від сплати єдиного внеску, тому законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні (а.с.19-21).

10.02.2022 розгляд справи не відбувся через тимчасову непрацездатність головуючого судді, справа знята з розгляду, наступне судове засідання призначене на 22.02.2022.

Ухвалою суду від 22.02.2022 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області та допущено заміну відповідача у цій справі - Головного управління ДПС у Тернопільській області на правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 44143637).

Розгляд справи відкладено на 01.03.2022.

У судовому засіданні 01.03.2022 позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила, що підприємницькою діяльністю займалася не більше одного року після реєстрації підприємцем. Відповідне рішення про припинення підприємницької діяльності прийняла та подала державному реєстратору для внесення відповідних відомостей у ЄДР у 2019 році, коли вперше дізналася про наявність боргу по сплаті єдиного внеску. Зверталася у податкові органи для з`ясування підстав нарахування єдиного внеску, проте будь-яких рішень від контролюючого органу не отримала, а ті на які посилається податковий орган не отримувала, бо змінила адресу проживання. Також зазначила про те, що не знала про можливість списання заборгованості, звернулася до відповідача з заявою про списання боргу зі сплати єдиного внеску лише після того як органами державної виконавчої служби було накладено арешт на рахунок з коштами для соціальних виплат.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги заперечує.

З огляду на подане клопотання представника відповідача, розгляд справи здійснювався за відсутності представника Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків. У період з 30.06.2009 по 10.06.2019 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2022 (а.с.30-32).

За даними інтегрованої картки платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску становить 21030,90 грн, а в розрізі податкових періодів:

станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн (704 грн х 12 місяців);

станом на 21.01.2019 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн (819,06 грн х12 місяців);

станом на 31.12.2019 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску у розмірі 2754,18 грн (918,06 грн х3 місяці) (а.с.25-26).

У відповідь на звернення ОСОБА_2 щодо наявного податкового боргу від 13.12.2021 Головне управління ДПС у Тернопільській області листом № 20025/6/19-00-13-14/ НОМЕР_1 від 23.12.2021 повідомило платника, що вона перебувала на обліку як фізична особа, що отримувала доходи від підприємницької діяльності з 02.07.2009 по 10.06.2019.

Сума єдиного внеску згідно ІКПП ОСОБА_2 , що підлягає сплаті, становить 21030,90 грн. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-6977-54 на суму 15819,54 грн; від 08.02.2019 №Ф-6977-54 на суму 18276,72 грн та від 14.05.2019 №Ф-6977-54 на суму 21030,90 грн, які направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з несплатою боржником сум єдиного внеску, сформовано узгоджену вимогу від 14.05.2019 №Ф-6977-54у на суму 21030,90 грн та передано до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для примусового стягнення боргу по сплаті єдиного внеску.

Також у листі вказано, що відповідно до пункту 9-15 Розділу VIII Закону №2464 (у редакції Закону №1072-ІХ) заява про списання несплачених сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки до Головного управління ДПС у Тернопільській області ОСОБА_2 не подавалась (а.с.6-7).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не проведення списання заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI. В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі Закон №1774-VIII) внесено зміни до Закону №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцять статті 9 Закону №2464-VI).

Суд зауважує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

Разом із цим позивачем не надано доказів на підтвердження перебування у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем, також відсутні докази щодо сплати єдиного внеску за спірний період у розмірі мінімального страхового внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головне управління ДПС у Тернопільській області щомісячно здійснювало нарахування позивачу єдиного внеску у період з 2017 року по I квартал 2019 року як фізичній особі-підприємцю.

При цьому самостійне нарахування сум єдиного внеску відповідачем здійснювалось у розмірі мінімального внеску, що відповідає положенням процитованого вище Закону.

Водночас позивач не погоджується з такими діями Головного управління ДПС у Тернопільській області та вказує на відсутність у неї статусу фізичної особи-підприємця у спірний період, що, на переконання ОСОБА_2 , виключає можливість нарахування та сплати будь-яких сум єдиного внеску.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 5 Закону №2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців регулюються Законом №755-VІ.

Відповідно до частини дев`ятої статті 4 Закону №755-VІ фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2022 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведена 10.06.2019 за її власним рішенням, про що до реєстру внесено відповідний запис №26460060002014648 (а.с.30-32). Дана обставина також підтверджується відомостями з ІС «Податковий блок. Облік платників податків», розділ «Реєстраційні дані» (а.с.23-24).

Жодних доказів на підтвердження факту припинення підприємницької діяльності у 2010 році, як про це вказує позивач, до матеріалів справи не надано.

Зважаючи на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем припинено підприємницьку діяльність лише 10.06.2019, а отже і статус платника єдиного внеску, відтак у період, за який нараховано грошове зобов`язання, ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, та була зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

Вимоги про сплату боргу (недоїмки), які виставлялися позивачу не оскаржувалися, відповідні суми зобов`язань по сплаті єдиного внеску є узгодженими.

Що стосується покликання позивача на пункт 9-15 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI як на підставу для списання боргу, то суд зазначає таке.

З 03.06.2020 Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом №592-IX від 13.05.2020, яким із урахуванням змін, внесених Законом №786-IX від 14.07.2020, в редакції Закону №1072-IX від 04.12.2020, визначено наступне:

Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

- суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з відповіді Головного управління ДПС у Тернопільській області № 20025/6/19-00-13-14/33055 від 23.12.2021 на звернення ОСОБА_2 від 13.12.2021, відповідно до пункту 9-15 Розділу VIII Закону №2464 (у редакції Закону №1072-ІХ) заява про списання несплачених сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, ОСОБА_2 не подавалась (а.с.6-7).

Таким чином, позивач не вчинила дій, спрямованих на виконання умов для проведення списання боргу, не скористалася можливістю подати до 01.03.2021 звітність відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року та вчасно звернутися до контролюючого органу із відповідною заявою про списання суми недоїмки з єдиного внеску.

Доказів протилежного позивачем не надано.

При цьому суд зауважує, що Законом № 2464-VI не передбачено поновлення строку подання заяви щодо списання суми недоїмки з єдиного внеску.

Отже, підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо не проведення списання заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн та зобов`язання відповідача списати таку заборгованість шляхом проведення відповідного корегування даних в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , відсутні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства необґрунтованість позовних вимог позивача.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637).

Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2022 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.