Рішення № 103602700, 14.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Кропивницький справа №340/10297/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ - 05378803)провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати Рішення Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №427 від 21 жовтня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації» в частині відмови ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ розділ 1 секція А підрозділ 01.03) площею - 0,9000 га, в тому числі 0,9000 га - ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність чи постійне користування Приютівської селищної ради, Костянтинівського старостинського округу за адресою: вул. Лісова, с. Занфіровка, Олександрійського району Кіровоградської області;

- зобов`язати Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 05378803, надати ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі заяви від 28.09.2021 року;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області подати у місячний строк з дня набрання рішення законної сили звіт про його виконання.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідач рішенням №427 від 21 жовтня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації» було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,9000 га, та рекомендовано отримати дану земельну ділянку в оренду. На думку позивача законних причин відмови Відповідач не зазначив.

Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав. Копію ухвали від 15.12.2021 року отримано відповідачем 11.01.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 28.09.2021 року звернувся до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,9000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Приютівської селищної ОТГ Олександрійського району Кіровоградської області Костянтинівського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 . До даної заяви долучено графічні матеріли, копія паспорта та копія ідентифікаційного номера.

Рішенням п`ятнадцьотої сесії восьмого скликання Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 21.10.2021 року №427 Приютівська селищна рада відмовила, зокрема ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

При цьому, відповідачем зазначено, що рекомендовано отримати дану земельну ділянку в оренду.

Позивач, вважаючи, що прийняте відповідачем рішення є протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушеного на його думку права.

Отже, законність зазначеного рішення в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинні бути наведені конкретні мотиви відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на відсутність генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації та на відсутність встановлення меж населених пунктів, при цьому наведена частина 7 статті 118 ЗК України.

До матеріалів позову долучена копія бажаного місця розташування земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.6), огляд якої не дає суду підстав дійти висновку про порушення позивачкою статті 118 ЗК України.

Суд констатує, що оскаржуване рішення містить підстави відмови, які не передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, що не дає підстави вважати таку відмову вмотивованою.

Відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,9000 га для ведення особистого селянського господарства оформлена рішенням шостої сесії восьмого скликання Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 21.10.2021 року №427, копію витягу з якого надано до суду.

Відтак, оскаржуване рішення без вказаної конктеризації підстав відмови, не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в порушення вимог Земельного Кодексу України не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому таке рішення в частині, що стосується ОСОБА_1 , підлягає скасуванню, як протиправне.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення (в частині що стосується позивача), суд дійшов висновку про задоволення позову частково, з огляду на таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, натомість підставами для задоволення даного позову є лише невмотивованість спірного наказу. Правова оцінка спірного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні. Однак суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачкою усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Станом на день розгляду справи позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивачки за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.09.2021 року.

Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню підлягає частковому задоволенню.

VI. Судові витрати.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Суд звертає увагу на те, що даним рішенням позовну вимогу, яка є основною - задоволено в повному обсязі. Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №427 від 21 жовтня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації» в частині відмови ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ розділ 1 секція А підрозділ 01.03) площею - 0,9000 га, в тому числі 0,9000 га - ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність чи постійне користування Приютівської селищної ради, Костянтинівського старостинського округу за адресою: вул. Лісова, с. Занфіровка, Олександрійського району Кіровоградської області.

Зобов`язати Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (код в ЄДРПОУ 05378803).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги , у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук