Рішення № 103602693, 28.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/10908/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, (ЄДРПОУ 43995486, адреса: вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 06.12.2021 року:

№000055260901 про застосування (штрафних) фінансових санкцій в сумі 17000 грн.;

№000055240901 про застосування (штрафних) фінансових санкцій в сумі 60000 грн.;

№00055540705 про застосування (штрафних) фінансових санкцій в сумі 138590 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що виявлені податковим органом порушення не відповідають дійсності, податковий орган діяв протиправно та винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 28 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд і вирішення справи призначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (а.с. 78).

11.02.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідачем позовні вимоги не визнано повністю, зазначено про наявність виявлених під час фактичної перевірки порушень з боку позивача та правомірність винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень (а.с. 83-86).

28.02.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої позивач наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 01.08.2019 року, вид діяльності: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (а.с. 21).

ФОП ОСОБА_1 зареєстровано як платника податку на додану вартість з 01.10.2019 року, що підтверджується копією витягу з реєстру платників ПДВ №1915264500009 (а.с. 22).

Крім цього, позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 11030314202000068, дата реєстрації 19.08.2020 року, термін дії до 19.08.2025 року (а.с.23).

Наказом начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області №1313-п від 01.11.2021 року призначено проведення фактичної перевірки автозаправної станції (АЗС), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з 02.11.2021 року тривалістю 10 діб. Проведення перевірки призначено за період діяльності з 01.04.2020 року з метою здійснення контролю з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального (а.с. 90).

На виконання зазначеного наказу видано направлення на перевірку №1981 від 01.11.2021 року та №1980 від 01.11.2021 року (а.с. 91).

У відповідності до акту відмови від підписання направлення на перевірку №499/11-28-09-01/2951900570 від 04.11.2021 року, заступником начальника управління Гулієм В.А. та головним державним інспектором Бондаренко І.В. зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підпису у направленнях на перевірку №1980 від 01.11.2021 року та №1981 від 01.11.2021 року, а також відмову в отриманні копії наказу №1313-п від 01.11.2021 року (а.с. 90 зворот).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального №399/11-28-09-01/ НОМЕР_1 від 11.11.2021 року, яким виявлено порушення з боку позивача вимог п.п. 230.1.2, 230.1.3. п.230.1. ст. 230 ПК України, а також встановлена невідповідність між фактичними залишками пального на акцизному складі та залишками пального згідно Х-звіту РРО.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

№000055260901 про застосування (штрафних) фінансових санкцій в сумі 17000 грн.;

№000055240901 про застосування (штрафних) фінансових санкцій в сумі 60000 грн.;

№00055540705 про застосування (штрафних) фінансових санкцій в сумі 138590 грн.

Встановлюючи правомірність винесення зазначених податкових повідомлень-рішень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

В Акті про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального №399/11-28-09-01/2951900570 від 11.11.2021 року зафіксовано порушення наведених вимог закону, оскільки суб`єктом господарювання не надано документу на підтвердження того, що витратоміри-лічильники відповідають вимогам законодавства та мають позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведену відповідно до вимог законодавства.

Зазначені порушення стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення №000055240901 від 06.12.2021 року на суму 60000,00 грн.

Позивач у своєму позові стверджує, що для заправлення рідким пальним на АЗС за адресою: с. Березівка, Гайворонський р-н Кіровоградської області, вул. Лесі Українки, 123, використовується одна паливороздавальна колонка 1КЭД-50-0,25-2-1 «Наина-ДЭ2-4П-С» №26, дата виготовлення: 23.05.2009 року, повірка якої проведена 19.12.2020 року та результат повірки якої є позитивним.

На підтвердження такої позиції позивач надав до суду копію керівництва з експлуатації вказаної колонки, де у розділі 23 «Проверка колонки поверочными органами» міститься у тому числі запис від 19.12.2020 року про придатність такого пристрою (а.с. 43-45).

Крім цього, для заправлення скрапленим газом на вищевказаній АЗС, за твердженням позивача, використовується паливороздавальна колонка №2142/15, 2015 року випуску, повірка якої проведена 19.12.2020 року та результат є позитивним.

Зазначене позивач підтверджує копією формуляра на паливороздавальну колонку, де дійсно міститься запис від 19.12.2020 року про придатність зазначеного вимірювального пристрою (а.с. 46-47).

Водночас, матеріали справи не містять жодних даних про відношення вищевказаних паливороздавальних колонок (колонка 1КЭД-50-0,25-2-1 «Наина-ДЭ2-4П-С» №26, колонка №2142/15) до акцизного складу №1012199.

Зокрема, в Акті про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального №399/11-28-09-01/2951900570 від 11.11.2021 року зазначено, що за акцизним складом №1012199 зареєстровані наступні витратоміри:

-VISI-Stick advancer 1900, s/n 142451;

-VISI-Stick advancer 3200, s/n 142371;

-VISI-Stick advancer 3200, s/n 142370.

Жодних інших витратомірів, у тому числі паливороздавальних колонок (колонка 1КЭД-50-0,25-2-1 «Наина-ДЭ2-4П-С» №26, колонка №2142/15), податковим органом за акцизним складом №1012199 не зареєстровано та відомостей про це до суду не надано, а позивачем не надано жодних доказів встановлення, реєстрації та фактичного використання таких колонок саме на АЗС вул. Лесі Українки, 123 у с. Березівка, Гайворонського р-ну Кіровоградської області.

За таких підстав, суд не знаходить будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення податкового повідомлення-рішення №000055240901 від 06.12.2021 року, а відтак позовні вимоги щодо його скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Крім цього, відповідно до п.п. 230.1.3. п. 230.1. ст. 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

В Акті про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального №399/11-28-09-01/2951900570 від 11.11.2021 року зазначено порушення наведених вимог закону, а саме проведеною перевіркою встановлено незабезпечення розпорядником акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на 13.01.2021, 30.03.2021, 23.04.2021, 24.04.2021, 28.04.2021, 26.05.2021, 23.06.2021, 27.06.2021, 26.08.2021, 28.08.2021, 11.09.2021, 16.09.2021, 19.10.2021, 22.10.2021, 26.10.2021, 30.10.2021, 03.11.2021.

Зазначені порушення стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення №000055260901 від 06.12.2021 року на суму 17000,00 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги у цій частині, зазначає, що усі довідки за зазначені у Акті перевірки дати, були фактично подані на наступну за звітною добу, крім довідки за 26.05.2021 року, яка фактично передана 09.11.2021 року.

Водночас, у подальшому позивач у своєму позові посилається на неможливість своєчасної подачі зазначених довідок за дати 13.01.2021, 30.03.2021, 23.04.2021, 28.04.2021, 23.06.2021, 27.06.2021, 26.08.2021, 28.08.2021, 11.09.2021, 16.09.2021, 19.10.2021, 22.10.2021, 26.10.2021, 30.10.2021, 03.11.2021 через технічні обмеження роботи електронних сервісів та інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, а за дату 24.04.2021 року через проведення на АЗС ремонтних робіт.

Отже, позивач фактично визнає факт несвоєчасної подачі зазначених довідок, проте пояснює його наявністю технічних проблем на боці відповідача, а за 24.04.2021 року - на своєму боці. В чому причина несвоєчасної подачі довідки за 26.05.2021 року, позивачем не зазначено.

На підтвердження своєї позиції позивач надав «Акти виявлення проблем які стали причинами неможливості подачі звіту, а саме: довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» (а.с.61-74).

Дослідивши вказані акти, судом встановлено, що усі вони за своєю формою та змістом є майже ідентичні, містять лише підписи «членів комісії», без зазначення посади таких осіб, розшифрування їх ініціалів, будь-яких посилань на те, що саме за комісія створювалась, ким, коли та з якою метою. Зазначені Акти не містять номеру, дати та місця їх складання, відсутні відомості про направлення таких актів до податкового органу, а також відсутні будь-які посилання щодо акцизного складу або АЗС, яких вони стосуються.

Зазначені акти мають посилання на «тимчасові обмеження роботи електронних сервісів», без конкретизації, у чому саме полягають такі обмеження та як вони впливають на необхідність виконання вимог п.п. 230.1.3. п. 230.1. ст. 230 ПК України та чи підтверджені такі обмеження податковим органом; а також на ремонтні роботи на АЗС, у той час як будь-яких підтверджень наведеним фактам матеріали справи не містять.

Таким чином, оцінивши надані позивачем «Акти виявлення проблем які стали причинами неможливості подачі звіту, а саме: довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального», суд дійшов висновку про неможливість їх визнання у якості належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст. ст. 73-75 КАС України.

Враховуючи викладене, матеріали справи не містять будь-яких доказів неможливості з боку позивача з об`єктивних причин своєчасно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального за дати, визначені у Акті перевірки, а тому суд не вбачає будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення податкового повідомлення-рішення №000055260901 від 06.12.2021 року, а отже позовні вимоги щодо його скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

З Акту про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального №399/11-28-09-01/2951900570 від 11.11.2021 року вбачається, що на момент зняття залишків показники рівнеміра лічильників на акцизному складі становили:

-бензин А-92 4849,06 л;

-дизельне пальне 6515,10 л;

-скраплений газ 2415,00 л.

Водночас, згідно Х-звіту РРО та довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі, залишки пального на АЗС станом на момент перевірки складають:

-бензин А-92 13807,12 л;

-дизельне пальне 42608,06 л;

-скраплений газ 2916,45 л.

Отже, згідно акту перевірки, різниця між фактичною кількістю пального та кількістю пального за даними РРО складає:

-бензин А-92 8958,06 л на суму 257992,13 грн.;

-дизельне пальне 36092,96 л на суму 1118881,76 грн.;

-скраплений газ 501,45 л на суму 9026,10 грн.

Вказані порушення стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення №00055540705 від 06.12.2021 року на суму 138590,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач у позові зазначає, що розбіжність по скрапленому газу у кількості 501,45 л виникла через проведення ремонтних робіт, проведених 24.12.2020 року ТОВ «Фірмум Технолоджи», унаслідок проведення яких мало місце фактична втрата 501 л скрапленого газу, що підтверджується відповідним звітом.

Так, відповідно до звіту про втрати скрапленого газу за 24 грудня 2020 року, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 48), задекларовано фактичні втрати газу 501 т., у тому числі власні 501 т., у тому числі разові втрати при врізанні, технічному обслуговуванні, ремонті та інше 501 т.

Факт виконання робіт позивач підтверджує копією специфікації виконаних робіт від 24.12.2020 року, наданою ТОВ «Фірмум Техноложди», на загальну суму 10578,42 грн (а.с.49), серед переліку виконаних робіт за яким відсутні роботи щодо випуску газу (або ж аналогічні за змістом) із резервуара замовника.

Водночас, суд констатує, що відповідно до наданого звіту про втрати скрапленого газу, фактичні втрати газу складають 501 т (тобто 501 тонна), а Актом перевірки встановлена розбіжність у кількості скрапленого газу у розмірі 501,45 л (тобто 501,45 літра), що істотно відрізняється за кількістю (1 тонна = 1000 літрів).

Розбіжність по бензину А-92 у кількості 8958,06 л та дизельному пальному у кількості 36092,96 л виникла, за твердженням позивача, унаслідок того, що позивачем 01.02.2020 року згідно договору №01/20 від 01.02.2020 року передано на відповідальне зберігання до ТОВ «Атласгруп» дизельного палива в кількості 36090 л та бензину А-92 у кількості 8950 л.

На підтвердження зазначеної позиції позивач надав до суду копію Договору зберігання паливомастильних продуктів №01/20 від 01.02.2020 року (а.с. 58-59), за умовами якого ФОП ОСОБА_1 (поклажодавець) надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Атласгруп» (зберігач) паливомастильні продукти, а саме:

-бензин А-92 8950 літрів;

-дизельне паливо 36090 літрів.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз зазначених положень закону дає можливість зробити висновок, що плата за зберігання є істотною умовою договору зберігання та має бути визначена умовами такого договору.

Суд звертає увагу, що Договором також не передбачено, яким чином пальне має бути передано Зберігачу (на складі поклажодавця, на складі зберігача або на інших умовах), з якого моменту пальне вважається переданим на зберігання, яким транспортом та на яких умовах пальне має бути переміщене до складу зберігача, що собою представляє склад зберігача (зареєстрований акцизний склад або інше), на якій підставі зберігач має право зберігати у себе підакцизний товар, тощо.

Оскільки умовами Договору зберігання паливомастильних продуктів №01/20 від 01.02.2020 року не передбачено плати за зберігання пального та інших викладених вище умов, вбачається, що сторони за вказаним договором не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому суд приходить до висновку, що зазначений договір є неукладеним.

Крім цього, у матеріалах відсутні будь-які видаткові, прибуткові а також товаро-транспортні накладні, які б підтверджували факт переміщення пального зі складу поклажодавця до складу зберігача.

Водночас, на підтвердження виконання Договору зберігання паливомастильних продуктів №01/20 від 01.02.2020 року позивачем надано лише копію акту прийому-передачі продукції від 01.02.2020 року (а.с. 60), за яким зазначено передачу 36090 літрів дизельного пального на суму 871934,40 грн. та 8950 літрів бензину А-92 на суму 223750,00 грн., загальною кількістю пального 45040 літрів на загальну суму 1095684,40 грн.

Із зазначеного документу неможливо встановити, хто саме (посада, прізвище, ініціали) передав та отримав вищевказане пальне, на якій саме підставі (виконання договору або ж інше), на яких умовах та чи має взагалі цей Акт відношення до виконання Договору зберігання паливомастильних продуктів №01/20 від 01.02.2020 року.

За таких підстав суд не має можливості підтвердити реальність господарських операцій щодо передачі ФОП ОСОБА_1 пального загальною кількістю пального 45040 літрів на зберігання ТОВ «Атласгруп».

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення податкового повідомлення-рішення №00055540705 від 06.12.2021 року, а тому позовні вимоги щодо його скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. Науменко