Постанова № 103597673, 01.03.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 143/1124/20

провадження №3-в/136/1/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2022 на розгляд Липовецького районного суду Вінницької області після визначення підсудності на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 09.02.2022 вищевказана заява ОСОБА_1 була передана на розгляд Липовецького районного суду Вінницької області.

28.02.2022 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи вказана заява була передана на розгляд судді Шпортун С.В.

Підставність заяви ОСОБА_1 обґрунтував тим, що постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.12.2020 його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

У заяві ОСОБА_1 зазначає, що вищевказане судове рішення було предметом перегляду апеляційною інстанцією та за її наслідками залишено без змін.

20.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області із даною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.12.2020, мотивуючи тим, що мають місце нововиявлені обставини, які не були відомі суду першої інстанції та не були взяті до уваги судом апеляційної інстанції під час винесення вказаної постанови, зокрема висновок експертного дослідження № 8042/20-21 від 14.12.2020, який було проведено Київським НДІСЕ, відповідно до якого в його, ОСОБА_1 , діях відсутні порушення ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Крім цього, ним, ОСОБА_1 у присутності свідків було проведено візуальне дослідження дорожнього знаку 5.5. на відповідність його вимогам Національного Стандарту України, про що складено акт 07.12.2020 та встановлено, що у темну пору доби видимість вказаного знаку обмежена, що також не було відомо на час винечення остаточного рішення у справі.

Також було проведено обстеження експлуатаційного стану знака 5.5. спеціалістами Державного підприємства «Державний дорожній НДІ ім.. М.П. Шульгіна» 28.09.2021, який був вручений йому, ОСОБА_1 01.10.2021, саме з цієї дати він дізнався про наявність науково обґрунтованих висновків щодо неналежності дорожнього знаку ДСТУ 4100:2014, що є підставою, на його думку, для звернення до суду із даною заявою, в якій він просить скасувати постанову Погребищанського районного суду Вінницької області від 02.12.2020 у справі №143/1124/20 про накладення на нього, ОСОБА_1 , за ст.124 КУпАП адміністративного стягнення за нововиявленими обставинами та відсутності складу адміністративного правопорушення; провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення та у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Суд, вивчивши та дослідивши заяву та додані до неї матеріали дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Конституційний суд України у рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Водночас Глава 24-1 КУпАП передбачає перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, й у цьому випадку, згідно з положеннямист. 297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду; іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено; повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.

Отже, місцевий загальний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження N 51-4998ска19).

Доводи ОСОБА_1 про можливість застосування положень ст. ст. 459, ст. 460 КПК України при розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з огляду на неврегульованість цього питання у КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, який визнає адміністративне правопорушення як кримінальне, суд відхиляє з таких міркувань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: "Енгель та інші проти Нідерландів", "Лутц проти Німеччини", "Карелін проти Російської Федерації", "Гурепка проти України", "Надточій проти України" та "Лучанінов проти України").

Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а пов`язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін "кримінальне обвинувачення".

Зокрема ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який…встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А ст. 2 Протоколу N 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ в тому числі на порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині несправедливості провадження та свавільності судових рішень, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст. 6 Конвенції до їх заяв не застосовні, бо провадження щодо заявників не стосувалось визначення "кримінального обвинувачення" щодо них.

На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: "Надточій проти України" (п. п. 17,22,29); "Лучанінова проти України" (п. п. 38,39,40); "Гурепка проти України" (п. п. 53,55).

Тобто, у наведених справах відсутні висновки про можливість застосування процедури перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за правилами кримінального процесуального закону, а зазначається лише про поширення встановлених Конвенцією загальних гарантій щодо осіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Слід відмітити, що у справі "Гурепка проти України" ЄСПЛ прийшов до висновку про порушення ст. 2 Протоколу N 7 до Конвенції з огляду на те, що КУпАП (в редакції станом на 1998 рік) передбачав, що процедура перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення могла бути ініційована лише прокурором або головою вищестоящого суду. Така процедура не була доступна стороні та не залежала від його волі і аргументів, а тому не була достатньо ефективним засобом захисту для цілей Конвенції (п. 60 рішення ЄСПЛ).

На даний час КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст. 2 Протоколу N 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.

В даній справі ОСОБА_1 скористався своїм правом на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції, якою він визнаний винним за ст. 124 КУпАП і така процедура дотримана.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам ОСОБА_1 щодо відповідності дорожнього знаку 5.5. вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4100-2014 та Правилам дорожнього руху України, а також висновку експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження N 8042/20-21 від 14 грудня 2020 року, складеного експертом за замовленням ОСОБА_1 від 07 грудня 2020 року.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.12.2020 не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами, відтак у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 429, 462, 464 КПК України, ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , про перегляд рішення у зв`язку за нововиявленими обставинами постанови Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.12.2020 справа №143/1124/20 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - відмовити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Суддя Світлана ШПОРТУН