Постанова № 10359718, 24.02.2010, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа №2-а-274/10 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, який обґрунтував наступним чином. 13 жовтня 2009 року позивач, керуючи автомобілем Хюндай, д.н. НОМЕР_1 та рухаючись від будинку №4-Б по вул.М.Лагунової в м.Бровари здійснив правий поворот на вул.Гагаріна, при цьому заборонні знаки не видно, дорожня розмітка з забороною зупинки відсутня. Біля будинку №11 по вул.Гагаріна здійснив зупинку для посадки пасажира за 15 м до знаку 3.34 “Зупинка заборонена”, встановленого перед пішохідним переходом. Інспектором ДПС ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, згідно якої на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З даною постановою позивач не погоджується і вважає, що вона підлягає скасуванню, оскільки згідно ДСТУ 4100-2002 дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, забезпечувалась зручність експлуатації і обслуговування, а також виключалось їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).

В судове засідання позивач не зявився, в поданій письмовій заяві просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник відповідача управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області в судове засідання не зявився. В поданих письмових поясненнях просять розглядати справу у відсутності їхнього представника та адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як видно з матеріалів справи копію постанови про адміністративне правопорушення позивач отримав 13.10.2009 року. Таким чином позивач пропустив строки звернення до суду з даним позовом і, оскільки не просить їх поновити та не надав відомостей про поважність причин пропуску оскарження даної постанови, суд не вбачає підстав для поновлення цього строку, а тому відмовляє йому в задоволенні позову за пропуском терміну для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 17, 19, 71, 158 - 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

В позові ОСОБА_1 до управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Справа №2-а-61/10 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Бражник О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, третя особа інспектор ДПС Вишгородського взводу відділу ІДПС по обслуговуванню м.Вишгород Київської області Хмельницький Юрій Юрійович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтував наступним чином. 06.11.2009 р. протоколом про адміністративне правопорушення було встановлено, що позивач в цей день в темну пору доби о 18 год. на автодорозі Київ-Овруч в с.Нові Петрівці керував автомобілем РОВЕР, н.з. НОМЕР_7, з причепом, на якому були відсутні габаритні ліхтарі, чим порушив вимоги п. 31.6 “б” ПДР України.

06.11.2009 р. працівником ДПС Вишгородського взводу ДПС Хмельницьким Ю.Ю. була винесена постанова, в якій зазначається, що позивач керував автомобілем з причепом, на якому були відсутні габаритні ліхтарі, в звязку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З даною постановою позивач не згоден, оскільки вважає, що при її винесенні інспектор ДПС не врахував той факт, що причіп служить для перевезення човна. Позивач повідомив інспектора про те, що після повернення з риболовлі з товаришами, вони виявили, що за той час, поки автомобіль з причепом знаходився на березі річки, з причепу було знято планку, на якій знаходилися габаритні ліхтарі та зрізано усю електропроводку.

Рухатися на автомобілі він почав ще в світлу пору доби, рухався повільно, оскільки на причепі залишились тільки не електричні відбивачі світла у вигляді трикутника. Про те, що у нього було викрадено планку з габаритними ліхтарями інспектор записав у протоколі, але ці обставини враховані не були.

У звязку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову АІ № 098923 від 16.11.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення, як незаконну, оскільки вважає, що навмисно він правил дорожнього руху не порушував і незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач представник управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області та третя особа інспектор ДПС Хмельницький Ю.Ю. в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. В поданих письмових поясненнях відповідач просить розглянути справу у відсутності їхнього представника та в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови, на підставі якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з копії постанови від 06.11.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3, 06.11.2009 р. о 18 год. керував автомобілем з причіпом у темну пору доби, при цьому були відсутні габаритні ліхтарі на причепі, у звязку з чим позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП за вищевказане правопорушення та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.4).

Показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що 06.11.2009 р. вони разом з позивачем їздили на рибалку на Київське водосховище у Вишгородський район, де на березі майже на цілий день залишили автомобіль з причепом, на якому перевозили човен. Коли повернулися з рибалки, то виявили, що з причепа були зрізані габаритні ліхтарі і сліди від зрізу залишилися видимими. Ці сліди інспектор ДАІ не міг не побачити.

При таких обставинах суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення і вважає позов доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 71, 158 - 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити. Визнати незаконною постанову серії АІ № 098923 від 06.11.2009 р. в справі про адміністративне правопорушення про накладення відносно ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя підпис:

З оригіналом згідно:

Суддя:

Справа №2-а-37/10 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, який обґрунтував наступним чином. 02.10.2009 р. позивач отримав постанову, складену інспектором ДПС Броварського ВДАІ Миронець Є.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності, в якій зазначено, що 02.10.2009 р. позивач, керуючи автомобілем по вул.Київській в м.Бровари рухався зі швидкістю 88 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. У звязку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн. Позивач вважає дану постанову не обґрунтованою та такою, що не відповідає обставинам справи.

В адміністративному позові позивач зазначає, що він 02.10.2009 р. рухався на своєму автомобілі по вул.Київській в м.Бровари з боку міста Київ у напрямку вїзду в місто Бровари. До знаку “Бровари” він рухався зі швидкістю 90 км/год. Після того, як побачив знак населеного пункту, почав гальмувати з метою зниження швидкості до 60 км/год. На відстані приблизно 100 м після проїзду знака позивач був зупинений інспектором ДПС за перевищення швидкості в населеному пункті. Після зупинки інспектор ДПС показав йому цифри 88 на невідомому йому приборі, а потім склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.

У звязку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову від 02.10.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення відносно нього адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача - Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області в судове засідання не зявився. В поданих письмових поясненнях просять розглядати справу у відсутності їхнього представника та в задоволенні позову відмовити, оскільки дане правопорушення було виявлено за допомогою вимірювача швидкості “Беркут” № НОМЕР_8, який пройшов державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки та має відповідне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Позивачу були надані дані з вказаного приладу з зазначенням швидкості автомобіля та часу фіксації порушення.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення від 02.10.2009 р., ОСОБА_7 02.10.2009 р., керуючи автомобілем в м.Бровари по вул.Київській рухався зі швидкістю 88 км/год., перевищивши швидкість на 28 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом “Беркут”. В діях позивача відповідач вбачає порушення п.12.4 Правил дорожнього руху (а.с.11).

Згідно постанови від 02.10.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за вищезазначене правопорушення до штрафу в розмірі 272 грн. (а.с.12).

З таким висновком суд не погоджується, оскільки відповідач не надав суду належних доказів про порушення позивачем Правил дорожнього руху і доводи позивача є переконливими.

Представник відповідача в судове засідання не зявився і не надав суду докази про повірку робочого стану засобу вимірювальної техніки. Дані про те, що інспектор ДПС допущений до роботи з цим засобом відсутні та не підтверджені повноваження інспектора про надання йому законних повноважень щодо складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При таких обставинах суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення і вважає позов доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 71, 158 - 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити. Визнати незаконною постанову інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Броварського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Миронець Є.В. від 02.10.2009 р. АІ № 077092 про накладення відносно ОСОБА_7 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя підпис:

З оригіналом згідно:

Суддя:

Справа № 2-а-1143/09 р.

ПОСТАНОВА

Іменем У к р а ї н и

24 листопада 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в

складі:

головуючого - судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Головного управління МВС України в Чернігівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення

встановив:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, який обґрунтував наступним чином. 05 вересня 2009 року інспектором ДПС в Чернігівській області була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

У вищевказаній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що о 8 год. 05.09.2009 р. ОСОБА_10, керуючи автомобілем “Мазда”, д.н.з. НОМЕР_9 на а/д Київ-Жириловичі рухався зі швидкістю 140 км/год, чим перевищив швидкість на 30 км/год., при цьому швидкість руху вимірювалася приладом “Радіс-2037”, а тому в діях позивача вбачається порушення пункту 12.6 Правил дорожнього руху України. Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2009 р. ОСОБА_10 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Дану постанову позивач вважає протиправною та незаконною та просить її скасувати, а також просить поновити строк для оскарження, який був пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача Управління МВС України в Чернігівській області в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

В судовому засіданні встановлено, що 05.09.2009 р. позивач, керуючи автомобілем “Мазда”, д.н.з. НОМЕР_9 та рухаючись на а/д Київ-Чернігів, рухався відповідно до пункту 12.6 (поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух транспортних засобів на автомагістралях не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів не більше 110 км/год., на інших дорогах не більше 90 км/год) Правил дорожнього руху України. Позивач пояснив, що швидкість він не перевищував, інспектор ДПС відмовився показати йому показники швидкості руху автомобіля на радарі. Також зауважив, що н і в протоколі, ні в постанові про адміністративне правопорушення, не наведено відомостей про законність використання технічного засобу “Радіс” на території України. Відповідач не надав суду сертифікату відповідності на технічний засіб “Радіс-2037” та акт повірки цього приладу.

Не розібравшись належним чином по суті правопорушення за фактом фіксації перевищення швидкості інспектор ДПС віднісся до вирішення даного факту упереджено та необєктивно, без підготовки справи до розгляду і не здобувши належних доказів вини позивача, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2009, якою постановив про накладення відносно позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

На порушення Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 № 111, зареєстрованого в МЮУ від 26.06.2009 р. №576/16592 та не дотримуючись методичних вказівок про порядок використання технічного засобу, інспектор дорожньо-патрульної служби Малашта А.А. не врахував дорожню обстановку і направив вказаний технічний засіб одночасно на декілька рухомих автомобілів, які рухалися в одному напрямку з різними величинами швидкості, зупинивши при цьому лише автомобіль під керуванням позивача. Після чого, на свій власний розсуд, без всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не здобувши необхідних доказів вини позивача, без підготовки справи до розгляду та не приймаючи до уваги покази позивача, поспіхом розглянув справу і притягнув останнього до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, виносячи оскаржувану постанову, інспектор ДПС ДАІ Малашта А.А., підійшов до розгляду справи без всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не здобувши необхідних доказів вини позивача і порушивши при цьому основні засади провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачені ст.245 КУпАП.

За таких обставин суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивачу належним чином не було розяснено порядок та строки оскарження даної постанови, тому він 12 вересня 2009 року написав скаргу на імя начальника ГУ МВС України в Чернігівській області, що підтверджується копією скарги та фінансовими чеками від 14 та 18 вересня 2009 року про відправлення поштових повідомлень, яка станом на 12 жовтня по суті не була розглянута. 16 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд вважає, що позивачу необхідно поновити строк для звернення до суду, оскільки він був пропущений останнім з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 71, 102, 158-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити. Поновити ОСОБА_10 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати незаконною постанову інспектора ДПС ВДАІ в Чернігівській області Малашти А.А. від 05.09.2009 р. №011422 про накладення відносно ОСОБА_10 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя підпис:

З оригіналом згідно:

Суддя:

Справа №2-2861/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

19 листопада 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

з участю представника позивача Волинець О.С.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом відкритого акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” до ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

У червні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши його наступним чином. 09 серпня 2007 року між ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_13 був укладений кредитний договір №17-07-Ип/39. Предметом даного договору є надання банком позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 270 000 доларів США з терміном погашення кредитних ресурсів до 08 серпня 2022 року, з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з п.3.2 кредитного договору позичальник зобовязується щомісячно, в термін з 26 по останнє число (включно) кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості по кредитних ресурсах в розмірі 1500 доларів США, згідно графіку зменшення розміру заборгованості по кредиту.

ОСОБА_15 виконав свої зобовязання та надав відповідачу кредит в сумі 270 000 доларів США. Відповідач свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконує, систематично порушує виконання умов кредитного договору, про що попереджався кредитором. За період дії кредитного договору позичальником не було здійснено наступні платежі: 18452 долари США по основній сумі боргу, 46 252 долари США 31 цент заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Станом на 05.05.2009 р. загальна сума заборгованості складає 2 442 358 грн. 09 коп.

В забезпечення виконання зобовязань відповідача по кредитному договору між банком та ОСОБА_14 09 серпня 2007 року був укладений іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за №5602. Відповідно до даного договору ОСОБА_14 передала позивачу наступне нерухоме майно: домоволодіння з будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,628 га, що знаходиться в АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору між банком та ОСОБА_14 був укладений договір поруки № 17-07-П/39 від 09.08.2007 р. Відповідно до умов даного договору поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором.

У випадку невиконання позичальником зобовязань, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, згідно п.2.1 договору поруки.

У звязку з тим, що відповідачі не виконують свої зобовязання за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 442 358 грн. 09 коп., яка включає в себе основну суму боргу, відсотки за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, а також судові витрати судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

В судовому засіданні представник позивача Волинець О.С. позов підтримала повністю і просила його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданої позивачем копії кредитного договору №17-07-Ип/39 від 09.08.2007 року вбачається, що даний договір був укладений між ТОВ Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_13 з терміном погашення кредитних ресурсів до 08 серпня 2022 року. Згідно вищевказаного кредитного договору відповідачу був наданий кредит в сумі 270 000 доларів США, з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних (а.с. 7 11).

При підписанні кредитного договору відповідач зобовязувався виконувати зобовязання по погашенню кредиту, щомісячно, згідно графіку погашення заборгованості.

09 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_14 в забезпечення виконання зобовязань відповідача по кредитному договору, був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передала в заставу іпотекодержателю наступне нерухоме майно: домоволодіння з будівлями та спорудами, розташоване в АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.04.2004 р. виконкомом Пухівської сільської ради на підставі рішення б/н від 26.03.2004 р., а також земельну ділянку площею 0,628 га (земельні ділянки площею 0,250 га та площею 0,048 га; 0,161 га, 0,169 га), що знаходиться в АДРЕСА_1 Броварського району Київської області та належить ОСОБА_14 на праві власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № НОМЕР_10, виданого на підставі рішення Пухівської сільської ради від 26 березня 1998 року №196 (а.с. 13 - 17).

Як вбачається з копії договору поруки № 17-07-П/39 від 09 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_14 зобовязалася перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_13 зобовязань за кредитним договором ( а.с. 18 -20).

Відповідно до вимог договору поруки ОСОБА_14 зобовязалася у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_13 зобовязань за кредитним договором, виконати за нього зобовязання перед позивачем на умовах, в порядку і строки, встановлені кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобовязань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №17-07-Ип/39 від 09.08.2007 року борг відповідачів перед позивачем станом на 05.05.2009 р. складає 2 442 358 грн. 09 коп. і включає в себе: 1 936 919,60 грн. сума боргу, 326434,36 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.09.2008 р. по 01.04.2009 р., 179004,13 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитним коштами за період з 01.10.2007 р. по 01.04.2009 р.

Оскільки відповідачі свої зобовязання за договорами не виконують суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 58, 169, 215, 224 - 226, 233 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 554 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючих в АДРЕСА_1, солідарно, на користь відкритого акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” (м.Київ, вул.Щорса, 31, к/р 39015010829980, МФО 300937, філія “Центральне РУ” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит”, код ЄДРПОУ 25745867) заборгованість за кредитним договором №17-07-Ип/39 від 09.08.2007 року станом на 05.05.2009 р. в сумі 2442358 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_14, солідарно, на користь відкритого акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії, а в разі неподання заяви про перегляд після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа №2-1268/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом акціонерного банку “Київська Русь” до ОСОБА_16 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_16 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши його наступним чином. 13.04.2007 р. на підставі кредитного договору №9521-45.1-07-2 акціонерний банк “Київська Русь” надав відповідачу споживчий кредит в сумі 30799 доларів США строком на 60 місяців з 13.04.2007 р. по 13.04.2012 р. з відсотковою ставкою 12 % річних та щомісячною фіксованою платою за надання кредиту в розмірі 0,1 % від суми кредиту.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.4 кредитного договору відповідач зобовязався погашати отриманий кредит щомісячно, згідно з графіком погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 13.04.2012 року, а також сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом та фіксовану плату щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами в місяці, в якому здійснюється погашення.

13.04.2007 року між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу №1314, згідно з яким на забезпечення вимог позивача по кредитному договору відповідачем було передано в заставу автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA TOUR, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Починаючи з 20.07.2007 року до теперішнього часу відповідач не виконує умови кредитного договору: не повертає отриманий кредит згідно з графіком, встановленим в п. 1.2 кредитного договору та не сплачує відсотки за користування кредитом, а також фіксовану плату.

Згідно з п. 2.10 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту відповідач зобовязаний сплачувати позивачу пеню в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нараховану на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення.

Згідно з п. 2.11 кредитного договору у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та/або фіксованої плати відповідач зобовязаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу за кожний випадок прострочення.

08.12.2008 року позивачем було вручено особисто відповідачу повідомлення з вимогою в триденний термін з дати отримання цієї вимоги достроково повернути кредит, сплатити нараховані відсотки та штрафи.

Згідно з умовами п.п. 2.2, 3.1 кредитного договору строк погашення кредиту наступив 11.12.2008 року. Однак зобовязання відповідачем не було виконано.

Оскільки відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором позивач зменшив позовні вимоги і станом на 18.05.2009 року відповідно до розрахунку загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 36469 доларів США 56 центів, з яких 29594,27 доларів США основна заборгованість по кредитному договору, 3940,06 доларів США заборгованість за несплаченими відсотками, 677,60 доларів США заборгованість за щомісячною фіксованою платою, 502,60 доларів США штраф за прострочення погашення відсотків, 1754,66 доларів США пеня за прострочення погашення кредиту.

У звязку з тим, що відповідач не виконує свої зобовязання за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором станом на 18.05.2009 року в сумі 36469 доларів США 56 центів, звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA TOUR, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В судовому засіданні представник позивача Салій О.О. позов підтримала повністю і просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав і проти його задоволення не заперечував.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданої позивачем копії кредитного договору №9521-45.1-07-2 від 13.04.2007 року вбачається, що даний договір був укладений між акціонерним банком “Київська Русь” та ОСОБА_16 строком на 60 місяців. Згідно вищевказаного кредитного договору відповідачу був наданий кредит в сумі 30799 доларів США, з відсотковою ставкою 12 % річних та щомісячною фіксованою платою за надання кредиту в розмірі 0,1 % від суми кредиту (а.с. 7 8 ).

При підписанні кредитного договору відповідач зобовязувалася виконувати зобовязання по погашенню кредиту, щомісячно, згідно графіку погашення заборгованості.

13 квітня 2007 року між сторонами, в забезпечення виконання зобовязань відповідачем по кредитному договору, між сторонами був укладений договір застави автомобіля, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 (а.с. 9 - 11).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобовязань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №9521-45.1-07-2 від 13.04.2007 року борг відповідача перед позивачем станом на 18.05.2009 р. складає 36469 доларів США 56 центів.

Оскільки відповідач свої обовязки по кредитному договору не виконує суд вважає позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору та судових витрат обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA TOUR, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 суд вважає не можливими, оскільки на цій стадії судового розгляду суд немає підстав звернути стягнення на автомобіль, який є предметом застави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в АДРЕСА_2 на користь Акціонерного банку “Київська Русь” (м.Київ, вул.Хорива, 11-а, поточний рахунок №3739890010 в Акціонерному банку “Київська Русь”, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором станом на 18.05.2009 р. в сумі 36469 доларів США 56 центів.

Стягнути з ОСОБА_19 на користь Акціонерного банку “Київська Русь” судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа №2-352/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Куделі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку до ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про розірвання договору та стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

В листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обгрунтував наступним чином. В травні 2008 року ОСОБА_20 звернувся до філії “Розрахунковий центр”ПриватБанку з приводу надання кредиту в розмірі 17550,60 доларів США для купівлі автомобіля. Враховуючи фінансове становище позичальника та надання ним повного пакету документів, необхідного для отримання кредиту, між ОСОБА_20 та позивачем був укладений кредитно-заставний договір № К2НСАN01950419 від 26 травня 2008 року. Відповідно до п.п. 17.1.1, 17.1.3 даного договору банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17550,60 доларів США на наступні цілі: 11889,60 доларів США купівля автомобіля, 7,22 доларів США оплата коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, 662,14 доларів США оплата перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 356,69 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.п. 17.1.6, 17.1.8, 17.1.9 кредитно-заставного договору відповідач зобовязався в період з 16 по 20 число щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 0,15 % на місяць на суму залишку заборгованості, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до п. 16.9 договору, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів. У визначений період оплати відповідач зобовязався щомісяця сплачувати банку 281,74 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним.

Згідно п. 14.2 кредитно-заставного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу.

Свої зобовязання позивач виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі 17550,60 доларів США. Відповідач свої зобовязання виконав частково.

Представник позивача Щербина О.Ю. уточнив позовні вимоги стосовно розрахунку заборгованості та пояснив, що станом на 2 квітня 2009 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13827,70 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 106473,29 грн., яка складається з:

суми заборгованості по кредиту 12048,32 доларів США;

суми простроченого кредиту 721,75 доларів США;

суми нарахованих відсотків 80,62 доларів США;

суми прострочених відсотків 652,55 доларів США;

суми простроченої комісії 167,09 доларів США;

суми нарахованої пені 157,37 доларів США.

В забезпечення повернення кредиту були укладені договори поруки. Договір поруки № К2НСАN01950419/1 від 26 травня 2008 року був укладений між банком та ОСОБА_21, договір поруки № К2НСАN01950419/2 від 26 травня 2008 року був укладений між банком та ОСОБА_22 Предметом договорів поруки є виконання поручителями зобовязань відповідача ОСОБА_20 в повному обсязі (повернення кредиту, відсотків, пені тощо), що передбачено п.1 договорів поруки.

Згідно п. 4 договору поруки, в разі невиконання відповідачем ОСОБА_20 зобовязань за кредитним договором відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручителями в установлений строк зобовязання виконані не були, в звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача Щербина О.Ю. позов підтримав повністю і просив розірвати достроково кредитно-заставний договір № К2 НСАN01950419 від 26 травня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_20, стягнути з відповідачів, солідарно, на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 13827,70 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 106473,29 грн. станом на 02 квітня 2009 року, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 645,69 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та судовий збір за розірвання договору в сумі 8 грн. 50 коп.

Відповідач ОСОБА_20 в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 позов визнали повністю і проти його задоволення не заперечували.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З копії кредитно-заставного договору № К2НСАN01950419 від 26 травня 2008 року вбачається, що даний договір був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_20 про надання ОСОБА_20 кредиту в розмірі 17550,60 доларів США (а.с. 9 13).

Крім того, в забезпечення повернення кредиту були укладені договори поруки. В матеріалах справи наявні копії договорів поруки: №К2НСАN01950419/1 від 26 травня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_21 та № К2НСАN01950419/2 від 26 травня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_22 Предметом договорів поруки є виконання поручителями зобовязань відповідача ОСОБА_20 в повному обсязі (повернення кредиту, відсотків, пені тощо), що передбачено п.1 договорів поруки. В разі невиконання відповідачем ОСОБА_20 зобовязань за кредитним договором відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручителями в установлений строк зобовязання виконані не були.

Оскільки відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 позов визнали повністю, визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, тому суд вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 58, 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 610, 612, 651, 1054 ЦК України суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Розірвати достроково кредитно-заставний договір № К2НСАN01950419 від 26 травня 2008 року, укладений між ПриватБанком в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку та ОСОБА_20.

Стягнути солідарно з ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с.Требухів Броварського району Київської області, ІПН: НОМЕР_4, проживаючого в АДРЕСА_3, ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки м.Києва, ІПН: НОМЕР_5, проживаючої в АДРЕСА_4, ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця с.Требухів Броварського району Київської області, ІПН: НОМЕР_6, проживаючого в АДРЕСА_5 на користь ПриватБанку в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку (м.Київ, пр-кт Перемоги, 65, п/р № 29099829005402 в філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку, МФО 320649, код ЄДРПОУ 23699557) суму заборгованості 13827,70 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 106473,29 грн. (сто шість тисяч чотириста сімдесят три гривні двадцять девять копійок) станом на 02 квітня 2009 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на користь ПриватБанку в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку судові витрати: судовий збір в розмірі 645 грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та судовий збір за розірвання договору в сумі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

справа 2-59/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Куделі О.М.

з участю представника відповідача ОСОБА_24

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Дельта” до ОСОБА_25 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_25 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором, який обґрунтував наступним чином. 04 жовтня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 001-09152-041006, предметом якого стало надання ОСОБА_25 грошових коштів у розмірі 4649 грн. 70 коп. на придбання майна, а саме двох мобільних телефонів NOKIA, на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 03 жовтня 2008 року.

У відповідності до п.1.3 договору з підписанням кредитного договору позичальник доручив кредитору перерахувати продавцю майна ПП ОСОБА_26 за реквізитами: п/р НОМЕР_11 відкритий в АКБ “Форум”, м.Київ, МФО 322948 частину суми кредиту, а саме 4227 грн.

На виконання своїх зобовязань згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору ТОВ “Комерційний банк “Дельта” 04.10.2006 р. перерахувало на поточний рахунок ПП ОСОБА_26 4227 грн., про що свідчить рахунок-фактура № 145 від 04.10.2006 р. Зі свого боку ОСОБА_25 04.10.2006 р. отримав майно у своє розпорядження.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору позичальник зобовязаний за користування кредитом сплачувати проценти, виходячи зі ставки 10 процентів в рік. Проценти за користування кредитом нараховуються позивачем щомісячно в день, який відповідає даті укладення договору, на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з кількості днів в періоді нарахування.

Згідно п. 2.11 договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється у такій черговості: в першу чергу штрафи та пені, в другу чергу заборгованість по платі за ведення кредитної справи, в третю чергу заборгованість за нарахованими процентами, в четверту чергу заборгованість за кредитом.

Уклавши з ТОВ “Комерційний банк “Дельта” кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_25 систематично порушував свої договірні зобовязання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 18.01.2008 р. складає 19055,59 грн. У звязку з виникненням заборгованості по оплаті ОСОБА_25 передбачених договором платежів позивач неодноразово здійснював повідомлення відповідача про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак жодних платежів щодо погашення кредитної заборгованості на даний час на рахунок кредитора не надходило.

Таким чином, станом на 18.01.2008 р. за ОСОБА_25 по укладеному з ТОВ “Комерційний банк “Дельта” кредитному договору № 001-09152-041006 від 04.10.2006 р. рахується наступна заборгованість:

- тіло кредиту 4649,70 грн.;

- відсотки за користування кредитом 420,84 грн.;

- плата за ведення кредитної справи 2085,45 грн.;

- штрафні санкції (пеня) 11899,60 грн.

Всього - 19055,59 грн. У звязку із систематичним та істотним порушенням ОСОБА_25 своїх договірних зобовязань, що відображається у не оплаті ним жодного встановленого платежу, позивач має намір розірвати договір з відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача Топінко О.В. позов повністю підтримав і просив розірвати кредитний договір № 001-09152-041006 від 04.10.2006 р., укладений між ТОВ “Комерційний банк “Дельта” та ОСОБА_25, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 19055,59 грн., що включає в себе: суму кредиту в розмірі 4649,70 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 420,84 грн., плату за ведення кредитної справи в сумі 2085,45 грн. та штрафні санкції (пеня) 11899,60 грн., а також судові витрати в сумі 221 грн. судовий збір в розмірі 191 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Представник відповідача ОСОБА_24 позов не визнала та пояснила, що відповідач по справі є її сином, кредитний договір він з позивачем не укладав, оскільки на той момент його паспорт був втрачений, у звязку з цим в позові просила відмовити.

Суд, заслухавши сторони, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача посилався на кредитний договір, укладений 04.10.2006 р. між сторонами. З копії цього договору (а.с. 7 8) вбачається, що гр.ОСОБА_25 взяв в банку кредит на суму 4649,70 грн. для придбання двох мобільних телефонів на умовах, визначених договором.

Як видно з копії розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором (а.с.15) загальна сума заборгованості позичальником станом на 18.01.2008 р. складала 19055,59 грн., що свідчить про відсутність взагалі розрахунків з банком по кредиту і неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилалася на той факт, що відповідач кредит в банку не оформляв, а восени 2006 року він загубив документи, в тому числі і паспорт, і в травні 2007 року відповідач отримав новий паспорт. Цей факт підтвердив свідок ОСОБА_28, до якої відповідач звертався за допомогою з приводу втрати паспорту.

Як вказала представник відповідача восени 2007 року їй стало відомо про наявність у відповідача боргу за кредитним договором. Факт підписання кредитного договору представник відповідача заперечувала, посилаючись на те, що підпис в договорі виконаний від імені її сина, останньому не належить.

З метою перевірки вказаного факту, за клопотанням представника відповідача судом призначалася судова почеркознавча експертиза. Згідно висновку експертизи (а.с. 74) неможливо визначити належність підпису в кредитному договорі від імені позичальника особисто відповідачу ОСОБА_25 через відсутність вільних зразків підпису останнього за 2006 рік, а значна кількість розбіжних ознак у виконаному від його імені підпису в договорі може пояснюватись як виконанням досліджуваних підписів іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_25, так і виконанням досліджуваних підписів самим ОСОБА_25 з навмисним перекручуванням ознак власних підписів.

При таких обставинах суд не може прийняти як доказ, до уваги надану копію кредитного договору в підтвердження наявності кредитних зобовязань відповідача перед банком. З цих підстав суд вважає позов не доведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись: ст. ст. 10, 15, 58, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові товариству з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Дельта” до ОСОБА_25 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа №2-1117/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_29 до ОСОБА_30 про стягнення аліментів на утримання дитини

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_30 про стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи його наступним чином. З відповідачем по справі вона перебуває в шлюбі, зареєстрованому 14 червня 1996 року відділом РАГС Броварського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 170. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_14.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків. Дитина знаходиться на утриманні позивачки. У сина погіршився стан здоров”я і його потрібно лікувати. Позивачка за станом здоров”я не працює. Тому вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_32 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, до повноліття дитини. Стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав повністю і проти його задоволення не заперечував.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 130 ч.4, 174 ч.4 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183 СК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягувати з ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця м.Бровари Київської області, проживаючого в АДРЕСА_6, працюючого в комунальному підприємстві Броварської міської ради “Броваритеплоенергомережа” майстром КВПіА, аліменти на користь ОСОБА_29 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання сина ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_14, починаючи з 27 січня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_30 судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_30 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа №2-2262/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_33 до ОСОБА_34 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_34 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, мотивуючи його наступним чином. З відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2001 року. Сімейні стосунки між сторонами не склалися, з вини відповідача сім”я розпалася, 06 липня 2005 року шлюб між ними було розірвано. Від спільного подружнього життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_18.

Після розірвання шлюбу відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків. Дитина знаходиться на утриманні позивачки. Стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться. Тому вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_35 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, до повноліття дитини.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав повністю і проти його задоволення не заперечував.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 130 ч.4, 174 ч.4 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183 СК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягувати з ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця с.Требухів Броварського району Київської області, проживаючого в АДРЕСА_7, не працюючого аліменти на користь ОСОБА_33 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання доньки ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_18, починаючи з 07 квітня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_34 судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_34 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-о-175/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2009 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Куделі О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за заявою ОСОБА_36 , заінтересовані особи виконком Броварської міської ради Київської області, відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, орган опіки та піклування виконкому Броварської міської ради Київської області про надання права на шлюб

в с т а н о в и в:

В липні 2009 року заявник звернулася до суду з заявою про надання права на шлюб, обґрунтувавши її наступним чином.

Заявник ОСОБА_36 народилася ІНФОРМАЦІЯ_30 року. В червні 2007 року вона познайомилася з ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_21 і з цього часу підтримують інтимні стосунки. На сьогоднішній день ОСОБА_36 завагітніла і має намір створити сімю з батьком майбутньої дитини. Їхні батьки не заперечують проти реєстрації даного шлюбу. В звязку з тим, що ОСОБА_36 не досягла шлюбного віку, встановленого ч.1 ст. 22 Сімейного кодексу України вона звернулася до суду з даною заявою і просить надати їй дозвіл на реєстрацію шлюбу

В судовому засіданні заявниця заяву повністю підтримала.

Представники виконкому Броварської міської ради та відділу РАЦСу у судове засідання не зявилися, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заінтересовані особи ОСОБА_37, ОСОБА_37, ОСОБА_39 підтримали заяву ОСОБА_36 і просили її задовольнити.

Представник органу опіки та піклування виконкому Броварської міської ради ОСОБА_40: проти задоволення заяви не заперечувала.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання заяви, приходить до висновку, що визнання заяви не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення заяви, оскільки це буде відповідати інтересам заявника і її майбутньої дитини.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, ч.4 ст. ст.130, 169, ч.4 ст.174 ЦПК України, ст.23 ч.2 Сімейного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Заяву задовольнити.

Надати ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_22 право на шлюб з ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_21.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-1893/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_41 до ОСОБА_42 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_42 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтував тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 20 березня 1995 року, який був зареєстрований Семиполківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 5. Від спільного подружнього життя мають двох дітей, ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_23 та ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_24. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя. Між сторонами постійно виникають непорозуміння та сварки, що призвело до того, що вони втратили один до одного почуття кохання та поваги. Сторони протягом трьох років не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Їхня сімя розпалася, шлюб носить формальний характер, кожен з них живе своїм особистим життям.

Позивач в судове засідання не з”явився, в поданій письмовій заяві просить справу розглянути у його відсутність, позов підтримує і просить шлюб розірвати.

Відповідачка в судове засідання не з”явилася, в поданій письмовій заяві просить розглядати справу у її відсутність, позов визнає і проти розірвання шлюбу не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_41 та ОСОБА_42, зареєстрований 20 березня 1995 року Семиполківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 5 розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_41 17 грн. на користь держави, ОСОБА_42 від судових витрат по справі звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-815/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_45 до ОСОБА_46 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_46 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтував тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 03 червня 1995 року, який був зареєстрований Плосківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 8. Від спільного подружнього життя мають двох неповнолітніх доньок, ОСОБА_47, ІНФОРМАЦІЯ_25 та ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_26. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя. Між сторонами постійно виникають непорозуміння та сварки, що призвело до того, що вони втратили один до одного почуття кохання та поваги. Сторони з січня 2009 року не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Їхня сімя розпалася, шлюб носить формальний характер, кожен з них живе своїм особистим життям.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив розірвати шлюб.

Відповідачка позов визнала і проти розірвання шлюбу не заперечувала.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_45 та ОСОБА_46, зареєстрований 03 червня 1995 року Плосківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 8 розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_45 17 грн. на користь держави, ОСОБА_46 від судових витрат по справі звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-619/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_49 до ОСОБА_50 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_50 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтував тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2003 року, який був зареєстрований у відділі РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 457. Від спільного подружнього життя мають дочку, ОСОБА_51, ІНФОРМАЦІЯ_27. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя. Між сторонами постійно виникають непорозуміння та сварки, що призвело до того, що вони втратили один до одного почуття кохання та поваги. Останні два роки сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Їхня сімя розпалася, шлюб носить формальний характер, кожен з них живе своїм особистим життям.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив шлюб розірвати.

Відповідачка позов визнала і проти розірвання шлюбу не заперечувала.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_49 та ОСОБА_50, зареєстрований 05 вересня 2003 року відділом РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 457 розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_49 17 грн. на користь держави, ОСОБА_50 від судових витрат по справі звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-1147/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_52 до ОСОБА_53 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_53 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтувала тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2006 року, який був зареєстрований у відділі РАЦС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 11. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_54, ІНФОРМАЦІЯ_28. Сімейне життя з відповідачем не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя, у звязку з чим між ними постійно відбувалися сварки та скандали. З листопада 2008 року сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Шлюб носить формальний характер. В зв”язку з цим позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить шлюб розірвати, судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала і просила шлюб розірвати.

Відповідач позов визнав і проти розірвання шлюбу не заперечував.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_52 та ОСОБА_53, зареєстрований відділом РАЦС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 11 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_53 17 грн. на користь держави, ОСОБА_52 від судових витрат по справі звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-1932/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_55 до ОСОБА_56 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_56 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтувала тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 13 червня 2003 року, який був зареєстрований у відділі РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 215. Від спільного подружнього життя мають доньку ОСОБА_57, ІНФОРМАЦІЯ_29. Сімейне життя з відповідачем не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя, у звязку з чим між ними постійно відбувалися сварки та скандали. З листопада 2007 року сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Шлюб носить формальний характер. В зв”язку з цим позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить шлюб розірвати, судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала і просила шлюб розірвати.

Відповідач позов визнав і проти розірвання шлюбу не заперечував.

Суд, розяснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_55 та ОСОБА_56, зареєстрований відділом РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 215 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_56 17 грн. на користь держави, ОСОБА_55 від судових витрат по справі звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви рішення набирає законної сили.

Суддя: