Рішення № 10359491, 16.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.10р.Справа № 27/9-10(12/123-09(8/242-08)) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєгін»(м. Дніпропетровськ)

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості

          Суддя Татарчук В.О.

                                                                                                    Секретар Дякун А.І.

Представники

від позивача –Кондрашин К.В. дов. від 26.04.10р.

від відповідача –Пилипчук С.В. дов. від 07.09.09р. №3515

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елєгін»звернулося з позовом до закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення:

-          грошових коштів у сумі 1000000грн.;

-          моральної (немайнової) шкоди - 100000грн.;

-          витрат на оплату послуг адвоката - 10000грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2009р. по справі №8/242-08 відмовлено в задоволенні вказаного позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. наведене рішення суду скасоване та частково задоволений позов ТОВ «Елєгін»зі стягненням із ЗАТ КБ «ПриватБанк»1000000грн. - безпідставно отриманих коштів, витрат по сплаті державного мита в сумі 10000грн, витрат на подання апеляційної скарги –5000грн., витрат на оплату послуг адвоката - 10000грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2009р. наведені рішення і постанова судів першої і апеляційної інстанцій скасовані з направленням справи на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що суд першої інстанції висновку про укладення відповідного договору з додержанням встановленої форми, а суд апеляційної інстанції - висновку щодо не укладення між сторонами депозитного договору внаслідок недодержання встановленої законом форми дійшли передчасно, враховуючи наступне.

Виходячи із змісту статей 1058, 1059 ЦК України для визначення чи був укладений сторонами відповідний договір і чи є він таким, що створює для сторін відповідні права та обов’язки, визначені таким договором (є дійсним, оскільки недійсний договір не створює для сторін, визначених у такому договорі прав та обов’язків, а є підставою для виникнення у них обов’язків, встановлених законодавством, яке визначає наслідки недійсності відповідної угоди), необхідно встановити чи була додержана сторонами письмова форма і чи був виданий відповідачем відповідний документ.

Договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований не лише у одному, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, але й у кількох документах, підписаних сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві відповідача про відкриття депозитного рахунку зазначено про те, що первинні документи знаходяться в Олександрійському відділення КФ КБ «Приватбанк», однак, суди не з’ясували, які документи знаходяться у філії та чи мають вони значення для вирішення спору. Крім того, судами не з’ясовано, які документи видані відповідачем позивачу в підтвердження укладення такого договору та чи відповідають вони вимогам, які встановлені нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності.

Також, вважаючи, що відповідний договір є нікчемним в силу недодержання сторонами письмової форми, суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, судам необхідно було з’ясувати чи заявляв відповідач вимоги про визнання відповідного договору дійсним.

Саме наведені обставини були підставою для скасування рішення і постанови першої і апеляційної інстанцій.

При новому розгляді позивачем змінені вимоги та вказано на необхідність стягнення із ЗАТ КБ «ПриватБанк»грошових коштів у сумі 216097,578грн., а саме: інфляції –131851,2грн., 3% річних –16849,15грн., пені за користування чужими грошовими коштами –82000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

-          фактично між сторонами був відсутній договір банківського вкладу, відповідачем не було видано ощадну книжку, сертифікат або інший документ на підтвердження укладення такого договору;

-          сторони не досягли згоди за усіма істотними умовами, які є необхідними для даного виду договору;

-          07.05.2010р. з відповідача були стягнуті на користь позивача 100000грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 10000грн., витрати на подання апеляційної скарги –5000грн., витрати на оплату послуг адвоката – 10000грн. і витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу –118грн.;

-          ЗАТ «КБ «ПриватБанк»користувалося грошовими коштами позивача з жовтня 2009р. по травень 2010р., що є підставою для стягнення згідно з ч.2 ст.625 ЦК України 131851,20грн. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 16849,15грн. - 3% річних, а також згідно з пп.32.3.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»82000грн. –пені.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          між сторонами були узгоджені всі істотні умови, депозитний договір був укладений в письмовій формі шляхом обміну заявою, листами та внесенням коштів;

-          з урахуванням чинного законодавства банку було заборонено дострокове повернення депозитних коштів;

-          позивач не ставив вимоги про повернення саме суми з депозитного рахунку, а вимагав стягнення коштів з банку.

Також, позивач звернувся з клопотаннями про відкладення розгляду справи, витребування у відповідача розміру процентної ставки по короткострокових кредитах для можливої зміни у майбутньому розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 10.06.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

03.10.2008 р. ТОВ «Елєгін»було подано до ЗАТ КБ «ПриватБанк»заяву про відкриття депозитного рахунку у вигляді депозитної лінії на суму 800000грн. зі строком повернення - 03.10.2010р., сплатою 15,5% річних, строком сплати процентів щомісяця та зазначенням рахунку для повернення суми депозиту.

Платіжними дорученнями №591 від 03.10.2008р. (800000грн.), №598 від 08.10.2008р. (100000грн.) і №602 від 09.10.2008р. (100000грн.) позивачем перераховано грошові кошти у загальній сумі 1000000грн. на відкритий відповідачем депозитний рахунок № 261560000742587.

          15.10.2008р. ТОВ «Елєгін»звернулося з листом №121 до Кіровоградської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк»про повернення на розрахунковий рахунок 26008181444001 помилково перерахованої на рахунок 26156000742587 суми в розмірі 1000000грн.

Листом № Р 26.08.09.0.1/753 від 16.10.2008р. Кіровоградське РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк»повідомило позивача про зарахування 1000000грн. на депозитний рахунок 26156000742587, відкритий на підставі заяви товариства від 03.10.2008р.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 131851,2грн. і 3% річних –16849,15грн. з таких підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами не було укладено депозитний договір у встановленій законом формі.

Згідно ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 208 ЦК України встановлена обов’язкова письмова форма для правочинів між юридичними особами, а також інших правочинів, щодо яких законом встановлена письмова форма.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 статті 1059 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

договором банківського рахунку;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п.2.1 Положення, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.3 Положення встановлено, що договори банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами). Договір, укладений з фізичною особою, скріплюється печаткою банку, а договір, укладений з юридичною особою, скріплюється печатками сторін.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що чинним законодавством встановлена письмова форма договору банківського вкладу у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами договору та скріпленого їх печатками. Додержання письмової форми договору є обов’язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Договір банківського вкладу вважається укладеним з моменту підписання його сторонами, що має свідчити про досягнення згоди щодо усіх його істотних умов, видачею ощадної книжки, сертифіката чи іншого документа на підтвердження внесення вкладником грошової суми.

Наявність лише заяви ТОВ «Елєгін»від 03.10.2008р. про відкриття депозитного рахунку, а також платіжного доручення №591 від 03.10.2008р. на суму 800000грн. не є достатньою підставою для твердження про укладення між сторонами у письмовій формі договору банківського вкладу з узгодженням всіх істотних умов договору.

Зокрема, сторонами фактично не була узгоджена сума депозиту (з огляду на неодноразове перерахування позивачем коштів), порядок дострокового повернення коштів на вимогу вкладника.

Суд враховує, що банком взагалі не було видано будь-якого документу щодо прийняття пропозиції позивача на укладення депозитного договору. Відповідач не заявляв вимоги про визнання відповідного договору дійсним.

15.10.2008р. ТОВ «Елєгін»звернулося з листом про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 1000000грн.

Меморіальним ордером №570 від 02.04.2009р. ЗАТ КБ «ПриватБанк»було перераховано на адресу Жовтневого відділу державної виконавчої служби 1000000грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2008р. по травень 2009р. в сумі 131851,20грн., а також 3% річних за період з 15.01.2008р. по 07.05.2009р. - 16849,15грн.

З урахуванням наведеного, суд не приймає заперечення відповідача та задовольняє вимоги у вказаній частині.

В той же час є безпідставною вимога позивача про стягнення з банку пені за користування чужими грошовими коштами в розмірі 82000грн.

При нарахуванні наведеної пені ТОВ «Елєгін»посилається абз.2 пп.32.3.2 п.32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до вказаної норми, у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Таким чином, обов’язковою умовою для застосування наведеної норми є вина банку.

Однак, в даному випадку така вина відповідача була відсутня, оскільки саме ТОВ «Елєгін»подано заяву про відкриття депозитного рахунку та були перераховані кошти шляхом оформлення платіжних доручень. Наведене виключає можливість стягнення з банку пені на підставі абз.2 пп.32.3.2 п.32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки можлива зміна у майбутньому розміру позовних вимог не є підставою для відкладення вирішення спору в розумінні ст.77 ГПК України. З листопада 2008 року позивач мав достатньо часу для того щоб визначитись з вимогами.

З приводу розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

В матеріалах справи містяться докази сплати ТОВ «Елєгін»10000грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. судом було видано наказ від 17.03.2009р. по справі №8/242-08 щодо стягнення із ЗАТ КБ «ПриватБанк»на користь ТОВ «Елєгін»в тому числі 10000грн. - витрат на оплату послуг адвоката і 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначені суми були стягнуті з відповідача на користь позивача.

Наведена постанова апеляційної інстанції була скасована і за результатами нового розгляду справи з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6881грн. –витрат на послуги адвоката, 81,20грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З метою уникнення подвійного стягнення з відповідача зазначених сум суд вважає за необхідне видати наказ щодо стягнення таких сум після вирішення питання про поворот виконання постанови апеляційної інстанції в порядку ч.2 ст.122 ГПК України за заявою боржника.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елєгін» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ілліча, буд.19, кв.51, код 31116080) 131851,20грн. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 16849,15грн. - 3% річних, 1487грн. –витрат по сплаті державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елєгін» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ілліча, буд.19, кв.51, код 31116080) 6881грн. –витрат на послуги адвоката, 81,20грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                 В.О.Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –15.06.2010р.