Рішення № 10359427, 16.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.10р.Справа № 25/105-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 196 645,86 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: Мірошниченко М.О., дор. № 7985 від 11.01.2010р., Тимошенко І.В., дор. № 3 від 15.06.2010р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми інфляційних за період з липня 2008 року по вересень 2009 року у розмірі 173 899,19 грн. та 3 % річних за період з 25 вересня 2008 року по 9 жовтня 2009 року у розмірі 22 746,67 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 722806,00грн.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що перераховані позивачем грошові кошти у сумі 722806,00грн. не є безпідставно одержаними; згідно з ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного користування грошима нараховуються проценти встановлені ст. 536 ЦК України, а не ст. 625 ЦК України; позивачем безпідставно визначено строк повернення одержаних відповідачем коштів, виходячи з дати набрання чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2005р. у справі № 9/164, оскільки чинне законодавство не встановлює строку виконання рішення господарського суду, а відтак не існує прострочення боржника; позивачем не направлялася відповідачу вимога про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних; спір між сторонами в частині стягнення інфляційних втрат та 3% за період з жовтня 2005р. по вересень 2008р. включно був вже розглянутий господарським судом у справі № 3/361-07 та 35/217-08, однак позивачем безпідставно знов заявлені до стягнення нараховані суми за цей період; виконавче провадження з виконання наказу господарського суду по справі № 9/164 зупинялося Державною виконавчою службою, а на час розгляду справи відповідачем добровільно було сплачено позивачу 722806,00грн., отже відповідачем не порушувалися норми чинного законодавства та права позивача.

15.06.2010р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до отримання відповіді з Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо витребування справи для розгляду по суті апеляційних скарг відповідача про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 18.05.2005р. по 27.05.2010р., з 27.05.2010р. по 15.06.2010р., з 14.30. 15.06.2010р. по 17.30. 15.06.2010р.

Після перерви оголошеної в судовому засіданні 15.06.2010р. представник відповідача не з’явився до судового засідання. Враховуючи закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, достатність матеріалів справи для вирішення справи по суті спору, обізнаність представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні та час продовження судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:          

28 лютого 2004 року між відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина»та відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" був укладений правочин - Додаток № 14 до договору про постачання електричної енергії № 5-ц/35/02/П від 1 січня 2002 року, яким було погоджено графік погашення позивачем нарахованої відповідачем заборгованості за електроенергію станом на 1 січня 2004 року в розмірі 1 204 678,56 грн.

На виконання вказаного графіка погашення заборгованості відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" сплатило відповідачу 722 806,00 грн.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказані обставини щодо укладення Додатку № 14 до договору про постачання електричної енергії № 5-ц/35/02/П від 1 січня 2002 року та перерахування на його виконання грошових коштів були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1 червня 2005 року в справі № 9/164, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року. Справа № 9/164 розглядалась господарськими судами за участю ВАТ «Дніпрошина»- позивача та ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»- відповідача.

Зазначеним судовим рішенням правочин - Додаток № 14 до договору про постачання електричної енергії № 5-ц/35/02/П від 1 січня 2002 року визнано недійсним та стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна .компанія "Дніпрообленерго" на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" суму 722 806,00 грн. одержаних за недійсним правочином грошових коштів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З підстав вищенаведеного та оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1 червня 2005 року в справі № 9/164 Додаток № 14 до договору про постачання електричної енергії № 5-ц/35/02/П від 1 січня 2002 року визнано недійсним, то грошові кошти у розмірі 722806,00 грн., сплачені позивачем відповідачу на виконання вказаного правочину, отримані відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" без достатньої правової підстави.

Отже, факт безпідставного отримання та збереження відповідачем грошових коштів в сумі 722806,00 грн є встановленим судом та не потребує доведення при розгляді цієї справи. Тому, відповідні заперечення відповідача є безпідставними.

У зв'язку з безпідставним отриманням та збереженням відповідачем грошових коштів, між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання, згідно з яким відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" зобов'язане повернути відкритому акціонерному товариству "Дніпрошина" безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 722 806,00 грн., а позивач має право вимагати від відповідача виконання цього обов'язку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 року у справі № 3/361-07, яка розглядалась за участю ВАТ «Дніпрошина»- позивача та ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»- відповідача, було встановлено, що грошове зобов'язання ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" з повернення ВАТ "Дніпрошина" безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 722806,00 грн. виникло з моменту, коли відповідач дізнався про володіння цими коштами без достатньої правової підстави, тобто з дати набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1 червня 2005 року в справі № 9/164 - 17 жовтня 2005 року (після розгляду справи апеляційною інстанцією).

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов'язання з повернення безпідставно одержаних грошових коштів неналежним чином та перерахував позивачу 722 806,00 грн. лише 6-9 жовтня 2009 року, що підтверджується відповідними виписками банківських установ та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних за весь період прострочення відповідача (з 18 жовтня 2005 року по 9 жовтня 2009 року) склав 568 138,52 грн., а сума трьох відсотків річних - 86 222,22 грн. (відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2007 року у справі № 3/361-07, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року у цій справі, частина суми інфляційних (за період з листопада 2005р. по липень 2007р.) у розмірі 153423,95 грн. та частина суми 3% (за період з 18.10.05р. по 31.08.07р.) в розмірі 40576,15 грн. була стягнута з відповідача.

Також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року у справі № 35/217-08, зміненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року у цій справі, з відповідача було стягнуто ще 240 815,38 грн. інфляційних (за період з серпня 2007 по червень 2008 р.) та 23 169,40 грн. 3% річних (за період з 01.09.07р. по 24.09.08р.).

Загальний розмір стягнутих з відповідача на користь позивача інфляційних склав 394 239,33 грн., а 3% річних - 63 745,55 грн.

Позивачем з урахуванням сум інфляційних та 3% річних, стягнутих вказаними судовими рішеннями пред’явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних за період з липня 2008 року по вересень 2009 року в розмірі 173 899,19 грн. (568 138,52 грн. - 394 239,33 грн. = 173 899,19 грн.) та 3% річних за період з 25 вересня 2008 року по 9 жовтня 2009 року в розмірі 22 746,67 грн. (86 222,22 грн. - 63 745,55 грн. = 22 746,67 грн.), а всього 196 645,85 грн.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за періоди, що були предметом розгляду господарського суду Дніпропетровської області у справах № 3/361-07 та 35/217-08 судом відхиляються.

Також, безпідставними є посилання відповідача на те, що норми ст. 625 ЦК України не розповсюджуються на зобов’язання з повернення безпідставно одержаних коштів (Глава 83 ЦК України).

Так, згідно з ч. 3 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Такий розмір процентів встановлено як раз ст. 625 ЦК України, яким до того-ж не встановлено обмежень застосування зазначеної норми, виходячи зі змісту та характеру зобов’язання. Норма ст. 625 ЦК України, також не пов’язує право кредитора на одержання інфляційних втрат та 3% річних з фактичним виконанням основного зобов’язання на час пред’явлення відповідного позову. Отже, кредитор має право одержати відповідні суми за весь час прострочення зобов’язання шляхом пред’явлення відповідного позову, який і є вимогою про сплату коштів.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено обов’язковість виконання судових рішень, а згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Тобто, відповідач не позбавлений був права у добровільному порядку виконати рішення суду від 01.06.2005р. у справі № 9/164 з дати набрання ним чинності, яка і є моментом настання виконання відповідного зобов’язання та його заперечення про відсутність вини у невиконанні грошового зобов’язання не ґрунтуються на фактичних обставинах та чинному законодавстві.

До того-ж, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, а відповідні заперечення відповідача безпідставними. Судові витрати, сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на відповідача.

З огляду на прийняття рішення у справі та враховуючи приписи ст. 79 ГПК України, відсутні у суду і підстави для зупинення провадження у справі, отже у задоволенні відповідного клопотання відповідача слід відмовити.

З підстав вищенаведеного та керуючись ст.ст. 35, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 12, код ЄДРПОУ 23359034, п/р 2600430063813 у КБ "Кредит-Дніпро", МФО 305749) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" (49600, м. Дніпропетровськ, вул.Б.Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898, п/р № 2600530330002 в Філії ПАТ „Промінвестбанк" у м. Дніпропетровську, МФО 305437) 173899,19 грн. - збитків від інфляції, 22746,67грн. - 3% річних, 1966,46грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

СуддяА.Є. Чередко Рішення підписано