Рішення № 103593760, 02.03.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/486/22

02 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому пенсії державного службовця у відповідності до інформації, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.04.2020 пенсію державного службовця у відповідності до інформації, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 19.11.2015 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте ОСОБА_1 у цей період і до 31.03.2020 працював на державній службі, тому пенсії не отримував. У зв`язку із змінами законодавства стосовно державної служби в червні 2017 року позивачу за його заявою призначена пенсії державного службовця у відповідності до положень Закону України «Про державну службу». Оскільки позивач продовжував працювати на посаді державного службовця, то з цього часу йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком у розмірі, який визначений згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про державну службу».

Після звільнення з державної служби 31.03.2020 позивач подав до органів пенсійного фонду заяву про призначення/перерахунок пенсії у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №469 від 05.06.2019, якою було внесено зміни до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, з урахуванням заробітної плати державного службовця станом на момент звільнення станом на 31.03.2020. Перерахунок пенсії проведено, проте, виходячи із заробітної плати позивача як державного службовця станом на червень 2017 року, а не станом на момент звільнення з державної служби.

З метою здійснення перерахунку до належного розміру пенсії державного службовця, ОСОБА_1 звернувся до відповідача 09.12.2021 та надав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021. У відповідь на цю заяву отримав відмову від 24.12.2021 у перерахунку пенсії через відсутність законодавчих підстав.

Позивач зазначає, що подав довідки за встановленою формою, у які включені види оплати праці, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які безпідставно не враховані відповідачем. Його страховий стаж станом на 19.06.2021 становить 44 роки 9 місяців та 4 дні, з яких страховий стаж державної служби - 22 роки 4 місяці та 29 днів.

Позивач посилається на норми Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII), Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), постанову Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622).

З наведених підстав звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 31.01.2022 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

18.02.2022, у межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №469 «Про внесення зміни до порядку призначення пенсій деяким категорія осіб» (далі Постанова №469), внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, доповнивши його пунктом 3-1 такого змісту: «Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби».

Відповідач зазначає, що Постанова №469 набрала чинності з 01.01.2020, і поширюється також на осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займали посади державної служби, але звільнилися до набрання чинності цією постановою.

Вважає, що з урахуванням змін, чинних з 01.01.2020 право на обчислення пенсії на умовах Порядку №662 мають особи: які на 01.05.2016 займали посади державної служби; яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у період з 01.10.2011 до 01.05.2016; які в період роботи на спецпосадах не отримували пенсію згідно Закону №3723-ХІІ до набрання чинності Законом №889-VIII, тобто до 01.05.2016; які звільнилися з посади державної служби, в тому числі до 01.01.2020. Зазначені умови повинні бути дотримані одночасно.

Оскільки позивачу відповідно до Закону №889-VIII пенсія була призначена 09.06.2017, тобто після 01.05.2016, розрахунок його пенсійної виплати проведено з врахуванням Порядку №622, тому провести перерахунок пенсії із врахуванням довідки від 02.12.2021 №01-05/01/5244 про складові заробітної плати, виданої Управлінням Держпраці у Тернопільській області, не вбачається. З 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсій державним службовцям у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Також вказує, що в матеріалах позовної заяви, які надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відсутня довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №01-05/01/5245 від 02.12.2021, виданої ОСОБА_1 . Управлінням Держпраці у Тернопільській області, надати оцінку щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову у цій частині, не представляється можливим.

Відповідач просив у позові відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 19.12.1994 по 31.03.2020 працював державним службовцем, про що свідчать записи його трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.08.1978 (а.с.8-9).

З 19.11.2015 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 09.06.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Такі обставини наведені позивачем у позові та відповідачем у листі від 24.12.2021 (а.с.19), тобто визнаються сторонами.

31.03.2020 позивач був звільнений з посади з припиненням державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби, що підтверджується копією наказу Управлінням Держпраці у Тернопільській області №36-к від 27.03.2020 про звільнення ОСОБА_1 (а.с.13) та відомостями трудової книжки.

В подальшому 08.04.2020 позивач через електронний кабінет, розміщений на офіційному сайті Пенсійного фонду України, подав заяву про призначення/перерахунок пенсії, у якій просив здійснити перевести його на інший вид пенсії, тобто на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.14).

Позивачу з 01.04.2020 проведено перерахунок пенсії та розпочато з цієї дати виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Розмір пенсії визначено із заробітної плати ОСОБА_1 станом на червень 2017 року в розмірі 7607,43 грн, тобто на дату призначення пенсії, а не станом на моменти звільнення з державної служби 31.03.2020, що з розрахунку 60 % від заробітку становить 4564,46 грн. Такі відомості підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.12.2021 (а.с.19) та інформацією з пенсійної справи позивача про перерахунок пенсії (а.с.20).

ОСОБА_1 09.12.2021 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату належної йому пенсії за період з 08.04.2020 по день звернення, у відповідності до постанови КМУ №469 від 05.06.2019, з урахуванням його заробітної плати державного службовця станом на момент звільнення 31.03.2020. До цієї заяви позивач додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням Держпраці у Тернопільській області, №01-05/01/5244 від 02.12.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №01-05/01/5245 від 02.12.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) (а.с.15-18).

У відповідь на цю заяву відповідач направив позивачу лист №7838-7965/6-02/8-1900/21 від 24.12.2021 про те, що провести перерахунок пенсії із врахуванням довідок про складові заробітної плати немає підстав, а пенсійну виплату обчислено в розмірі 60% від заробітку, який на дату призначення становив 7607,43 грн, відповідно розмір пенсійної виплати складає 4564,46 грн (а.с.19).

Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату на час звільнення з державної служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не вказано, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України «Про державну службу» не призначалась.

Відповідно до даних про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з матеріалів пенсійної справи, його страховий стаж становить 44 роки 9 місяців 4 дні, з яких стаж державної служби - 22 роки 4 місяці та 29 днів (а.с.20).

Суд зазначає, що після призначення позивачу з 09.06.2017 пенсії державного службовця, яка йому виплачувалася у розмірі, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач продовжував працювати на посаді державної служби до 31.03.2020.

Правовідносини щодо обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, до якого внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №469 «Про внесення зміни до порядку призначення пенсій деяким категорія осіб» (чинні з 01.01.2020).

Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 (зі змінами) державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Позивачу призначена пенсія державного службовця у 2017 році, коли вже діяв Закон №889-VIII, однак норми цього Закону (пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень) надають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. При цьому, після призначення у 2017 році пенсії державного службовця, позивач продовжував працювати на посаді державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно із статтею 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - стаття 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).

Подані позивачем до відповідача разом з заявою від 09.12.2021 довідки №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021, видані ОСОБА_1 Управлінням Держпраці у Тернопільській області, повністю відповідають формі, затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.

Згідно із довідкою №01-05/01/5244 від 02.12.2021, виданою Управлінням Держпраці у Тернопільській області на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну платі за березень місяць 2020 року, заробітна плата ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 становила 8650,00 грн. Відповідно до довідки №01-05/01/5245 від 02.12.2021, виданої Управлінням Держпраці у Тернопільській області на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну платі за 2016-2020 роки, ОСОБА_1 було нараховано надбавку за інтенсивність праці у сумі 65287,50 грн, премію місячну в сумі 61055,22 грн, грошову допомогу при щорічній відпустці в сумі 63828,58 грн, допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 28450,45 грн, індексацію зарплати в сумі 1149,89 грн (дані за період з 01.05.2016 по 31.03.2020). На всі види оплати праці, включені у дані довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується також відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового щодо позивача за формою ОК-7.

Таким чином, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 з часу призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» її не отримував, а отримував пенсію у розмірі, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому фактично набув право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» після звільнення з державної служби з 01.04.2020. Тому, на думку суду, розрахунок пенсії позивача з часу звільнення з державної служби, відповідач мав здійснити з урахуванням заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував перед звільненням.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії державного службовця у відповідності до інформації, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, яка є похідною від основної, то суд зазначає.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

У спірному випадку судом встановлено, що позивач 31.03.2020 після звільнення з державної служби подав до органів пенсійного фонду (через електронний кабінет, розміщений на офіційному сайті Пенсійного фонду України) лише заяву про призначення/перерахунок пенсії. Доказів подання відповідних довідок про заробітну плату у відповідності до Порядку №622 для перерахунку пенсії за збільшеною заробітною платою державного службовця станом на день звільнення з державної служби позивачем суду не надано.

На підставі поданих учасниками справи доказів, судом встановлено, що лише 09.12.2021 ОСОБА_1 подав заяву та надав відповідачу необхідні для перерахунку пенсії довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021.

Отже, позивач саме 09.12.2021, звернувшись із заявою про перерахунок пенсії, надав визначенні Порядком №622, довідки про заробітну плату за встановленою формою, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, а відтак саме цю дату слід вважати датою звернення позивача за перерахунком пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021. Оскільки ОСОБА_1 звернуся до 15 числа місяця про перерахунок його пенсії, то такий необхідно провести з 01.12.2021, а не з 08.04.2020 як просить позивач.

Суд ще раз наголошує, що позивачем не надано доказів стосовно того, що 08.04.2020 року ним подавалися усі визначені Порядком №622 документи для перерахунку пенсії, зокрема відповідні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії державного службовця. Крім того, позивач не був позбавлений права у разі незгоди з перерахунком пенсії з 08.04.2020 звернутися до суду щодо оскарження дій (рішень) органів пенсійного фонду у строки, визначені статтею 122 КАС України.

Відтак, позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 з 01.12.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021, та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум.

Позов підлягає до задоволення частково.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних дій щодо відмови у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.12.2021.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, складає 6992,40 грн, у тому числі 992,40 грн судовий збір та 6000,00 грн витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Питання щодо витрат позивача на правничу допомогу судом не вирішується, оскільки стороною не подано відповідних доказів, проте в позовній заяві позивачем та його представником зазначено про те, що докази понесених фактичних судових витрат будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.4).

Отже, з наведених вище підстав та враховуючи, що суд задовольняє позов частково, відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн, який перераховано до бюджету згідно з квитанцією №54914 від 21.01.2022 (а.с.5), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 263, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у відповідності до інформації, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати ОСОБА_1 з 01.12.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням відомостей, зазначених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням Держпраці у Тернопільській області №01-05/01/5244 від 02.12.2021 та №01-05/01/5245 від 02.12.2021, та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2022 року.

СуддяЧепенюк О.В.