Рішення № 103591623, 01.03.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1476/21 Провадження № 2-а/304/4/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2022 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання Гавій Л.В.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1476/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 574374 від 02 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 574374 від 02 листопада 2021 року, винесену інспектором СРПП ВП № 1 Ужгородського районного управління Головного управління національної поліції в Закарпатській області Кирлик Олександром про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн, а також просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 02 листопада 2021 року інспектором СРПП ВП № 1 Кирликом О. відносно нього було винесено оскаржувану постанову та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно вказаної постанови він керував транспортним засобом, в якого на лобове скло нанесено покриття, яке обмежує оглядовість водія та порушує п. 31.4.7. ПДР України. З метою належного доказу, що його лобове скло має достатню оглядовість, він здійснив відеофіксацію, яка буде ним долучена в судовому засіданні. Однак поліцейський незважаючи на всі його доводи та без будь яких замірів повідомив, що буде складати відносно нього постанову за порушення ПДР. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки поліцейський не зазначив за порушення якого саме підпункту п. 31.4.7. ПДР України його притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім цього постанова не містить відеозапис, до неї не додано жодного доказу, який би свідчив про вчинення ним правопорушення, передбаченого п. 1 ст. 121 КУпАП. Також вказує на те, що поліцейський не мав права на місці перевірити ступінь покриття, що нанесене на скло, а лише вимагати від водія проїхати до найближчого стаціонарного посту, оснащеного мобільною лабораторією або ж до спеціального пункту інструментального контролю для вимірювання ступеню світлопропускання скла автомобіля. Вказаних дій інспектором на місці вчинено не було, а відтак вважає дії поліцейського незаконними, а постанову такою, що винесена ним без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи в їх сукупності, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24 січня 2022 року за клопотанням позивача було замінено сторону відповідача на Головне управління Національної поліції в Закарпатській області.

18 лютого 2022 року представником відповідача суду подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС, а тому посилання позивача на порушення ГУ НП в Закарпатській області законодавства у даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час і місце такого повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 268 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як роз`яснює п. 3 постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06 березня 2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст. 222 КУпАП до компетенції уповноважених працівників Національної поліції віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч. 4 ст. 126 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 02 листопада 2021 року поліцейським Кирликом О. відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №574374, згідно якої він того ж дня о 13.43 год керуючи транспортним засобом марки «Део Нубіра», р/н НОМЕР_1 , на переднє лобове скло якого нанесено покриття, що обмежує оглядовість з місця водія, чим порушив вимоги п. 31.4.7 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП. Згідно вказаної постанови позивача визнано винним у вчиненні такого правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн (а. с. 8).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.4.7. вказаних Правил передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам інших елементів конструкції.

Однак інспектором СРПП ВП № 1 РУП ГУ НП у Закарпатській області Кирликом О. не конкретизовано, якого саме підпункту не дотримався ОСОБА_1 .

Крім того, у постанові поліцейським не зазначено, що було здійснено вимірювання світлопропускання лобового скла та яким саме технічним засобом здійснено відповідне вимірювання світлопропускання, з відомостей якого можливо б було встановити чи відповідає тонування лобового скла у транспортному засобі, яким керував позивач, вимогам ГОСТ 5727-88 та яке б було належним та допустимим доказом правопорушення вчиненого позивачем, що передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Також в даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейський не визначив ступінь тонування скла автомобіля, спеціальні вимірювальні прилади не використовував, крім того, акт перевірки технічного стану транспортного засобу не складався, та його копія позивачу не видавалась.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Однак, поліцейським СРПП ВП № 1 РУП ГУ НП у Закарпатській області Кирликом О. у спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів, порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зокрема, судом береться до уваги п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 238 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача суб`єкта владних повноважень.

Крім того, за позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 08.07.2020 по справі № 463/1352/16 в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим.

Проте, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, поліцейським не наведено жодних доказів на підтвердження вчиненого останнім правопорушення, зокрема фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних з постанови про накладення адміністративного стягнення, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення на скаржника в межах санкції ч. 1 ст. 121, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об`єктивність з`ясування обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.

Враховуючи те, що в судовому засіданні, жодним чином не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому спірну постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.

Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 6-10, 14, 241-244, 246, 251, 286 КАС України, ст. 7, 33, 222, 251, 258, 288 КУпАП, суд,

У Х В А Л И В :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 574374 від 02 листопада 2021 року задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 574374 від 02 листопада 2021 року, винесену інспектором СРПП відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітаном поліції Олександром Кирликом про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 40108913; місцезнаходження: 88000 Закарпатська область м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13.

Головуючий:Чепурнов В. О.