Ухвала суду № 103590087, 01.03.2022, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 178/752/21

№ 1-кп/207/140/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Пономаренко В.К.

за участю прокурора Резніченка І.М.

захисників Ткаченко О.П., Білик І.Л.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. на розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Захисниками обвинувачених адвокатом Ткаченко О.П. та адвокатом Білик І.Л. до суду подані клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на особисте зобов`язання та надати їм можливість у складі Збройних сил України захищати її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, захищати конституційні права і свободи громадян України, посилаючись на те, що Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, пунктів 1,17,20 ч.1 ст.106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію. Сьогодні Президент України звернувся з офіційною заявою, про те, що з учасників АТО знімаються усі санкції. Обвинувачений ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині 1241 Національної гвардії України, гідно виконував свій військовий обов`язок по захисту конституційних прав і свобод громадян України за що його батьки отримали ОСОБА_3 від командування військової частини. ОСОБА_2 є учасником бойових дій. В період з 20.06.2017 року по 21.07.2017 року; в період з 08.08.2018 року по 07.11.2018 року; в період з 05.08.2019 року по 06.11.2019 року; в період з 06.02.2019 року по 08.05.2019 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції с. Штормове Новоайдарського району Луганської області. ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки: має сім`ю, постійне місце реєстрації та проживання, за яким мешкає разом з батьками, братами та сестрами. Раніше не судимий і жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Позитивно характеризується за місцем служби та мешкання. Знаходячись на свободі, не намагалися шукати зустрічей з потерпілим та свідками і будь-яким чином впливати на них з метою зміни їх показів на свою користь. Обвинуваченим ОСОБА_2 було відшкодовано потерпілому матеріальну шкоду на лікування в сумі 25 400 гривень. Дізнавшись про військову агресію РФ щодо України, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виявили стійке і непереборне бажання у складі Збройних сил України захищати її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, захищати конституційні права і свободи громадян України.

Захисник Ткаченко О.П. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали зазначене клопотання.

Захисник Білик І.Л. та обвинувачений ОСОБА_2 також підтримали зазначене клопотання.

Прокурор Резніченко І.М. заперечував проти задоволення клопотань та просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів у зв`язку з тим, що є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки останні є мешканцями одного села.

Заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України встановлено, що, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно положень ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово оскаржувались до Дніпровського апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості постановлених ухвал.

Так, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, є раніше не судимими особами, проте обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти здоров`я особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому встановлені раніше ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, в тому числі ризик ухилитися від суду, є цілком ймовірними.

Мета і обставини, що були підставою для обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі актуальними.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" на який посилається сторона захисту не визначено порядку та механізму звільнення учасників бойових дій від усіх санкцій, зокрема зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який. Більш того, жодним нормативно-процесуальним актом це право та порядок станом на 01.03.2022 року не визначено.

Таким чином, стороною захисту не наведено обставин, які спростовували існування ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити.

Як з`ясовано у судовому засіданні, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено до 10.03.2022 року.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001).

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто по 29 квітня 2022 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника Ткаченко Олега Петровича та захисника Білик Ірини Леонідівни про зміну раніше обраного відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання – відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України – до 29 квітня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.О.Бистрова