Ухвала суду № 103590031, 02.03.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/13/22

(1-кп/199/134/22)

У Х В А Л А

іменем України

02 березня 2022 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

За участі секретаря судового засідання Строменко Є.С.

прокурора Борука В.В.

Дураченка Я.М.

захисників Клименка О.І.

Пінчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021630000000893, за обвинуваченням ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ухвалою суду було продовжено строк тримання під вартою до 13 березня 2022 року.

В судовому засіданні прокурором Боруком В.В. заявлене клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під вартою на 60 днів. Клопотання обґрунтовуються тим, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 і його захисник Клименко О.І. просять замінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки він нікуди переховуватися і ні на кого впливати не буде. ОСОБА_3 має хворих батьків, малолітню дитину, які потребують його допомоги в умовах, що склалися на цей час, а він її, перебуваючи під вартою, надати не може.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник Пінчук Л.Л. також заперечили проти задоволення клопотання прокурора, оскільки будь-які визначені законом ризики відсутні. Просять замінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою усім обвинуваченим на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні групою осіб тяжкого умисного корисливого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні такого злочину в період іспитового строку, а ОСОБА_4 у вчиненні такого злочину у час, коли він згідно ухвали слідчого судді від 10 листопада 2021 року у межах іншого кримінального провадження перебував під цілодобовим домашнім арештом.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість і підвищена суспільна небезпека інкримінованого кожному з обвинувачених кримінального правопорушення, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим ухилення кожного з обвинувачених від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, а також характер пред`явленого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачення, відповідно доприписів ст.183КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку кожного з обвинувачених.

Відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються як безпідставні та спростовані вищенаведеними фактичними обставинами.

З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження строку тримання як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 під вартою підлягає задоволенню.

Розмір застави обвинуваченим раніше не визначався з огляду на положення пункту 1 ч. 4 ст. 183 КПК України. Разом з тим, з урахуванням введеного в країні воєнного стану, того, що обидва обвинувачені хоча і обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, але з погрозою застосування насильства без його фактичного застосування, відсутності фактичних суттєвих шкідливих наслідків викладених в обвинувальному акті діянь, суд вважає за можливе визначити обвинуваченим розмір застави, у разі сплати якого останні підлягатимуть звільненні з-під варти.

Визначаючи розмір застави суд керується приписами ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, за якими розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах … щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення по справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, в якому суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

З урахуванням встановлених судом відомостей про особу обох обвинувачених, їх майнового стану, соціально-економічної ситуації в країні на цей час, суд вважає, що розміром застави, з одного боку помірним для обох обвинувачених, а з іншого здатним достатньою мірою гарантувати виконання кожним з обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків, буде двадцять до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 грн. (2481х20).

Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 331, 350 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Борука В.В. задовольнити.

Продовжити дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на строк до 30 квітня 2022 року.

Продовжити дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на строк до 30 квітня 2022 року.

У задоволенні клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисників Клименка О.І. і Пінчук Л.Л. про заміну обом обвинуваченим запобіжних заходів на більш м`які відмовити.

Як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 підлягають звільненню з під варти у разі внесення кожним з них застави у розмірі 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень з покладенням на кожного з них обов`язків протягом двох місяців:

- не відлучатися із м. Дніпро без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

зобов`язавши як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду.

Попередити як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 , що в разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий:

02.03.2022