Рішення № 103589860, 22.02.2022, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8468/21

Провадження № 2/686/2080/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Лазоренко К.Ю.

з участю представника позивачів ОСОБА_1

та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі по 400000 грн., на користь ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , в сумі 300000 грн. та на користь ОСОБА_4 майнової шкоди в сумі 73324 грн., заподіяної їм з вини відповідача внаслідок вчинення ним ДТП, що мало місце 25 травня 2020 року, врезультаті якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. А ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність його вини у даном ДТП. Крім того, зазначає, що кримінальна справа відносно нього не завершена, а тому не встановлено його вини.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1166 ч. ч. 1 та 2 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується за ст. 286 ч. 3 КК України в тому, що 25 травня 2020 року близько 18 години 20 хвилин, керуючи транспортним засобом марки "Opel Vivaro" державний номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 110 км/год по лівій смузі свого напрямку руху за населенним пунктом по автомобільній дорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» на 1 км + 150 м автодороги «Західний під`їзд до міста Хмельницького», де дозволена швидкість не більше 90 км/год, зі сторони м. Хмельницького в напрямку смт Війтівці (м. Тернопіль), в районі заїзду до заводу «керамзитового гравію» Хмельницького району, виявивши попереду свого руху, що водій транспортного засобу марки "Renault Trafic" державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_6 здійснював маневр розвороту ліворуч, сприйнявши обстановку як небезпечну, змінив напрямок свого руху ліворуч, не переконавшись при цьому, що вказаний маневр буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічний напрямок руху, де передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу допустив зіткнення з боковою лівою частиною транспортного засобу марки "Renault Trafic" державний номерний знак НОМЕР_2 , який в цей час знаходився на зустрічному напрямку руху, та закінчував маневр розвороту, що є порушенням вимог пунктів 10.1, 11.4 та 12.6."г" Правил дорожнього руху України. Внаслідок вчинення ОСОБА_2 вказаного ДТП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. А ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 затверджено прокурором 25 вересня 2020 року.

Таким чином, в даному випадку має місце шкода, завдана позивачам внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому повинна відшкодовуватись на загальних підставах винною особою.

Однак, на момент розгляду даного позову вини ОСОБА_2 у вчиненні даного ДТП не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду, оскільки кримінальне провадження з цього приводу ще не завершено.

Крім того, відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Однак, ні позивачі, ні їх представник не довели заподіяння їм моральної та майнової шкоди з вини ОСОБА_2 .

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 23, 1166 ч. ч. 1 та 2, 1167 ч. 1, 1168, 1187, 1188 ЦК України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та майнової шкоди відмовити.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

22.02.2022