Ухвала суду № 103589802, 02.03.2022, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/277/22

Номер провадження 1-кп/585/201/22

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

02 березня 2022 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря С.А. Дем`яненко, прокурора І.С. Ступника, захисника В.І. Цимбала, розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В підготовчому судовому засіданні прокурор повідомив, що за відсутності потерпілих закінчити підготовче провадження і призначити до розгляду по суті не можливо, але повідомив що необхідно вирішити питання щодо запобіжного заходу і заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про що надав письмове клопотання. В обґрунтування клопотання вказав що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кількох епізодів тяжкого злочину за викладених в обвинувальному акті обставин. Також вказав ризики, які виступають підставою для обрання запобіжного заходу.

Потерпілі до суду не прибули, причини неявки не повідомили, їх неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, але не дозволяє провести підготовче засідання та призначити провадження до розгляду по суті.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив що у нього є цивільна дружина син, йому не зрозуміло навіщо він перебуває під вартою.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання.

За таких обставин, з огляду на невиконання вимог суду про доставку ОСОБА_1 у судове засідання з поважних причин, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та наявності активних воєнних дій на території Сумської області, суд вважає, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу в режимі відеоконференції, не буде порушенням права обвинуваченого на особисту участь у судовому засіданні та незважаючи на заперечення обвинуваченого вирішив проводити розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу в режимі відеоконференції.

Проаналізувавши зазначені у клопотанні ризики, з огляду на те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні наразі не є закінченим і для його завершення необхідно провести підготовче судове засідання та судові засідання суд враховує наступне.

На обґрунтування обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою, прокурором наведено відомості про те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України. Санкція вказаної статті відносить інкримінований злочин до тяжкого, при цьому підозрюваний має не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став та, повторно, вчинив замах на новий умисний злочин проти власності, а тому очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). З огляду на наведене суд, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування пільгових інститутів у відповідній категорії справ. Отже, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого затримання у невизначеному майбутньому, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Оцінюючи можливість впливу на представника потерпілого, свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних судом. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.

Оцінюючи можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, суд виходить з того, що ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, у зв`язку з відсутністю засобів для існування, не виключаються спроби вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки також є можливість усвідомлення своєї безкарності за скоєне кримінальне правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став, продовжив кримінально-карану діяльність.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність зазначених у клопотанні ризиків.

Також при вирішенні клопотання враховується, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При застосуванні запобіжного заходу судом також враховується вік підозрюваного, сімейний стан, а саме відсутність сталих соціальних зв`язків, які б обґрунтовано запобігали ризикам за ст. 177 КПК України, його стан здоров`я, який не має протипоказань для утримання під вартою і докази про це відсутні, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

Отже при розгляді клопотання прокурор довів наявність вказаних в обґрунтування клопотання ризиків, передбачених п.1), п. 3) та п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджено і матеріалами даного кримінального провадження.

При цьому суд не вбачає можливості застосувати більш м`який запобіжний захід оскільки ОСОБА_1 не має засобів для існування і за умови дотримання ним обмежень, не зможе забезпечити свою життєдіяльність на достатньому рівні.

В зв`язку з вказаним суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, тому обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до п.3, п.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави має відповідати вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та бути достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

В зв`язку з вказаним, обвинуваченому слід визначити розмір застави двадцять прожиткових мінімумів на працездатну особу, в грошовому виразі 49620 гривень, що достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і такий розмір застави не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 184,194,196, 314-316 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою на шістдесят діб до 13 години 40 хвилин 30 квітня 2022 року.

Визначити ОСОБА_1 заставув розмірі20прожиткових мінімумівдля працездатноїособи,що становить49620 (сорокдев`ять тисячшістсот двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст.194КПК України покласти на обвинуваченого, щодо якого винесено заставу, у разі внесення застави, наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави з дня її внесення.

Роз`яснити, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на вказаний розрахунковий рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Сумського СІЗО чи іншого місця тимчасового утримання обвинуваченого.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з під варти та повідомити письмово Роменський міськрайонний суд, прокурора та слідчого.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому що у разі не виконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини неявки або якщо порушить покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга