Рішення № 103587365, 01.03.2022, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8162/21

2/215/383/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Таран О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карнаух Тетяни Вікторівни до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карнаух Т.В. звернулася в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України 325 000,00 грн. моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності (а.с.1-7).

В обґрунтування вказує, що в період роботи позивача у шкідливих умовах праці тривалий час на ПрАТ з 11.11.1997 по 16.09.2020 на посаді водія автотранспортних засобів у ПрАТ «Північний ГЗК», ним отримані хронічні професійні захворювання: хронічна радикулопатія С7.С8 двобічна та S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт ІІ стадії, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., які, відповідно до акту розслідування від 03.09.2021, виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 16.11.2021 вперше позивачу була встановлена 3-тя група інвалідності та 60% втрата професійної працездатності.

Вважає, що позивачу не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, не має змоги вести звичне життя, що завдає йому моральних страждань. Працювати він не може, навіть допомогти по господарству своїй родині позивачу важко, бо його постійно турбує стійкий біль та обмеження об`єму рухів у поперково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в ноги, біль у шийному відділі з віддачею в руки, терпкість ІІІ-V пальців на руках, змикаючий біль у між лопатковій ділянці, стійкий біль та обмеження рухів у великих та дрібних суглобах кінцівок, відчуття затерпання та печії ніг та рук, підвищена чутливість рук до охолодження, набряклість кистей, гомілок, стоп, загальна слабкість. Сухий нападоподібний кашель, задишка при незначному фізичному навантаженні. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров`я не відновиться навіть при лікуванні, повне одужання не можливе, що також спричиняє йому додаткові душевні страждання та негативно впливає на його психоемоційний стан.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.12.2021 року, в якій зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу встановено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач ПрАТ «Північний ГЗК» повідомлений про відкриття провадження та порядок розгляду справи належним чином, копія ухвали з додатками отримана 03.02.2022, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.47).

Відповідачем направлено до суду засобами поштового зв`язку відзив на позов (вх№3246 від 21.02.2022) разом з підтвердженням про направлення його копії позивачу. Представник відповідача позов не визнає в повному обсязі, у відзиві вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку, стаж роботи позивача за професією перевищує 22 роки; за роботу в шкідливих умовах позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки, а також йому було встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров`я. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач, не зважаючи на явні ознаки ушкодження здоров`я та періодичне проходження амбулаторного лікування, продовжуваав працювати у шкідливих умовах аж до того моменту, як у нього були виявлені незворотні ознаки ушкодження здоров`я, які стали причиною встановлення діагнозів професійних захворювань. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 01.11.1997 по 16.09.2020 позивач працював на ПрАТ на посаді водія великовагового автомобіля, зайнятим на вивезенні гірничої маси в кар`єрі, Гірничотранспортного цеху №1 у ПрАТ «Північний ГЗК», що разом становить більше 22 років, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.28-32).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06.09.2021р. (а.с.8-11), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: хронічна радикулопатія С7,С8 двобічна та S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг М54.1; хронічний бронхіт ІІ стадії, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. J44. Позивачу вперше встановлена 3-тя група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з 07.11.2021, із яких: 25% - хронічний бронхіт, 35% - радикулопатія, згідно висновку МСЕК від 16.11.2021р., де також зазначено, що позивач потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Дата переогляду 01.11.2022 (а.с.12).

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06.09.2021 (а.с.8-11), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є: пил фіброгенної дії перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії із вмістом кремнію діоксиду кристалічного (SiO2) від 10% до 70% в 2,2 рази (4,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88); важкість праці робоча поза незручна 54,3% при нормативному значенні 25%. Умови виробничого середовища та важкість праці водія автотранспортних засобів відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (а.с.9).

Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 22 роки.

Визначаючи розмірморальної шкоди,суд вважає,що слідврахувати роз`ясненняп.9Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995р.,з подальшимизмінами,"Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди",відповідно доякого,розмір відшкодуванняморальної шкодисуд визначаєв межахзаявлених вимогзалежно відхарактеру таобсягу заподіянихпозивачеві моральнихі фізичнихстраждань,з урахуваннямв кожномуконкретному випадкуступеня винивідповідача таінших обставин.Зокрема,враховується характері тривалістьстраждань,стан здоров`япотерпілого,тяжкість отриманогозахворювання,істотність вимушенихзмін уйого життєвихі виробничихстосунках,конкретні обставинипо справі,характер моральнихстраждань інаслідки,що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача ОСОБА_1 у зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються висновком МСЕК, виписками-епікризами, медичним висновком ЛЕК (а.с.12-27) позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 180 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18Податкового кодексуУкраїни встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164Податкового кодексуУкраїни до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином стягнута моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 1800,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 - VI " Про адвокатуру та адвокатську діяльність ") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року№ 4191 - VI" Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ".

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи, що міститься в п.48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, подання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У акті виконаних робіт за договором про надання юридичної (правничої) допомоги №46/21 від 08.12.2021р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Карнаух Т.В., вказано які дії по даній справі були проведені адвокатом (а.с.37,38,40), а також розрахунок витрат на правову допомогу (а.с.39), що узгоджується з вимогами Закону України від 20 грудня 2011 року№ 4191 - VI" Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" а саме: надання усної консультації (1 година) 450грн.; формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хвилин) 250грн.; правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви (2 години) 900грн.; копіювання документів для складання позовної заяви (30 хвилин) 150грн.; вивчення судової практики суду касаційної інстанції (1 година 30 хвилин) 550грн.; складання позовної заяви (2 години) 1000грн.; представлення інтересів у суді (орієнтовний час 2 години) 1700грн.. Позивачем надано розрахунок судових витрат за договором №46/21 від 08.12.2021р., в якому зазначено, що клієнтом сплачено, а адвокатом отримано авансом 5000 грн. (а.с.39), тобто документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу.

Однак відповідно до матеріалів справи, адвокат Карнаух Т.В. не приймала участь у судовому засіданні, так як розгляд даної справи постановлено проводити в спрощеному провадженні без виклику сторін, тому виходячи з вартості роботи адвоката за судове представництво, узгоджену сторонами 1700 грн., не підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в цій частині, тому всього на відшкодування правової допомоги слід стягнути з відповідача на корить позивача 3300грн, без врахування вартості судового представництва.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карнаух Тетяни Вікторівни до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 180 000 /сто вісімдесят тисяч/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів, та 3300 /три тисячі триста/ грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 - 1800 грн. судового збору на користь держави.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскарженеособами, які беруть участь у справі безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено без проголошення 01 березня 2022 року.

Суддя: