Вирок № 103587308, 15.02.2022, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2187/20

Провадження № 1-кп/191/198/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020040390000649 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, українця, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, депутатом не обирався, який фактично проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.1ст.115 КК України, -

за участю прокурора Нікіфорова Ю.Ю., захисникаСавченко В.П., потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

встановив:

Близько 02.00години 14травня 2020року ОСОБА_1 ,перебуваючи встані алкогольногосп`яніння замісцем мешкання ОСОБА_3 ,розташованого по АДРЕСА_2 ,на ґрунтіраніше виниклихнеприязних відносин,вчинив сваркуз ОСОБА_2 ,під часякої унього наґрунті ранішевиниклих неприязнихвідносин,у ОСОБА_1 раптово виникпрямий злочиннийумисел наумисне вбивство ОСОБА_2 ,тобто умиснепротиправне заподіяннясмерті іншійлюдині. Вцей жедень тачас ОСОБА_1 ,перебуваючи встані алкогольногосп`яніння, знаходячись в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині потерпілому ОСОБА_2 , та реалізуючи його, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння у виді заподіяння смерті потерпілому і бажаючи їх настання, швидким кроком підійшов до ОСОБА_2 , утримуючи в правій руці, ніж, який заздалегідь мав при собі, стоячи обличчям до потерпілого наніс йому ножем 9 колото-різаних ран, від яких ОСОБА_2 почав втрачати рівновагу та спускатися на підлогу. Заподіявши потерпілому вказані тілесні ушкодження ОСОБА_1 вважав, що виконав усі дії необхідні для заподіяння смерті потерпілому та доведення правопорушення до кінця і з місця вчинення втік, а ОСОБА_2 був госпіталізований до лікувальної установи. Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_1 , спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді 9 сліпих непроникаючих колото-різаних ран (6 на слині (з них 1 в поперековій ділянці праворуч, 2 в поперековій ділянці ліворуч, 3 у верхній третині спини ліворуч), 1 на межі плеча і грудної клітини ліворуч по задній поверхні, 1 по передньо-верхній поверхні проекції лівого плечового суглобу, 1 на лівій бічній поверхні шиї), ранові канали їх прямують зверху-вниз, які окремо так і у своїй сукупності, за своїм характером відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином ОСОБА_1 намагався умисно протиправно заподіяти смерть ОСОБА_2 , однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від нього причин, оскільки потерпілий після отриманих тілесних ушкоджень був своєчасно доставлений та госпіталізований до КНП «Синельниківська центральна міська лікарня «СМР», де йому було вчасно надано медичну допомогу.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у пред`явленому обвинуваченні визнав частково, вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 125 КК України, так як умислу на вбивство він не мав. Позовні вимоги потерпілого визнав частково на суму 5000 грн. Суду пояснив, що мав намір відсвяткувати день народження своїх братів, які народилися в один день. З одним із них він зустрівся на ставку «Красне» у м. Синельникове Дніпропетровської області. В якості подарунку ОСОБА_1 взяв із собою сувенірний ніж у чохлі, який використовується у побуті, але іменинник відмовився від нього. Вживши загалом 1 літр пива та стакан вина, після закінчення святкування, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_1 , тримаючи ніж у руці, направляючись додому, згадав, що його запрошувала у гості ОСОБА_4 , з якою він колись зустрічався. Прийшовши до будинку ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 постукав у хвіртку та вікно, одразу загорілося світло. ОСОБА_4 відчинила вхідні двері, її вигляд був збентеженим. ОСОБА_1 перепитав дозволу зайти, але не чекаючи відповіді ОСОБА_5 , вони вдвох зайшли в будинок. У кухні було включене світло, але ОСОБА_1 вирішив піти до кімнати у якій було темно, там він побачив ОСОБА_2 з яким у нього після не довгої перемовки почалася бійка. ОСОБА_2 , схватив ОСОБА_1 , та притиснувши передпліччям руки його горло, одночасно придавивши до стіни почав тиснути на горло. Будучи в паніці, бажаючи звільнитися від дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , не пам`ятаючи, що тримає в правій руці ніж, в чохлі із гострим кінцем, почав битися хаотично руками, які були вільні, але ОСОБА_2 став кричати, що йому боляче, тому ОСОБА_1 злякавшись, підняв чехол, який спав з ножа та почав відходити, двері йому відкрила ОСОБА_4 , і він пішов. Крові ОСОБА_1 на тілі ОСОБА_2 не бачив. Він зрозумів, що спричинив тілесні ушкодження лише тоді коли приїхала поліція. Де в момент бійки знаходилась ОСОБА_4 він не знає. ОСОБА_1 ніхто і нічого не заважало, позбавити життя ОСОБА_2 , але він не мав наміру на це, тому і не вчинив вбивство. Чому викинув ніж пояснити не зміг.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що особисто не знає обвинуваченого ОСОБА_1 , але останній йому погрожував та писав СМС повідомлення коли він жив з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_6 за іншою адресою до 03 числа, а 13 числа він, з її дозволу, прийшов до неї додому з ночівлею, оскільки у них залишились дружні відносини. За адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 повідомила йому, що ОСОБА_1 пише їй повідомлення на телефон. Приблизно о 02 год. до будинку ОСОБА_5 прийшов ОСОБА_1 , який почав стукати по вікнам. ОСОБА_4 відчинила двері і ОСОБА_1 забіг в домоволодіння . ОСОБА_4 кричала : «Владик не треба», але обвинувачений кричав : «Де він, тут?». Він піднявся з ліжка та в цей час до кімнати забіг ОСОБА_1 , який одразу почав наносити удари правою рукою. Потерпілий не бачив, що в ОСОБА_1 ніж в руках і своїми руками обхопив ОСОБА_1 за руки та тулуб (вище ліктів), чим намагався перешкодити обвинуваченому наносити удари, але останній продовжував наносити удари та після трьох ударів по спині в ділянку попереку, потерпілому було боляче та він відпустив обвинуваченого і почав опускатися на підлогу, але ОСОБА_1 все одно продовжував наносити йому удари знизу, підіймаючись вверх до шиї. Обвинувачений не висловлював йому будь-яких погроз. ОСОБА_2 вважає, що нанесена йому ОСОБА_1 кількість ножових ударів є достатньою, щоб вбити, і саме з цим наміром, вважає, приходив ОСОБА_1 . ОСОБА_4 одразу викликала швидку допомогу, та його було госпіталізовано. Просить призначити покарання обвинуваченому таке, на яке він заслуговує. Матеріальна шкода не відшкодована. У цивільному позові просив стягнути з обвинуваченого на свою користь моральну шкоду у сумі 100000 грн. 00 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті отриманої травми у вигляді 9 сліпих непроникаючих колото-різаних ран була порушена функція ОСОБА_2 нормального пересування, здійснення рухів тіла та кінцівок, що додало особливих душевних страждань та дискомфорту. На нервовому грунті його турбує головний біль, запаморочення, сторонні шуми в голові, підвищена втомленість, наявне порушення сну. Все це змінює ритм його життя, він змушений залучати родичів до допомоги в моменти фізичної слабкості. Крім того, оскільки протягом основного періоду лікування ОСОБА_2 не працював, а наявних у нього заощаджень було недостатньо для самостійного покриття витрат на лікування, то значну частину коштів надано його родичами, про що він постійно думає.

Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що на початку травня 2020 року вона припинила відносини із потерпілим ОСОБА_2 , який 13.05.2020 року зателефонував та запропонував їй поговорити у неї вдома, а потім ОСОБА_2 залишився в її будинку на ніч. В останнє із ОСОБА_1 вона бачилась 12 травня 2020 року, після цієї дати вони не телефонували один одному. Приблизно о 02 годині ночі 14 травня 2020 року вона почула стук у двері, відчинила їх, та побачила ОСОБА_1 , який щось тримав у руці, тільки потім вона зрозуміла, що то ніж у чохлі. Він сказав, що прийшов просто так, вона його впустила у будинок, він її відштовхнув і зайшов до кімнати, де був ОСОБА_2 , який неодноразово виказував погрози ОСОБА_1 , в тому числі в телефонній розмові та соціальній мережі, та запитав у потерпілого : «Ти хотів мене вбити давай!». Вона потім побачила, що в обвинуваченого був ніж. Після цього почалась між ними бійка. ОСОБА_7 схопив ОСОБА_1 двома руками за плечі і руки ОСОБА_1 були за спиною потерпілого ОСОБА_2 , вони постійно були один до одного лице до лиця. ОСОБА_1 тримав руки за спиною ОСОБА_2 . Вона бачила поранення на спині потерпілого, крові було багато. Потерпілий сказав « Ай, дурачок мені боляче» та впав на підлогу. ОСОБА_1 побачив, що потерпілий впав, розвернувся та побіг з будинку. Потерпілий потів коли був на підлозі і доповз до дивану, свідомість не втрачав. Вона відчинила вхідні двері будинку ОСОБА_1 , і він пішов, нічого не казав. ОСОБА_2 було дуже боляче, у нього була паніка і вона одразу викликала швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що обвинувачений є її сином, з потерпілим ніяких стосунків не має. З її дозволу ОСОБА_1 взяв із дому ніж 25-30 см. довжиною, який був у дерев`яному чохлі, який додому не приніс, де ніж зараз їй не відомо. Також зазначила, що її син повернувся додому о 20-21 годині взяти сигарети і пішов знов святкувати день народження іншому брату з близнюків. Із ОСОБА_6 її син зустрічався у 2016 році, у 2018 році відносин у них вже не було, але 01.05.2020 року ОСОБА_4 прийшла до них додому, говорила, що припинила відносини з іншим хлопцем, тобто потерпілим ОСОБА_2 , хоче відновити стосунки із ОСОБА_1 , оскільки кохає його, але він цього не хотів, і претензій до ОСОБА_2 не мав. ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_9 додому, так як вона сама запрошувала його до себе, але якби він знав, що у неї інший чоловік, то не пішов би до неї.

14 травня 2020 року о 02.00 годині ночі їй зателефонувала її мама бабуся ОСОБА_1 і попросила поговорити з ОСОБА_10 , так як з ним, щось трапилось. Вона коли почала розмову зрозуміла, що її син дуже плаче і він сказав, що зробив, щось дуже погане. Що він був у ОСОБА_5 і вони з потерпілим подрались. Вона одразу зателефонувала до ОСОБА_5 , яка їй повідомила, що її син та потерпілий побились і там був ніж і потерпілого забрала швидка допомога, але лікар повідомив «що жити буде, нічого страшного». Вона одразу зателефонувала сину та заспокоїла його.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що обвинувачений є її онуком, який проживає із нею все своє життя. Як людина він спокійний, працьовитий, рідко вживає алкогольні напої, ніколи не бачила його п`яним. Онук взяв на святкування дня народження ніж, потім о 20-21 годині, він повернувся до дому і приніс речі, які брав на природу і повідомив, що піде ще погуляє. О другій годині ночі він прийшов додому, був дуже стурбований, розповів про те, що прийшовши до ОСОБА_5 , з якою давною зустрічався, але на теперішній час ніяких відносин не має, зчинилася бійка з її хлопцем, який почав його душити за горло. ОСОБА_1 наніс йому поранення сувенірним ножем по спині і потерпілий впав. ОСОБА_1 сказав, що він на його думку вбив людину, так як побачив лужу крові та злякався та втік. Ніж належав чоловіку ОСОБА_11 , він мав загальний розмір 20-30 см, із дерев`яною ручкою та у дерев`яному чохлі. Ніж додому онук не приніс, повідомив, що викинув у ставок «Красне», коли біг від ОСОБА_3 . Слідів крові на одязі онука вона не бачила, були подряпані долоні, через те, що він перестрибував через хвіртку, коли вибіг із будинку ОСОБА_9 . Пізніше дізналася від матері обвинуваченого, що потерпілий живий.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з обвинуваченим є однокласниками, з потерпілим ніяких відносин не має.13.04.2020 року він, ОСОБА_1 та інші були запрошені на день народження ОСОБА_13 на природу на ставок «Красне» у м. Синельникове Дніпропетровської області. Алкогольні напої вживали всі, але у не великій кількості. ОСОБА_1 на природу приніс продукти харчування, мав із собою ніж, в дерев`яному чохлі, нібито сувенірний, із довжиною леза менше 15 см., для користування ним у побутових цілях. Він був спокійним, розмови про ОСОБА_14 в цей вечір взагалі не було, їх стосунки закінчилися давно. Від ОСОБА_1 погроз на адресу потерпілого ОСОБА_12 не чув.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується наступними доказами:

-протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та інші події від 14.05.2020 року, встановлено повідомлення ОСОБА_2 про те, що 14.05.2020 року о 02 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , спричинила йому тілесні ушкодження. Вказав, що особою, яку підозрює у вчиненні кримінального правопорушення є ОСОБА_1 , а свідком є ОСОБА_3 (а.с.9 том 2);

-довідкою НКП «Синельниківська центральна районна лікарня» Синельниківської міської ради» від 14.05.2020 року з якої вбачається, що на приймальний покій даної лікарні бригадою ШМД був доставлений ОСОБА_2 , 1996 року народження, з діагнозом: не проникаючі множинні колото-ріжучі поранення спини (а.с.10 том 2);

-протоколом огляду місця події від 14.05.2020 року, а саме будинку АДРЕСА_2 , встановлено, що замок вхідних дверей не пошкоджений, загальний порядок речей у всьому будинку порушений, з підлоги у кухні та зальної кімнати вилучено змиви речовини бурого кольору (а.с.17-20 том 2);

- протоколом слідчого експерименту від 15.05.2020 року та фототаблицями до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_2 зазначив механізм спричинення тілесних ушкоджень та розповів, в присутності понятих та експерта, що 14.05.2020 року о 02 год. 00 хв. він перебував в спальній кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ліжку за вищевказаною адресою. Після того, як він почув крики ОСОБА_3 , він встав з ліжка, прямуючи до виходу з кімнати. В цей час до кімнати зайшов ОСОБА_1 , який впритул підійшов до ОСОБА_2 і розташувався до нього обличчям. Між ними почалась штовханина, в ході якої ОСОБА_2 обома руками схопив тулуб разом з обома верхніми кінцівками на рівні плечей, таким чином обмеживши об`єм активних дій ОСОБА_1 , але ОСОБА_1 продовжуючи напад, виконуючи ударні рухи за спиною ОСОБА_2 , і в цей час ОСОБА_2 відчув декілька болісних ударів в ділянці попереку, зрозумівши, що удари наносяться ножем, який ОСОБА_1 тримав у правій руці. Відчувши різкий біль в попереку зліва ОСОБА_2 відпустив захват нападника ОСОБА_1 і почав присідати. В цей час, коли ОСОБА_2 , перебуваючи в положенні навприсядки, ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів болісних в ділянку лівої лопатки, надпліччя та шиї, після чого ОСОБА_1 покинув приміщення (а.с.25-29 том 2);

-протоколом слідчого експерименту від 15.05.2020 року та фототаблицями до нього під час якого свідок ОСОБА_3 зазначила механізм спричинення та розповіла, що 14.05.2020 року вона о 02 год. 00 хв. перебувала у вказаному будинку, в суміжній кімнаті зі спальнею, в якій було вимкнено світло, та в якій відбувся конфлікт між ОСОБА_15 і ОСОБА_1 . В правій руці ОСОБА_1 тримав ножа, клинком від великого пальця, який мав загальний розмір близько 30 см., довжиною леза близько 15-20 см. Звідти вона бачила, що ОСОБА_1 підійшов до ліжка, на якому перебував ОСОБА_2 і зупинившись на відстані близько 1 метра від нього, наблизившись, ОСОБА_1 широко розвів руки в сторони, продовжуючи тримати ножа в правій руці, став звертатися до ОСОБА_2 , який швидко підвівся на ноги, ставши обличчям до обличчя ОСОБА_1 . Між ними почалася штовханина, під час якої вони оберталися один навпроти одного. Потім ОСОБА_2 схопив руками ОСОБА_1 за плечі, а ОСОБА_1 в свою чергу наніс декілька ударів в нижню частину спини ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_1 та почав осідати до низу В цей час ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 декілька ударів згори-вниз, в верхню частину спини, після чого швидко вийшов з будинку. Загальна кількість ударів була від 5 до 10 (а.с.36-37 том 2);

-протоколом слідчого експерименту від 18.05.2020 року та фототаблицями до нього згідно якого в присутності понятих, захисника, експерта, ОСОБА_1 показав механізм спричинення та зазначив, що прийшовши за адресою: АДРЕСА_2 , йому відчинила двері ОСОБА_3 , після чого він пройшов в напрямку кімнати у якій не горіло світло, та побачив, що з ліжка встав чоловік та лівою рукою схопив його за плече, а правою рукою, ліктем, почав притискати на горло. В цей момент ОСОБА_1 зрозумів, що це ОСОБА_2 , який зробив кров в бік, притиснув його спиною до стіни. ОСОБА_1 намагаючись звільнитися, штовхав ОСОБА_2 від стіни, але ОСОБА_2 продовжував утримувати на горлі ОСОБА_1 свій лікоть, притискаючи його. В той час, як ОСОБА_1 вдалося відштовхнути ОСОБА_2 в районі дверного пройому, перебуваючи на відстані 50 см. від дверного пройому, до якого був обернений спиною ОСОБА_2 , ОСОБА_1 почав наносити удари згори до низу по спині ОСОБА_2 , при цьому ніж знаходився в правій руці ОСОБА_1 , затиснутий між великим та вказівним пальцями руки, а лезо ножа виходило під мізинцем, розвернуте до гори. ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 близько 5 ударів в область спини, після чого ОСОБА_2 відпустив свої руки, і ОСОБА_1 побачив, що футляр з ножа лежить на підлозі, неподалік від нього, він його підняв та одягнув на ніж. ОСОБА_2 почав кричати, присів на ноги, після чого ОСОБА_1 почав виходити, двері йому відчинила ОСОБА_3 . Проходячи повз водойми с. Красне, ОСОБА_1 вкину ніж у воду (а.с. 79-87 том 2);

-висновком експерта №124 від 01.06.2020 року, встановлено, що судово-медичною експертизою у потерпілого ОСОБА_2 встановлено: 9 сліпих непроникаючих колото-різних ран (6 на спині (з них 1 в поперековій ділянці праворуч, 2 в поперековій ділянці ліворуч, 3 у верхній третині спини ліворуч), 1 на межі плеча і грудної клітини ліворуч по задній поверхні, 1 по передньо-верхній поверхні проекції лівого плечового суглоба, 1 на лівій бічній поверхні шиї), ранові канали їх прямують зверху-вниз. Всі встановлені тілесні ушкодження, як окремо та і у своїй сукупності, за своїм характером відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров`я. Судово-медичні експертні дані щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_2 не суперечать можливості їх утворення за умов та при механізмі зазначеному при проведенні слідчого експерименту від 15.05.2020 року за участі самого потерпілого ОСОБА_2 та за участі свідка ОСОБА_3 .

Судово-медичні експертні данні щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_2 свідчать за те, що за умов та при механізмі, зазначеному при проведенні слідчого експерименту від 18.05.2020 року за участі підозрюваного ОСОБА_1 , можливе спричинення тільки 3-х ран на спині потерпілого, які розташовані найнижче (умовно позначені №№1-3), спричинення інших ран, виявлених на тілі потерпілого, за вищевикладених умов та механізмі не можливе (а.с.89-93 том 2);

-висновком експерта №450 від 05.06.2020 року встановлено, що в змивах, вилучених 14.05.2020 року на двох марлевих тампонах, під час огляду місця події за адресою м. Синельникове, ул. З. Космодем`янської, 93, не виключена можливість утворення слідів об`єктів №1,2 за рахунок крові потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки кров його належить саме до групи крові В з ізогемоглютиніном анти-А, з супутнім антигеном Н, за ізосерологічною системою АВ0 (а.с.99-102 том 2);

- висновком судово-психіатричного експерта №282 від 09.06.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав і у теперішній час не страждає. У період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, ОСОБА_1 міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (а.с.114-116 том 2).

- експерт ОСОБА_16 у судовому засіданні підтвердив свій висновок та пояснив, що не проникаючий характер тілесних ушкоджень, а відповідно і наслідки у вигляді легких тілесних ушкоджень обумовлені: тілобудовою потерпілого, наявністю перешкоди у вигляді утримання рук обвинуваченого потерпілим, відсутністю навиків у нападника, кутом нахилу ( в даній ситуації гострий кут розташування клинка, якщо б був прямий кут то були б інші ушкодження). Також зазначив, що ним встановлено, що більш поверхневий характер має верхня рана ОСОБА_2 , глибина ран була різною, найбільш глибоку мали рани, що найнижче розташовувалися, найменш глибокі верхні. Рана на шиї поверхова і представляє лінійне садно, інші рани були під швами і з дренажем.

Суд оцінивши показання потерпілого, обвинуваченого та свідків, у сукупності із іншими доказами, зокрема з протоколом огляду місця події, протоколами слідчих експериментів, висновками експертиз тощо, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненнізакінченого замахуна умисневбивство,тобто умиснепротиправне заподіяннясмерті іншійлюдині тасуд кваліфікуєдії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

Так, замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.

Відповідно до ч. 1 ст.15, ч. 2 ст.24КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Тобто злочинна діяльність при незакінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є незакінченою та суб`єктивно нереалізованою - особа не зробила все необхідне, щоб досягти мети і не вчинила всі дії для досягнення злочинного результату, в силу обставин, що не залежали від її волі, для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Аналізуючи усі докази за кримінальним провадженням в сукупності, суд підсумовує, що 14.05.2020 року, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязнених відносин із-за ревнощів, діючи з прямим умислом, направленим саме на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_2 , прийшовши в нічний час до будинку ОСОБА_5 , пройшов до спальної кімнати, де перебував потерпілий, який піднявся з ліжка і в цей час ОСОБА_1 підійшов до потерпілого, та почав наносити удари ножем в область спини, від яких потерпілий почав втрачати рівновагу та опускатися на підлогу. ОСОБА_1 після спричинених 9 сліпих непроникаючих колото різаних ран потерпілому, усвідомлюючи ймовірність настання смерті, відразу не вжив жодних заходів щодо виклику та надання йому медичної допомоги, натомість залишив місце пригоди та позбувся ножа.

Характер, рішучість і динамічність дій, вчинених засудженим, їх раптовість для потерпілого, поведінку до, під час і після скоєння злочину, локалізацію поранення, механізм його заподіяння, знаряддя злочину ніж, завдання ним множинних ударів, в тому числі й у ті частини тіла, де розташовані життєво-важливі органи потерпілого, а також поведінка після вчинення злочину (цілеспрямовано пішов додому, та дорогою викинув ніж у ставок, допомоги потерпілому не надав, бабусі повідомив, що вбив ОСОБА_2 тобто був впевнений про настання наслідків у виді смерті потерпілого), у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що призведуть до смерті останнього, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.

Суд критично ставиться до доводів обвинуваченого, що він не мав наміру на вбивство, оскільки він прийшов в нічний час до будівлі, своєї колишньої дівчини з ножем, та почав наносити удари ножем потерпілому ОСОБА_2 і не припинив їх спричинення навіть тоді коли потерпілий почав опускатися на підлогу.

Суд не приймає до уваги покази обвинуваченого що він почав наносити удари ножем, тільки тому, що захищався від потерпілого, який його душив передпліччям руки, оскільки вони спростовуються показами потерпілого та свідка ОСОБА_4 , а також протоколами слідчих експериментів за участі потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які узгоджуються між собою та з іншими доказами.

Суд не приймає до уваги доводи захисту, що протоколи слідчих експериментів за участі обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_4 не є належними доказами в розумінні ст. 85 КПК України, оскільки вони не містять ознак відтворення дій, обстановки, обставин подій, проведення дослідів чи випробувань, як це вимагається положеннями ст. 240 КПК України для слідчого експерименту.

Відповідно до рішення об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19) легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження.

У даному кримінальному провадженні слідчі експерименти були проведені зі свідком ОСОБА_3 15.05.2020 року, потерпілим ОСОБА_2 15.05.2020 року та підозрюваним ОСОБА_1 18.05.2020 року з метою перевірки й уточнення відомостей про подію, що сталася 14 травня 2020 року.

У слідчих експериментах брали участь два понятих, яким, відповідно до вимог статей11,13,15та223 КПКбуло роз`яснено їхні права та обов`язки, а також експерт, під час проведення з підозрюваним ОСОБА_1 був присутній захисник та прокурор. Фіксування процесуальних дії здійснювалося за допомогою фотоапарата, до протоколу долучені фотографії слідчого експерименту. Протоколи слідчих експериментів підписані учасниками процесуальної дії та понятими, без зауважень і доповнень.

Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протоколи слідчих експериментів від 15.05.2020 року та від 18.05.2020 року відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей104,105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченимист. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю потерпілого, свідка, підозрюваного, та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від учасників у ході слідчого експерименту.

Крім того, судом враховано, що результати слідчих експериментів за участю потерпілого, свідка узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними доказами, зокрема з висновками судово-медичних експертиз, в яких зазначалися кількість та локалізація ударів, заподіяних потерпілому.

На думку суду, обставини вчинення злочину обвинуваченим, а також тяжкість наслідків, що настали, матеріали провадження та покази обвинуваченого у суді свідчать, що його дії не були спрямовані на ініціативну допомогу у встановленні істини у даному провадженні та не мали ознак критичної оцінки своєї протиправної поведінки. У судовому засіданні обвинувачений частково визнав вину у скоєному, проте судом не встановлено обставин щирого каяття, оскільки щирим каяттям у вчиненому вважається, якщо воно ґрунтується на визнанні особою своєї винуватості, проявом співчуття з приводу скоєного та реальним бажанням виправити ситуацію, що склалася, обвинувачений не проявив усвідомлення неправомірності своїх діянь, потерпілому не відшкодував кошти на лікування.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив, що «… Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з ч.2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено вчинення злочину особою у стані алкогольного сп`яніння.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має молодий вік, характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обтяжуючої покарання обставини, позицію потерпілого, який підтримав прокурора та просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 неможливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно дост. 16 КК Українив межах санкції ч. 1ст. 115 КК України, з урахуваннямст. 68 КК України.

Проаналізувавши зазначені якості, факти, обставини та поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням та призначенням покарання з застосуваннямст. 69 КК України.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 35-40) про відшкодування моральної шкоди, суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Суд вважає доведеним поза всяким розумними сумнівом факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 , яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та фізичному болю і стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до вимог ст.1167ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, за наявності його вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми тощо.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, характеру і тривалості страждань, стану здоров`я потерпілого, наслідків злочину, суд вважає, стягнути зобвинуваченого накористь потерпілогоморальну шкодув розмірі 50000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 4ст. 374 КПК України, якою передбачено прийняття рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зважаючи на висновок про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, враховуючи те, що ОСОБА_1 обов`язки, покладені на нього судом виконував, з`являлася до суду за першою вимогою, а також ту обставину, що нових ризиків не встановлено, з метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, належить застосувати у відношенні ОСОБА_1 запобіжний захід - домашній арешт, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня затримання, після набрання вироком законої сили.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 367-374 КПК Українисуд, -

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленомуобвинуваченні за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили - домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_1 залишати житло за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , на строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з 20-00 години по 06-00 годину.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із місця свого проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня затримання, після набрання вироком законої сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий 01 березня 2016 року Синельниківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Синельникове Дніпропетровської області, паспорт громадянина України Серії НОМЕР_3 , виданий 16 січня 2013 року Синельниківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , моральну шкоду в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Речові докази: зразок крові ОСОБА_2 , висушений на марлевій серветці, водному паперовому конверті та два марлевих тампона з залишками змивів, в одному паперовому конверті (а.с.103 том 2), - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя А. В. Твердохліб